Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2020 р. Справа№200/6420/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
за участю представників сторін:
від відповідача - Яковлєва А.С. - згідно витягу
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з
обмеженою відповідальностю «Мегапром»
до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області
про скасування вимоги, -
Товариство з обмеженою відповідальностю «Мегапром» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2020 року № Ю-130-53 в частині сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 23553 грн. 28 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Зазначає, що позивач не мав можливості самостійно сплачувати єдиний внесок, оскільки для своєчасної сплати єдиного внеску та забезпечення соціального захисту працівників укладений договір доручення з ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», на виконання договору ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» перерахований єдиний соціальний внесок у визначені законодавством строки з відповідним призначенням платежу.
Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що вимога, яка оскаржується, прийнята в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Вказує, що передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
Враховуючи наведене, просить у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти доводів позовної заяви заперечував, з підстав, викладених у запереченнях.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальності «Мегапром» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 31023892, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67 (а.с. 46-49).
06.03.2020 року ГУ ДПС у Донецькій області винесла вимогу про сплату ТОВ «Мегапром» боргу (недоїмки) № Ю-130-53 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51719 грн. 77 коп.(а.с. 9).
Як встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 58156111 на наявні в ТОВ «Мегапром» рахунки з 30.01.2019 року накладений арешт.
18.02.2019 року між ТОВ «Мегапром» та ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» укладений договір доручення № 18/02, згідно якого повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: сплачувати (перераховувати) заробітну плату, податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України, аліменти, пенсії, оплату листків непрацездатності, витрати на відрядження, матеріальної допомоги, витрати, пов'язані зі страхуванням, виконувати грошові зобов'язання по правочинам, в тому числі, але не виключно оплату витрат, пов'язаних з придбанням, продажем, конвертацією іноземної валюти та цінних паперів, витрати, пов'язані з погашенням кредитів та нарахованих по ним процентів, витрати, пов'язані з нарахуванням комісії та оплати за обслуговування по кредитам, оплату наданих нотаріальних послуг, отримувати грошові кошти на користь Товариства (а.с.33-35).
Як встановлено судом, ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» по договору доручення з ТОВ «Мегапром» сплачений єдиний соціальний внесок за листопад 2019 року в сумі 23553 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2019 року № 2923 (а.с. 24).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 9 ст. 25 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що Закон України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів з його банківського рахунку та забороняє передачу такого обов'язку іншим особам.
Разом з тим, судом встановлено, що у позивача існують обставини, які унеможливлюють виконання Товариством зазначеного обов'язку (перебування виробничих потужностей і працівників на території зони АТО, а також арешт коштів Товариства), у спосіб, визначений чинним законодавством, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.
Верховний Суд у тотожній справі № 805/1429/17-а визначив, що Закон України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не передбачає випадків, коли існують обставини, що виключають можливість виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску.
Верховний Суд зазначив, що має місце ситуація, коли у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску, наявні прогалини, щодо порядку виконання встановленого Закон України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” обов'язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов'язку.
Верховний Суд зробив наступний висновок: «Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов'язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб, а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону»
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно ч. 1 ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов'язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.
Враховуючи наведене, перерахування повіреним грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя не суперечить положенням ч. 9 ст. 25 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, оскільки таке перерахування не є передачею платником єдиного внеску своїх обов'язків зі сплати ЄСВ третім особам.
Оскільки ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», перераховуючи соціальний внесок, діяв як повірений від імені та за рахунок позивача як довірителя, а не як самостійний платник, тобто, дії контролюючого органу щодо зарахування грошових коштів, отриманих від ТОВ «Шахтоуправління «Донбас» в рахунок сплати позивача єдиного соціального внеску, тому суд вважає, що, направляючи вимогу, яка оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття та направлення вимоги, яка оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальностю «Мегапром» (ЄДРПОУ 31023892, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про скасування частково вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2020 року № Ю-130-53 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 23553 грн. 28 коп. - задовольнити повністю.
Вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.03.2020 року № Ю-130-53 про сплату Товариством з обмеженою відповідальностю «Мегапром» боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми в рахунок сплати єдиного внеску за листопад 2019 року в сумі 23553 грн. 28 коп. - визнати протиправною та скасувати.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826, юридична адреса: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) (за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень) на користь Товариства з обмеженою відповідальностю «Мегапром» (ЄДРПОУ 31023892, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Щорса, буд. 10, кв. 67) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2102 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко