Справа 556/732/20
Номер провадження 1-кп/556/117/2020
Рядок статзвіту № 23
05.10.2020
Володимирецький районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
учасників судового провадження
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в смт.Володимирець об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисків, Жидачівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого вироком Володимирецького районного суду від 27.03.2019 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України, звільнений від відбуванння покарання з трирічним іспитовим строком, -
за ч.1 ст.125; ст.126-1; ч.2 ст.125 КК України,
ОСОБА_8 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_6 легке тілесне ушкодження при таких обставинах.
Так, 03 березня 2020 року ОСОБА_8 на ґрунті ревнощів та раптово виниклих неприязних стосунків, вчинив сварку з дружиною ОСОБА_6 , в ході якої завдав останній удари ногою по лівій нозі, а також декілька ударів кулаками по тілі, внаслідок чого заподіяв останній, тілесні ушкодження у вигляді: синців в ділянці лівого стегна, лівого передпліччя та правого плеча, які згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями, які виразились у заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Крім того, ОСОБА_8 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП відповідно до постанов Володимирецького районного суду в Рівненській області від 03.12.2019 у справі №556/2189/19, від 24.12.2019 у справі №556/2341/19 та від 27.12.2019 у справі №556/2357/19 за вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою спільного місця проживання умисно вчинив насильство, що полягало у безпричинних словесних образах, нецензурній лайці в адресу потерпілої та погрозах фізичною розправою, що спричинило потерпілій психологічні страждання та погіршення якості її життя, які виразились у втомі, фізичному дискомфорті, у тому числі втраті самооцінки, позитивних емоцій та негативних переживаннях.
Своїми умисними діями, які виразились у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.
Крім цього 17.05.2020 року приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав дерев'яною палицю один удар в область лівої ноги ОСОБА_7 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді забою та пошкодження зв'язок лівого гомілково- стопного суглобу, які згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину в заподіянні тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_6 та вчиненні домашнього насильства, пояснив, що всі фактичні обставини справи відносно цих злочинів викладені у обвинувальному акті правильно, і він вчиняв злочини саме при таких обставинах. Також пояснив, що він щиро розкаюється у вчиненому, просить пробачення у потерпілої ОСОБА_10 . Просив його суворо не карати. Запевнив, що будь-яких інших правопорушень ніколи не вчинить.
Вину в умисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . ОСОБА_8 заперечив, пояснив, що міг нанести удар потерпілому в цілях самооборони, під час бійки, яку розпочали ОСОБА_11 та його брат.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік ОСОБА_12 в нетверезому стані неодноразово вчиняв насильство над нею, погрожував, наносив побої. З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів, ОСОБА_13 неодноразово притягували до відповідальності, в т.ч. кримінальної та адмінітративної. В березні 2020 року чоловік також побив її, експертиза встановила легкі тілесні ушкодження. Примиритись з чоловіком вона не бажає, і не пробачає йому його вчинків, оскільки він постійно зловживає спиртними напоями, вчиняє насильство над нею і не розкаюється. Просила призначити покарання на розсуд суду, у відповідності до вимог закону.
Крім власного визнання та показань потерпілої, вина ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125 КК України та ст.126-1 КК України доведена також сукупністю досліджених судом доказів , в т.ч.:
- заявою потерпілої ОСОБА_6 (т.1 а.с.6), в якій остання повідомила про факт нанесення їй тілесних ушкоджень;
- протоколом проведення слідчого експерименту (т.1 а.с.16-17), під час якого потерпіла підтвердила обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_14 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 27 від 05.03.2020 року, яким у потерпілої ОСОБА_15 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівого стегна, лівого передпліччя та правого плеча, які згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.20);
- постановами Володимирецького районного суду від 03.12.2019 року, 24.12.2019 року, 27.12.2019 року, 07.02.2020 року (т.1 а.с.37-40), якими ОСОБА_13 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 (насильство в сім"ї).
Сукупність вказаних доказів, на думку суду, повністю доводить винуватість ОСОБА_8 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження та домашнього насильства.
Таким чином, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України та за ст.126-1 КК України, і ця кваліфікація повністю підтверджена під час судового розгляду кримінального провадження.
З приводу заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 судом встановлено наступне.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 17.05.2020 року близько о 16 год. 00 хв. він разом із старшим братом ОСОБА_16 на мотоциклі марки «Ліфан» рухалися із с. Олізарка у с. Чудля, по дорозі зустріли ОСОБА_8 жителя с. Чудля, останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, тримав в руці ніж. Оскільки між ними раніше неодноразово виникали сварки, опасаючись дій ОСОБА_13 , вони зупинились, а ОСОБА_12 почав розмахувати в їх сторону ножем. Після цього, тримаючи ніж у лівій руці у праву він взяв дубову палицю та наніс ОСОБА_7 один удар палицею у ліву ногу нижче колін. Після чого знову почав розмахуватися ножем та тікав в сторону подвір"я ОСОБА_17 . Під час спроби забрати у ОСОБА_13 ніж, останній накинувся на брата ОСОБА_16 , ОСОБА_7 у свою чергу підійшов ззаду та повалив його на землю і тримав на землі, викликав поліцію. це відбувалось на подвір"ї ОСОБА_18 , який вийшов зі свого будинку і розтягнув їх. ОСОБА_12 деякий час посидів на лавці у подвір"ї ОСОБА_18 , після чого втік в ліс. Пояснив, що ніяких тілесних ушкоджень обвинуваченому він не наносив, також ОСОБА_8 , перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння у нього була не чітка мова, запах алкогоголю з ротової порожнини та порушена координація рухів. З обвинуваченим він не примирився, позову заявляти не бажає, міру покарання просив обрати згідно з вимогами закону, покладаючись на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повністю підтвердив показання потерпілого, пояснив, що між ними та обвинуваченим існують тривалі неприязні стосунки, ініціатором сварок завжди був саме ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що 17.05.2020 року в другій половині дня, він перебував за місцем свого проживання, в АДРЕСА_1 , почувши крики, він вийшов з будинку та побачив ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . ОСОБА_8 перебував у лежачому положенні на животі, ОСОБА_7 , заламав праву руку ОСОБА_8 , а ОСОБА_16 , ліву та двох сиділи у нього на спині, хтось з хлопців викликав поліцію. Він розтягнув ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , дав ОСОБА_22 закурити. Обвинувачений деякий час посидів на лавці у нього на подвір"ї, а потім пішов в сторону лісу, приїзду поліції ОСОБА_12 не чекав. Як починалась бійка, свідок не бачив. Зазначив, що бійки між ОСОБА_14 та ОСОБА_21 були і раніше.
Таким чином, незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні даного злочину, вина ОСОБА_13 повністю доведена показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_23 , іншими доказами, які досліджені в судовому засіданні, в т.ч.:
- заявою потерпілого (т.2 а.с.4);
- протоколами слідчих експериментів з потерпілим та свідком ОСОБА_16 (т.2 а.с.15-16, 26-28);
- висновком судово-медичної експертизи №70 від 21.05.2020 року (т.2 а.с.20), в ході якої у потерпілого ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою та пошкодження зв'язок лівого гомілково- стопного суглобу, які згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Показання свідка ОСОБА_24 не спростовують вказаних доказів; крім того, свідок підтвердив обставини затримання ОСОБА_13 на своєму подвір"ї та наявність неприязних стосунків між ним та обвинуваченим, що повністю узгоджується з іншими доказами.
Таким чином, на думку суду, вказаними доказами, які є логічними та послідовними, а в своїй сукупності - достатніми, повністю доведено вину ОСОБА_8 в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження з короткочасним ушкодженням здоров"я потерпілому ОСОБА_7 .
Ці дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України і така кваліфікація повністю підтвердилась в судовому засіданні.
Таким чином, за сукупністю, ОСОБА_8 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ст.126-1 КК України.
При обранні розміру та виду покарання щодо обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує тяжкість вчинених ним злочинів, відомості, що характеризують особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, ОСОБА_8 негативно характеризується за місцем проживання, до вчинення вказаних злочинів притягувався до кримінальної відповідальності, і вчинив злочини під час встановленого судом іспитового строку, не перебуває на обліку в психіатра, перебуває на обліку в лікаря-нарколога, не працює.
Обставин, що пом'якшують його покарання, у відповідності до ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання, є рецидив злочинів ( п.1) ч.1 ст.67 КК України)
Інші обтяжуючі обставини, вказані в обвинувальному акті, суд не враховує при призначенні покарання, оскільки перебування ОСОБА_13 в стані алкогольного сп'яніння не підтверджено належними та допустимими доказами, а вчинення злочину відносно подружжя вже враховано як кваліфікуюча обставина за ст.126-1 КК України.
Враховуючи вищевикладені обставини, тяжкість вчинених злочинів, особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_8 міри покарання за відповідними частинами ст.125 КК України та ст.126-1 КК України в межах санкцій цих статей, із визначенням остаточної міри покарання шляхом поглинення менш суворих мір покарання більш суворою у відповідності до правил ч.1-3 ст.70 КК України.
При цьому, у відповідності до ст.71 КК України з урахуванням вироку Володимирецького районного суду від 27 березня 2019 року, ОСОБА_8 повинна бути обрана остаточна міра покарання за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань, із застосуванням положень ст.ст.72,73 КК України.
Так, як вбачається із названих норм кримінального закону, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
Строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
Судові витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Разом з тим, на думку суду, підлягає задоволенню клопотання прокурора про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та взяття його під варту в залі суду.
Так, у відповідності до ст.ст.177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкодити кримінальному провадженню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може перешкодити кримінальному провадженню.
Під час розгляду даного кримінального провадження судом встановлено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який не працює, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця проживання і фактично веде бродячий спосіб життя, немає стійких соціальних зв'язків, схильний до повторного вчинення правопорушень, оскільки вчинив злочин, пов'язаний із насильством, під час іспитового строку за насильницький злочин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 може ухилитись від суду та повторно вчинити злочин, що є достатньою підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368,369, 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 160 (шістдесят) годин.
Міру покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_8 призначити у відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих мір покарання більш суворою у вигляді громадських робіт на строк 160 (шістдесят) годин.
Остаточну міру покарання за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Володимирецького районного суду від 27.03.2019 року ОСОБА_8 призначити у відповідності до ст.71 КК України шляхом повного складання покарань, у вигляді 5 (п"яти ) років 20 (двадцяти) днів позбавлення волі.
Обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Взяти ОСОБА_8 під варту в залі суду.
Строк покарання обчислювати з часу набрання вироком законної сили, зарахувати до строку покарання період попереднього ув"язнення з часу взяття ОСОБА_8 під варту.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Після проголошення, копію вироку невідкладно вручити прокурору, обвинуваченому. Направити копії вироку потерпілим, захиснику.
Суддя: