28 вересня 2020 р. Справа № 120/192/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання Слюсар О.О.,
представника заявника (позивача) Григораш К.М.,
представника відповідача Скляра О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача, адвоката Григораш Катерини Михайлівни, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року в адміністративній справі № 120/192/20-а за позовом громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 1 від 02.01.2020 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням суду від 18.03.2020, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020, у задоволенні вказаного позов відмовлено.
18.08.2020 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Григораш К.М., про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 в справі № 120/192/20-а за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтовується тим, що після винесення судом рішення та набрання ним законної сили, виникли нові обставини, що спростовують висновки суду про відмову у задоволенні позову та доводять реальність побоювання позивача щодо застосування до нього смертної кари в США, а відтак наявність підстав для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Так, заявник посилається на те, що 16.07.2020 з відкритих джерел в мережі Інтернет стороні позивача стало відомо про страту в США засудженого ОСОБА_3 , після того як Верховний Суд дозволив другу федеральну страту з 2003 року. Таким чином, 14 та 16 липня 2020 року було здійснено виконання смертної кари на федеральному рівня після перерви понад 17 років, що доводить реальність виконання смертних вироків в США.
Крім того, заявник вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 з тексту опублікованої в мережі Інтернет статті, автором якої є Associated Press, вбачається, що у м. Форт-Майерс (штат Флорида, США) федеральні прокурори висунули припущення, що будуть домагатися смертної кари для ОСОБА_4 , який разом з ОСОБА_5 звинувачується у вбивстві сімейної пари з Флориди в квітні 2018 року, з метою отримання коштів на проїзд до Венесуели, аби боротися із соціалістичним урядом.
На думку заявника, вищезазначені обставини свідчать про високу вірогідність вимоги застосування смертної кари у відношенні позивача та реальність підстав його побоювання бути страченим в країні походження.
Тому заявник вважає, що існують підстави для скасування рішення суду в цій справі у відповідності до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та з урахуванням положень ч. 1 ст. 366 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
27.08.2020 до суду надійшов відзив відповідача на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому відповідач заяву заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні.
Як зазначає відповідач, на території США позивач підозрюється у скоєнні тяжкого злочину та звертається за отриманням в Україні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту саме з метою уникнення кримінальної відповідальності в країні походження. Тобто, у даному випадку, причини неповернення позивача в США не є такими, що належать до конвенційних ознак, за яких особі може бути надано захист в іншій державі.
Крім того, відповідач вказує на те, що за змістом вимог п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність обставин, наявність обставин під час розгляду справи та невідомість обставин суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення. Водночас нові обставини або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставами для зміни або скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.
Судове засідання від 07.09.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
У судовому засіданні від 28.09.2020 представник позивача подану заяву підтримала та просить суд її задовольнити. Представник відповідача заяву заперечив та просить суд відмовити у її задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи заявника та заперечення відповідача, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 120/192/20-а за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою цієї статті визначено, що підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Отже, перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є вичерпним і у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, на яку посилається заявник, такою підставою є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти об'єктивної дійсності або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об'єктивно існували на час розгляду та вирішення адміністративної справи, але не були відомі і не могли бути відомі на суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення.
Тобто на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами беруться до уваги обставини, які раніше не були предметом розгляду з незалежних від суду та особи, яка звернулася із заявою причин, але вони є суттєвими для можливого їх впливу на результати справи, а також можливої часткової зміни судового рішення, прийнятого раніше, або його скасування взагалі.
Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку, що необхідними умовами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, їх існування на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких обставин вже після прийняття рішення зі спору.
Водночас не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; також не може вважатися ново виявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами в процесі розгляду справи.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 826/19414/14, від 05.02.2020 у справі № 607/12044/16-а, від 05.08.2020 у справі № 820/6625/16 та від 10.09.2020 у справі № 802/2344/17-а.
Представник позивача просить переглянути рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020, посилаючись на відновлення у США на федеральному рівні смертної кари та її застосування вперше за останні 17 років, що відбулося 14.07.2020 та 16.07.2020. Крім того, представник позивача посилається на те, що 27.07.2020, під час попередніх судових слухань, федеральні прокурори США заявили, що, швидше за все, будуть домагатися смертної кари для іншого підозрюваного у справі про пограбування та вбивство подружжя, з яким позивач проходить як співучасник.
Таким чином, обставини, які представник позивача вважає нововиявленими, виникли у липні 2020 року, тобто вже після ухвалення судом рішення у даній справі, ба більше - після набрання ним законної сили. Отже, такі обставини не є нововиявленими в розумінні вимог закону та не можуть давати підстав для перегляду судового рішення за пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.
Крім того, як видно з тексту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020, суд дійшов наступних ключових висновків, відмовляючи у задоволенні позовних вимог:
"…Оцінюючі зазначені позивачем приводи побоюватись переслідування в країні громадянської належності, стає очевидним, що такі побоювання не пов'язані з конвенційними ознаками та не охоплюються тими підставами для переслідування, про які йдеться в Конвенції про статус біженців 1951 року, пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI та ст. 10 Директиви 2011/95/ЄС від 13.12.2011. Водночас позивач не навів жодних підстав, які б свідчили про те, що він покинув свою країну і став біженцем внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або через свої політичні переконання…
…Суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не бажає повертатися до країни своєї громадянської належності через побоювання бути притягнутим до відповідальності за вчинення дій, які законодавством країни походження визнаються як протиправні, суспільно небезпечні, у зв'язку з чим на нього чекає відповідальність, визначена Кримінальним кодексом США, оскільки на даний час вирішується питання щодо його екстрадиції (видачі) відповідним органам США…
…Аналіз наведених норм міжнародного права в сукупності з положеннями національного законодавства дає підстави для висновку, що під загрозою життю особи в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари слід розуміти наявність реального ризику бути страченим, що, у даному випадку, означає ухвалення смертного вироку або виконання вироку про смертну кару…
…Факт формального обвинувачення сам по собі ще не свідчить про існування загрози для життя позивача до тієї міри, щоб давати підстави для визнання його таким, що потребує додаткового захисту в Україні. При цьому, оцінюючи реальність такої загрози, відповідач правомірно врахував презумпцію невинуватості, яка визнається та діє в США, і можливість вільного використання позивачем засобів правового захисту у своїй країні, де права громадянина визнаються на конституційному рівні…
...Суд погоджується з міграційним органом та вважає, що зібрані під час розгляду заяви позивача матеріали, особиста історія заявника, а також інформація про країну його походження не дають достатніх підстав для визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, оскільки не вказують на існування реального ризику для заявника зазнати серйозну шкоду внаслідок застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару, чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, катування, чи особистої загрози життю з причин недиференційованого насилля в умовах міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, дискримінації. Крім того, за результатами розгляду справи встановлено, що небажання позивача повертатись до країни громадської належності обумовлюється причинами, що не мають конвенційних ознак, за наявності яких особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту…
…Суд наголошує, що питання екстрадиції не є предметом спору у цій справі. А оскільки екстрадиція і визначення статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, є окремими процедурами з різними цілями, що регулюються різними правовими критеріями, суд вдається до оцінки спірних правовідносин саме з точки зору наявності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI про визнання позивачем біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні...".
Отже, рішення про відмову у задоволенні позову в цій справі прийняте судом за сукупністю підстав, кожній з яких надано належну правову оцінку із зазначенням відповідних мотивів для прийняття саме такого рішення.
Водночас обставини, наведені заявником, вказаних висновків суду не змінюють та не дають підстав для прийняття іншого рішення, ніж те, яке було ухвалене.
Тобто такі обставини не є істотними для розгляду справи по суті, а отже не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що обумовлюють необхідність перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) принцип остаточності рішень суду (принцип "resjudicata") означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення… Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…
Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти Росії" (заява № 69529/01), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 369 КАС України).
Під час розгляду заяви представника позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у цій справі судом не встановлено підстав для перегляду судового рішення, що передбачені пунктом 1 частини 2 статті 361 КАС України.
Відтак у задоволенні поданої заяви належить відмовити, залишивши відповідне рішення суду в силі.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 248, 256, 293, 295, 361, 368, 369 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року в адміністративній справі № 120/192/20-а та залишити відповідне судове рішення в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в повному обсязі складена 05.10.2020 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120, ч. 3 ст. 243 КАС України).
Суддя Сало Павло Ігорович