Справа № 569/15663/20
1-кс/569/5114/20
29 вересня 2020 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_6
прекладача - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого слідчого відділу Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 яке погоджене із прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Нор-Ачін, Котайської області республіка Вірменія, вірменина, громадянину республіки Вірменія, тимчасово проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України, ?
Старший слідчий слідчого відділу Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 27 вересня 2020 року, приблизно о 00:40 год., ОСОБА_5 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи неподалік від спортивного клубу «Дінаріс», що по вул. Княгиницького, 5-а в м. Рівне, під час суперечки з ОСОБА_9 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс останньому один удар ножем в область грудної клітини, у результаті чого заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення -ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення - вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних по даному кримінальному провадженні доказів та іншими матеріалами кримінального провадження.
27.09.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України - є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України - ОСОБА_5 :
- може переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитись від слідства, суду, а саме є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи відповідальність за вчинений ним тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, покинувши межі країни, чи змінити місце проживання, вчасно не з'являтися на виклик слідчого для проведення слідчих дій, об'єктивно підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді безальтернативного позбавлення волі на строк до 8 років, спосіб та характер вчинення даного злочину являють підвищену суспільну небезпеку.
- може незаконно впливати на потерпілого та свідків, є підстав вважати, що підозрюваний може, незаконно впливати та потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, чинити фізичний, психологічний тиск на них, заради зміни чи відмови від показань, з метою зменшення чи ухилення від відповідальності.
- може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працює, а тому, з метою уникнення відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду може вчинити інші кримінальні правопорушення.
- може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним в п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вище викладене та те, що більш м'який вид запобіжного заходу, не зможе гарантувати виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні старшого слідчого слідчого відділу Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180010003876 від 27.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
27.09. 2020 року об 01 год. ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України.
27.09.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.
Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Вивченням особи ОСОБА_5 , на даний час встановлено, що він раніше не судимий, є громадянином республіки Вірменія, працездатний, непрацюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування, покинувши межі країни, чи змінити місце проживання, вчасно не з'являтися на виклик слідчого для проведення слідчих дій, може, незаконно впливати та потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, чинити фізичний, психологічний тиск на них, заради зміни чи відмови від показань, з метою зменшення чи ухилення від відповідальності, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працює, а тому, з метою уникнення відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід - тримання під вартою.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 183 КПК України.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, при обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаний із застосуванням насильства або погрозою його застосування до потерпілого.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 395 КПК України, суд
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нор-Ачін, Котайської області республіка Вірменія, вірменина, громадянина республіки Вірменія, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, а саме до 26.11.2020 року.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного, а саме з 27.09. 2020 року.
Визначити строк дії ухвали встановити до 01 год. 26 листопада 2020 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1