м. Вінниця
05 жовтня 2020 р. Справа № 120/4718/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови відповідача у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач листом за вих. № 2760-2617/Б-02/8-0200/20 від 13.07.2020 року відмовив йому у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у зв'язку з тим, що не зарахував до педагогічного стажу позивача, який дає право на вихід на пенсію за вислугою років, часу військової служби. Позивач з цим не погоджується, адже на його переконання, період військової служби повинен бути зарахованим до педагогічного стажу, який дає право на вихід на пенсію за вислугою років, відповідно й право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій. Це й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 14.09.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача..
21.09.2020 року за вх. № 27763/20 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. По суті спірних правовідносин, відповідач пояснив, що грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій виплачують починаючи з 01.10.2011 року, за умови виходу педагогічних працівників на пенсію за віком (п. 7-1) Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Право на отримання одноразової грошової допомоги надається особам, які: працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах; до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у останньої необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. У зв'язку з відсутністю у позивача 35 років спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відсутні.
До відзиву, на виконання вимог ухвали від 14.09.2020 року, відповідачем додано належним чином засвічені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
01.10.2020 року за вх. № 29731 позивачем надано до суду відповідь на відзив. Проте, в силу вимог ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Відтак, суд не приймає до розгляду та до уваги під час ухвалення рішення по суті відповідь позивача на відзив.
Одночасно за вх. № 29736 позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить прохальну частину позовної заяви викласти в наступній редакції: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зарахувати період проходження військової служби в Збройних силах СРСР з 08.11.1978 року по 30.10.1980 рік та період навчання у Вінницькому педагогічному університеті з 01.12.1980 року по 15.08.1985 рік до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Визначаючись стосовно поданої позивачем заяви, суд виходив з наступного.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимоги шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач не надав докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи - відповідачеві. За таких обставин, суд у відповідності до положень чинного законодавства, не приймає до розгляду таку заяву та вважає за належне повернути її позивачеві.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивачеві з 23.04.2020 року призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.06.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити йому грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7 ст. 26 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Одночасно позивач повідомив, що до цього часу будь-якої пенсії не отримував.
Відповідач, за наслідками розгляду зави позивача, листом «Щодо пенсійного забезпечення» від 13.07.2020 року за вих. № 2760-2617/Б-02/8-0200/20 повідомив останнього, що його страховий стаж за матеріалами пенсійної справи становить 41 рік 06 місяців 04 дні, в т.ч. спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років - 34 роки 7 місяців 23 дні. У зв'язку з відсутністю 35 років спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відсутні.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
П. 7-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
П. 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Системний аналіз наведених норм доводить, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж позивача становить 41 рік 06 місяців 04 дні, в т.ч. спеціальний стаж складає 34 роки 7 місяців 23 дні. При цьому, до спеціального стажу позивача не зараховано час перебування на строковій військовій службі з 08.11.1978 року по 30.10.1980 рік та періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 09.11.1992 року, з 22.03.1993 року по 24.03.1993 рік, з 12.10.1993 рік, з 13.08.1994 року по 25.08.1994 рік, з 17.03.1995 рік по 18.03.1995 рік, з 25.04.1995 рік по 29.04.1995 рік, з 02.01.1997 рік по 11.01.1997 рік, з 13.08.1997 року по 26.08.1997 рік, з 27.10.2011 року по 28.10.2011 року, з 28.12.2011 року по 30.12.2011 рік.
Щодо не зарахування до спеціального стажу позивача часу перебування на строковій військовій службі з 08.11.1978 року по 30.10.1980 рік, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи про проходження останнім військової служби. В свою чергу, для підтвердження цього, позивачем надано довідку Барського районного військового комісаріату № 139 від 27.05.2020 року, згідно з якою позивач у період з 08.11.1978 року по 30.10.1980 рік проходив військову службу в Збройних Силах.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тобто відповідно до змісту наведеної норми, обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, навчання за фахом, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 року у справі № 450/3061/16-а.
Ч. 3 ст. 36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Судом встановлено, що за даними трудової книжки 25.10.1978 року позивача було звільнено з посади слюсаря-ремонтника у зв'язку з призовом до лав Радянської армії (порядковий запис № 3 у трудовій книжці позивача).
Зважаючи на те, що позивач на момент призову на строкову військову службу не навчався за фахом, працював на посаді слюсаря-ремонтника Вінницького інструментального заводу, тобто на посаді, яка не давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, і був звільнений з даної посади саме у зв'язку з призовом на військову службу, суд не вбачає підстав для зарахування часу проходження військової служби до спеціального педагогічного стажу.
Що стосується не зарахування до спеціального стажу позивача періодів перебування останнього у відпустках без збереження заробітної плати з 09.11.1992 року, з 22.03.1993 року по 24.03.1993 рік, з 12.10.1993 рік, з 13.08.1994 року по 25.08.1994 рік, з 17.03.1995 рік по 18.03.1995 рік, з 25.04.1995 рік по 29.04.1995 рік, з 02.01.1997 рік по 11.01.1997 рік, з 13.08.1997 року по 26.08.1997 рік, з 27.10.2011 року по 28.10.2011 року, з 28.12.2011 року по 30.12.2011 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» також передбачено інші періоди, які зараховуються до стажу роботи, серед яких відсутній період перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати.
Згідно з п. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1 ст. 2 ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).
Виходячи із вищенаведених приписів пенсійного законодавства, сплата страхових внесків за періоди плати з 09.11.1992 року, з 22.03.1993 року по 24.03.1993 рік, з 12.10.1993 рік, з 13.08.1994 року по 25.08.1994 рік, з 17.03.1995 рік по 18.03.1995 рік, з 25.04.1995 рік по 29.04.1995 рік, з 02.01.1997 рік по 11.01.1997 рік, з 13.08.1997 року по 26.08.1997 рік, з 27.10.2011 року по 28.10.2011 року, з 28.12.2011 року по 30.12.2011 рік перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати не здійснювалася з підстав відсутності об'єкта оподаткування відповідного збору, а саме, відсутності нарахування і виплати заробітної плати.
Згідно із абз. 32 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, стаж роботи, необхідний для призначення пенсії зараховується виключно у випадку сплати страхових внесків за вказані періоди.
Згідно з ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що довідка Відділу освіти Барської районної державної адміністрації Журавлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 від 07.04.2020 року про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати є допустимим документом, підтверджуючими періоди, які до загального спеціального стажу не зараховуються. Довідка надана позивачем особисто, виконана на бланку Відділу освіти Барської районної державної адміністрації Журавлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, підписана керівником установи та скріплена печаткою. Суд зазначає, що достовірність відомостей, вказаних у поданій позивачем довідці, не оспорюється. Відповідно, підстави для зарахування до спеціального стажу позивача періодів перебування останнього у відпусках без збереження заробітної плати відсутні.
Таким чином, відповідачем правомірно не зараховано до спеціального стажу позивача періодів час перебування на строковій військовій службі та періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Між тим, позивач, власне, не оскаржує дії відповідача щодо не зарахування вказаних періодів до спеціального стажу та відповідно не просить це зробити й суд. Однак з метою встановлення у позивача відповідного стажу для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суду необхідно було дослідити правомірність не зарахування до спеціального стажу позивача часу перебування на строковій військовій службі та періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, спеціальний стаж позивача становить 34 роки 7 місяців 23 дні. При чому, вказаний стаж позивачем не оспорюється. Разом з тим, для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення стаж працівника освіти повинен становити 35 років. Таким чином, у позивача немає відповідного спеціального стажу для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Відповідно оскаржувана відмова відповідача, викладена у листі «Щодо пенсійного забезпечення» від 13.07.2020 року за вих. № 2760-2617/Б-02/8-0200/20, є правомірною.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відмовлено, відповідно позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення також не підлягають задоволенню, як похідні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови останнього у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна