про забезпечення адміністративного позову
м. Вінниця
05 жовтня 2020 р. Справа № 120/4170/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за №198348 від 11.08.2020.
Одночасно із пред'явленням позову, представник позивача - адвокат Куций Ростислав Андрійович подав до суду заяву про його забезпечення (вх. № 22732/20) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №198348 від 11.08.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн., виданої відповідачем.
Ухвалою від 17.08.2020 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови №198348 від 11.08.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/4170/20-а.
30.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій останній позивач просив суд:
- визнання протиправною та скасувати постанову №198348 від 11.08.2020 підписану начальником управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн., який передбачений абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт";
- визнання протиправною та скасувати постанову №198540 від 15.09.2020 підписану начальником управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн., який передбачений абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт";
- визнання протиправною та скасувати постанову №198541 від 15.09.2020 підписану начальником управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн., який передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Одночасно із поданням заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача - адвокат Куций Ростислав Андрійович подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №29344) шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №198540 від 15.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. та постанови №198541 від 15.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн., виданих відповідачем.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови є виконавчими документами, при примусовому виконання яких державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження може бути накладено арешт на транспортний засіб позивача, кошти на банківських рахунках та стягнення сум адміністративно-господарського штрафу до моменту винесення судом рішення щодо правомірності чи протиправності накладення такого штрафу відповідачем, а також спричинить стягнення з позивача додаткових витрат у вигляді виконавчого збору, можливого заблокування банківського рахунку під час виконавчого провадження, що істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача. При цьому, позивач зазначає, що відкриття судом провадження по справі не перешкоджає вчиняти дії з примусового виконання постанов №198540 та №198541 від 15.09.2020.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частини 2статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі постанови про застосування штрафу. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Судом встановлено, що 15.09.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198540, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198541, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно господарський штраф у розмірі 1700,00 грн.
У вищевказаних постановах зазначено дату набрання законної сили 15.09.2020 та строк пред'явлення до виконання 15.12.2020.
Зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов'язковою для виконання правопорушником.
Пунктом 28 Порядку №1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 за №2344-III (далі - Закону України «Про автомобільний транспорт») адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.
Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розумінні п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно частини сьомої вказаної статті Закону, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Таким чином, відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови одразу призведе до негативних фінансових наслідків для заявника, адже, зважаючи на те, що основним видом діяльності позивача є діяльність у сфері транспорту (КВЕД 49.41, 52.29), накладення арешту на транспортний засіб позивача унеможливить подальше здійснення його господарської діяльності.
В свою чергу, вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", серед яких відсутня така підстава, як оскарження виконавчого документа у судовому порядку.
З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ні Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567, ні ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зупинення дії та виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення штрафів безпосередньо державним виконавцем у разі оскарження останньої у судовому порядку.
За таких обставин суд доходить висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення штрафу на підставі постанови управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198540 від 15.09.2020, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн. та постанови управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198541 від 15.09.2020, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у такій спосіб має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Окрім цього, вжиття заходів забезпечення позову саме таким чином буде відповідати предмету позову, не тягне фактичного вирішення спору по суті та забезпечить збалансованість інтересів сторін, що, свою чергу, не суперечить положенням законодавства України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд
Клопотання представника позивача задовольнити.
Зупинити стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на підставі постанови №198540 від 15.09.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/4170/20-а.
Зупинити стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на підставі постанови №198541 від 15.09.2020 управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №120/4170/20-а.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, в тому числі відповідачу.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна