30 липня 2020 року Справа № 160/809/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЦарікової О.В.,
за участі секретаря судового засідання за участі: представника позивача представника відповідачаШелгунової І.А., Чіняєвої О. М., Кононової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200192/2, прийняте відповідачем 17.09.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення автомобіля «Opel Meriva-A», 2005 р.в., придбаного позивачем в Німеччині, подана митна декларація №UA110150/2019/238942 із зазначенням митної вартості в розмірі 900 євро (100 євро становлять транспортні витрати), проте відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару, за яким збільшена митна вартість до 2752 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Означене рішення позивач вважає необгрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/809/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 березня 2020 року о 13:00. Останнє судове засідання призначено на 30.07.2020.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року суд здійснив заміну відповідача - Дніпропетровської митниці ДФС на його правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби як належного відповідача у справі.
18 березня 2020 року (вх. №18806/20) відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості товару, проте в результаті такого контролю встановлено, що документи, які надані позивачем до митного органу не містять в повному обсязі необхідної інформації. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості від 17.09.2019 № UA110000/2019/200192/2.
26 березня 2020 року (вх. № 2930/Ел) представником позивача надано відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року зобов'язано Дніпровську митницю Держмитслужби надати суду: належним чином засвідчену копію митної декларації № UA110150/2019/226073; відомості, що містяться в модулі "Рівень цін по ЦБД" Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" при встановленні наступних параметрів запиту: "Код товару" - 8703229030; "Режим" - 40; "Дата" - з 16.03.2019 до 16.09.2019; "Слова в описі" - Меrіva; "Календарний рік" - 2005; "Контракт" - всі; параметр 100 найдешевших (за дод.од.) та 100 найдорожчих (за дод.од); параметр "Показати також в валюті" з обранням євро; параметр "Одним рядком" не застосовувати.
19 червня 2020 року (вх. № 36797/20) до суду надійшло клопотання від відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
06 липня 2020 року (вх. № 40600/20) відповідачем надані заперечення проти відповіді на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
13 липня 2020 року (вх. №42201/20) представником позивача надано додаткові пояснення.
15 липня 2020 року (вх. №42822/20) представником відповідача надано додаткові пояснення.
20 липня 2020 року (вх. №44127/20) представником відповідача надано додаткові пояснення.
28 липня 2020 року (вх. №45815/20) представником позивача надано додаткові пояснення.
У судовому засіданні 30 липня 2020 року представник позивача підтримав заявлений адміністративний позов, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.08.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу OPEL, модель Meriva-A, об'єм двигуна 1364 см3
16 вересня 2019 року позивачем подано митну декларацію №UA11050/2019/238942 з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу марки OPEL Meriva-A, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 1364 см3, потужність - 66 кВт.
17 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200192/2, згідно з яким збільшено митну вартість до 2752 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів, тощо) (ч. ч. 5, 7 ст. 58 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. 4, ч. 5 ст. 55 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст.57 МК України).
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч. 4, ч. 5 ст. 55 МК України).
З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у ч. 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження вартості товару, а конкретний перелік документів визначається залежно від умов придбання того чи іншого товару у кожному окремому випадку.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як зазначив відповідач, позивачем не доведено та не надано документів, які б підтверджували фактичну сплату за товар, не надано платіжного доручення (виписки) з банку чи отримання готівкових грошових коштів.
Позивачем надано інвойс від 31.08.2019 на підтвердження придбання транспортного засобу OPEL Meriva-A, 2005 р.в., номер кузова НОМЕР_1 за ціною 800 Євро та зазначено про здійснення оплати готівкою.
Стаття 364 Митного кодексу України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами». Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
Як встановлено у ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про ненадання декларантом документів на підтвердження оплати товару, оскільки в інвойсі, який надано разом з декларацією, зазначена необхідна інформація про придбаний товар. Окрім того, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митним органом також зазначено, що відповідно до відомостей про транспортні витрати, згідно наданої до митного оформлення ЕМД позивача, вказано, що на доставлення товару декларантом понесено витрати у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих Міністерством юстиції України 18.06.2012 за N 984/21296 (далі - Правила 599), та ч. 2 ст. 53 МК України на підтвердження транспортних витрат декларантом подаються:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;
- калькуляція - транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється ,3' використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Судом з'ясовано, що транспортні документи (договір на перевезення та похідні документи або калькуляція транспортних витрат з підтверджуючими документами) до митного оформлення не надавалися.
Позивач зазначив, що транспортний засіб було доставлено представником позивача особисто до кордону України, а отже в даному випадку транспортні витрати можуть складатися тільки з вартості пального.
У той же час, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, у випадку самостійної доставки транспортного засобу (власним ходом) на територію України такі документи (транспортні (перевізні)) не обов'язково мають бути в наявності.
Суд відзначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6242/17 з подібними правовідносинами.
Щодо відомостей акта митного огляду від 05.09.2019 №UA205010/2019/123298, складеного за результатами огляду посадовою особою Волинської митниці ДФС, в якому зазначено, що показник одометру автомобіля дорівнює 143366 км, у той час, як в інвойсі зазначено 141236 км, різниця між показниками складає 2130, однак, відповідно до інформації інтернет - ресурсів відстань між м. Monchenglabdach (Німеччина) до п/п «Ягодин-Дорогуск» Волинської митниці ДФС становить 1440,00 км, суд зазначає, що обраний маршрут доставлення транспортного засобу до кордону України не закріплений на законодавчому рівні та не зобов'язує декларанта слідувати вичерпним переліком доріг.
За поясненнями позивача, вказана невідповідність виникла внаслідок того, що з моменту придбання транспортного засобу та ввезення його на територі. України представник позивача перебував на території Європейського Союзу протягом 5 днів та користувався в цей час автомобілем, чим і обумовлені показники одометра.
Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару та застосування інформації щодо митного оформлення подібного товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - OPEL, модель - MERIVA-А: тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 1364 см3, рік виготовлення - 2005. Торгівельна марка: OPEL. Країна виробництва: DЕ.» за митною декларацією від 11.06.2019 №UA110150/2019/226073 на рівні 2752,00 EUR/од., суд зазначає таке.
Згідно з витягом з АСМО «Інспектор» щодо цінової інформації на аналогічні товари за період з 16.03.2019 по 16.09.2019 судом встановлено, що у вказаному витязі зазначено 3 (три) транспортних засоби із схожими характеристиками, проте кожен містить свої особливості зносу та митної вартості.
У постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: "…у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом".
Положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд відзначає, що митна вартість товару ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів, а саме: митній декларації від 11.06.2019 №UA 110150/2019/226073. Зазначеною декларацією здійснено митне оформлення автомобіля марки OPEL, модель Meriva, з бензиновим двигуном об'ємом 1364 см3. Однак, митним органом не враховано, що його вартість зазначена в гр. 22 «за рахунком» складала 11734, 25 злотих. При цьому, під час митного оформлення автомобіль позивача мав показник одометру 143366, а на момент ввезення автомобіля за декларацією від 11.06.2019 №UA 110150/2019/226073 показник одометру - 215306. Окрім того, країни відправлення також відрізняються - позивачем ввезено автомобіль з Німеччини, а за декларацією від 11.06.2019 №UA 110150/2019/226073 - з Польщі. Отже, комерційні умови постачання суттєво відрізняються.
За таких обставин неможливо встановити, що саме вплинуло на коригування митної вартості автомобіля за митною декларацією від 11.06.2019 №UA110150/2019/226073, оскільки митна вартість, що визначена відповідачем за резервним методом була суттєво збільшена до 2752 євро.
Отже, оскаржене рішення відповідача про коригування митної вартості не відповідає вимогам п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, до того ж відповідачем не надані докази того, що ввезене авто за ЕМД від 11.06.2019 №UA110150/2019/226073 є ідентичним тому, що ввезено позивачем та заявлено до розмитнення за ЕМД від 16.09.2019 №UA110150/2019/238942.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200192/2 від 17.09.2019 та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 07.02.2020 № 26250.
Також позивачем у відповідності до частини 7 статті 139 КАС України подано заяву до закінчення судових дебатів про надання часу для надання суду доказів понесення витрат на оплату правничої допомоги.
За вказаних обставин, суд у відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 06 серпня 2020 року о 09:45 та зобов'язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 132, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС від 17.09.2019 №UA110000/2019/200192/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (і.к. 43350935) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Призначити на 06 серпня 2020 року о 09:45 судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов'язати позивача до 01 серпня 2020 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 12.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 серпня 2020 року.
Суддя О.В. Царікова