Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2020 р. Справа№200/7731/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про: визнання протиправним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2018 року № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12 березня 2018 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Державному підприємстві "Артемвугілля" з 11 травня 1987 року по 07 лютого 1995 року та до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року та період здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік включно.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2018 року № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12 березня 2018 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Державному підприємстві "Артемвугілля" з 11 травня 1987 року по 07 лютого 1995 року та до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року та період здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 12 березня 2018 року про призначення пенсії па пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До вказаної заяви падав копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудову книжку, копії дипломів, копію військового квитка, довідку про пільговий стаж роботи, довідку про реорганізацію підприємства ДП «Артемвугілля». копію наказу про підсумки атестації робочих місць, довідку про підземні вихододні, довідку про заробітну плату. Однак, рішенням від 23 березня 2018 року відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Відповідно до вказаного рішення, до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи на Державному підприємстві «Артемвугілля». Крім того, відповідачем не була прийнята до розгляду надана мною довідка про пільговий стаж роботи. Така відмова обґрунтована неможливістю підприємства надати первинні документи для проведення перевірки достовірності видачі довідки про пільговий стаж у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються архіві підприємства, який розташований на тимчасово окупованій території. Спірним рішенням відповідачем також не було зараховано до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року у зв'язку з тим, що печатка не читається та не зараховано дані про підприємницьку діяльність по індивідуальним відомостям про застраховану особу з 2000 року по 2003 рік у зв'язку з тим, що відсутня уточнююча довідка та свідоцтво про підприємницьку діяльність. Позивач вважаю вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 637 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка. Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Позивач вказує на те, що його трудова книжка містить належним чином відображені записи, які підтверджують його право на зарахування періоду роботи на ДП «Артемвугілля» до його пільгового стажу за Списком №1. Крім того, позивач зазначає, що ним на підтвердження наявного трудового стажу для призначеним пенсії па пільгових умовах відповідачу була надана довідка № 1902/06 від 19 лютого 2018 року, відповідно до зазначено, що він працював повний робочий день під землею на шахті ім. Калініна ДП «Артемвугілля» з 11 травня 1987 року по 03 травня 1990 року на посаді електрослюсаря підземного, що передбачена Списком №1, з 03 травня 1990 року по 16 червня 1990 року на посаді учня гірника очисного забою, що передбачена Списком №1, з 16 червня 1990 року по 07 лютого 1995 року па посаді гірника очисного забою, що передбачена Списком №1.
Крім того, позивач зазначає, що неможливість проведення перевірки інформації зазначеній у довідці № 1902/06 від 19 лютого 2018 року, виданої ДП «Артемвугілля» не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Стосовно не зарахування до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року, у зв'язку з тим, що печатка не читається позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається па керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, не може впливати на його особисті права.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 роки, у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки та свідоцтва про підприємницьку діяльність, позивач зазначає, що особа, яка здійснювала підприємницьку діяльність має право на включення цього періоду до страхового стажу за умови сплати нею страхових внесків, у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок. Позивач зазначає, що згідно даних з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) у період 2000-2003 роки ним сплачувались страхові внески, а отже наявні підстави для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.
З огляду на викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзиві на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
12.03.2018 року позивач звернувся до управління із заявою № 5372 про призначення пенні на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.03.2018 року Слов'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було прийнято рішення № 12 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального Трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано; періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкової о державного соціального страхування. Згідно п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-V від 09.07.2003 р. та п 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. - органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідач зазначає, що з метою здійснення перевірки інформації зазначеній у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній звернувся до ДП «Артемвугілля». Листом від 17.02.2017 р. № 17.02/5 ДП «Артемвугілля» повідомив про неможливість надання первинних документів для проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються в архіві підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території. У зв'язку з вищевказаним, періоди роботи в ДП «Артемвугілля» не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 та довідка до розгляду не приймається. Не зараховано до загального стажу період роботи по трудовій книжці з 10.08.1983 р. по 29.04.1984 р., у зв'язку з тим, що печатка не читається, та дані про підприємницьку діяльність по індивідуальним відомостям про застраховану особу з 2000 по 2003 рр., я зв'язку з тим, що відсутня уточнююча довідка та свідоцтво про підприємницьку діяльність. Відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів на момент звернення 12.03.2018 р. позивач мав загальний страховий стаж 16 років 10 місяців 11 днів. Отже, на момент звернення 12.03.2018 р. позивач не мав необхідного загального страхового та пільгового стажу, у зв'язку з чим право на пенсію за віком позивач набуду після досягнення 65 років.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії було прийнято у межах та у спосіб визначений чинним законодавством
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року заяву відповідача про призначення справи до розгляду за правилами загального провадження залишено без задоволення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року поновлено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6-9).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Горлівки Донецької області до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 12.03.2018 року № 0000489764 (а.с. 10).
З матеріалів справи встановлено, що 12.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: копія паспорту та ідентифікаційного коду; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000489764 від 12.03.2018 року; трудова книжка НОМЕР_3 від 15.08.1983р.з копією; копія диплому НОМЕР_4 від 14.07.1983 року; копія диплому НОМЕР_5 від 30.04.1987 року; копія військового квитка НОМЕР_6 від 04.05.1984 року; довідка про пільговий стаж роботи № 1902/06 від 19.02.2018 року, видана ДП «Артемвугілля»; довідка про реорганізацію підприємств ДП «Артемвугілля» № 1902/08 від 19.02.2018 року; копія наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці № 1091 від 28.07.1993 року з переліком робочих місць по ДП «Артемвугілля»; довідка про підземні вихододні №1902/09 від 18.02.2018 року, видана ДП «Артемвугілля»; довідка про заробітну плату № 1902/07 від 18.02.2018 року, видана ДП «Артемвугілля».
23 березня 2018 року Слов'янським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 12 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 53-54).
У рішенні відповідач зазначав, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального Трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано; періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкової о державного соціального страхування.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-V від 09.07.2003р. та п 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. - органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085 із доповненнями та змінами затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в якому є м. Горлівка. На виконання постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 р. з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецької та Луганської областях підприємствам з непідконтрольної українській владі території було рекомендовано перереєструватись в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.03.2018 р. ДП «Артемвугілля» (ЄДРПОУ 32270533) перереєструвалось в м. Святогірську.
Листом від 17.02.2017 р. № 17.02/5 ДП «Артемвугілля» повідомляє про неможливість надання первинних документів для проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи у зв'язку з тим, що оригінали первинних документів зберігаються в архіві підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території. У зв'язку з вищевказаним, періоди роботи в ДП "Артемвугілля» не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 та довідка до розгляду не приймається.
Не зараховано до загального стажу період роботи по трудовій книжці з 10.08.1983 р. по 29.04.1984 року, у зв'язку з тим, що печатка не читається, та дані про підприємницьку діяльність по індивідуальним відомостям про застраховану особу з 2000 по 2003 рр., у зв'язку з тим, що відсутня уточнююча довідка та свідоцтво про підприємницьку діяльність.
Відповідно до наданих документів на момент звернення 12.03.2018 р. ОСОБА_1 має загальний страховий стаж 16 років 10 місяців 11 днів.
За таких обставин відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення 12.03.2018 року не мав необхідного загального страхового та пільгового стажу.
Позивач не погодившись з рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що останні 10.08.1983 року прийнятий до Тресту Горлівський хімбуд будівельне управління хімбуд № 4 на посаду електрозварника 4 розряду; 29.04.1984 року звільнений у зв'язку з призивом до лав Радянської Армії; з 08.05.1984 року по 27.05.1986 року служба в лавах Радянської Армії; 13.08.1986 року прийнятий УСРС Міністерство будівництва підприємств важкої індустрії Комбінат "Донецькхімбуд" Трест "Горлівський хімбуд" будівельне управління хімбуд № 4 на посаду електрозварника 4 розряду; 28.08.1986 року звільнений у зв'язку з вступом до навчального закладу; 01.09.1986 року по 30.04.1987 року навчання в СПТУ № 109 м. Горлівки; 11.05.1987 року прийнятий на роботу до Ордена Трудового Красного знамені Шахта імені М.І. Калініна Виробничого об'єднання «Артемвугілля» на посаду електрослюсаря 3 розряду підземного з повним робочим днем під землею; 03.03.1990 року переведений учнем гірника очисного забою підземного з повним робочим днем під землею; 16.06.1990 року переведений гірником очисного забою підземного з повним робочим днем під землею; 07.02.1995 року звільнений за власним бажанням (а.с. 59).
Суд звертає увагу, що Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді «електрослюсарем підземним», «учнем гірника очисного забою», «гірником очисного забою».
Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Постановою Ради міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Крім того, при зверненні до управління із заявою про призначення пенсії позивач була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.02.2018 року № 1905/06, видана Державним підприємством «Артемвугілля».
Згідно зазначеної довідки від 19.02.2018 року № 1905/06 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.05.1987 року по 03.05.1990 року виконував гірничі роботи під землею на посаді підземного електрослюсаря підземної дільниці шахтного транспорту, що передбачена Списком № 1 розділу І підрозділу І код КП 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року; з 03.05.1990 року по 16.06.1990 року виконував гірничі роботи під землею на посаді підземного учня гірника очисного забою, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року; з 16.06.1990 року по 07.02.1995 року виконував гірничі роботи під землею на посаді підземного гірника очисного забою, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1010100а Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року (а.с. .61-зворотній бік - 6).
Однак, як вбачається зі спірного рішення відповідача вказана довідка не була врахована відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, оскільки ДП «Артемвугілля» листом від 17.02.2017 року № 17.02/5 повідомив про неможливість надання первинних документів на підставі яких була видана вищезазначена довідка.
Суд вважає зазначене посилання відповідача протиправним, оскільки чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, що перереєструвалися за новою адресою в той час як первинні документи знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, відтак посилання відповідача на неможливість взяття до уваги документів, які надавалися позивачем для підтвердження трудового стажу є неправомірним.
Суд зазначає, що за вимогами чинного законодавства, відсутність можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Також, підстав вважати надані документи недостовірними, відповідачем не наведено.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Суд зазначає, що трудовий стаж позивач набув, працюючи в період, коли територія м. Горлівка перебувала під контролем української влади, і підприємство, на якому працював позивач, також було утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення АТО і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Те, що УПФУ через проведення АТО, ООС позбавлені можливості провести через архів перевірку відповідності даних архівних документів, при наявності засвідчених керівником підприємства ДП «Артемвугілля» довідки, не покладає обов'язку доказування на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року справі № 583/392/17.
Ураховуючи записи у трудовій книжці та докази, що наявні в матеріалах справи, у сукупності, суд зазначає, що період з 11.05.1987 року по 07.02.1995 року на Шахті ім.. М.І. Калініна підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1, у зв'язку з чим, суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні цього періоду діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.08.1983 року по 29.04.1984 року на УСРС Міністерство будівництва підприємств важкої індустрії Комбінат "Донецькхімбуд" Трест "Горлівський хімбуд" будівельне управління хімбуд № 4, суд зазначає наступне.
Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії період з 10.08.1983 року по 29.04.1984 року не зараховано до страхового стажу позивача через те, що у трудовій книжці печатка підприємства не читається.
Суд зазначає, що на час внесення запису до трудової книжки про період роботи на Тресті Горлівський хімбуд будівельне управління хімбуд 4 з 10.08.1983 року по 29.04.1984 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (ЗП УРСР, 1973, № 21, ст. 115) і цією Інструкцією.
Пунктом 2.13 Інструкції передбачено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Відповідно до постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також, відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п 1.5. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення,постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Аналізуючи нормативно правові акти України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Суд зазначає, що ПФУ не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначення пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.
Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Суд вказує, що відповідачем не був наданий позивачу строк для надання додаткових доказів, що є порушення прав позивача на надання додаткових доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 10.08.1983 року по 29.04.1984 року на УСРС Міністерство будівництва підприємств важкої індустрії Комбінат "Донецькхімбуд" Трест "Горлівський хімбуд" будівельне управління хімбуд № 4, отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік, суд зазначає.
Згідно абз. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Пунктом 4 Порядку № 637 передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до п. 3-1 Прикінцевих положень розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону № 1058-IV:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV зазначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […] і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, при розгляді заяви про призначення пенсії за віком органи Пенсійного фонду України встановити ту обставину, що під час здійснення підприємницької діяльності заявник сплачував щомісяці страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (мав страховий стаж).
Згідно ч. 2 зазначеної статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що останнім за період з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року сплачувались страхові внески (а.с. 35-38).
Отже період здійснення позивачем підприємницької діяльності відповідач мав право зарахувати на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості про застраховану особу" (Форма ОК-5), з огляду на викладене, суд приходить висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року.
Проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає, що спірне рішення відповідача № 12 про відмову в призначенні пенсії від 23.03.2018 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2018 року № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12 березня 2018 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Державному підприємстві "Артемвугілля" з 11 травня 1987 року по 07 лютого 1995 року та до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року та період здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік включно.
Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «Рижиков і Партнери» (далі - Виконавець) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) укладено договір б/н про надання правничої допомоги від 15 січня 2020 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати заявнику визначені цим Договором правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в будь - яких органах державної влади, у тому числі, але не виключно у Пенсійному Фонді України, Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також у всіх судових органах України з питання захисту інтересів та представництва у справах з питань відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги (а.с. 39-40).
Проте, суд зазначає, що станом на час прийняття рішення у справі позивачем не надано жодного документу на підтвердження фактичної сплати витрат, пов'язаних із наданням правової (правничої) допомоги.
З огляду на це позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2018 року № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12 березня 2018 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Державному підприємстві "Артемвугілля" з 11 травня 1987 року по 07 лютого 1995 року та до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року та період здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік включно - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 березня 2018 року № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 12 березня 2018 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Державному підприємстві "Артемвугілля" з 11 травня 1987 року по 07 лютого 1995 року та до страхового стажу період роботи з 10 серпня 1983 року по 29 квітня 1984 року та період здійснення підприємницької діяльності з 2000 року по 2003 рік включно.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, адреса: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська