Дата документу 30.09.2020 Справа № 554/4775/20
Провадження 1-кс/554/13121/2020
іменем України
30 вересня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві заяву підозрюваного ОСОБА_3 про відвід прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №62020170000000191 від 13 лютого 2020 року,-
21 вересня 2020 року до Октябрського районного суду м.Полтави звернувся підозрюваний ОСОБА_3 зі заявою, в якій просить відвести прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62020170000000191 від 13 лютого 2020 року.
Свою заяву мотивує тим, що слідчим ОСОБА_6 за погодженням із процесуальним керівником - прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.365 КК України в межах кримінального провадження №62020170000000191 від 13 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.272, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України.
За змістом заяви посилається на обставини, які, на його думку, вказують про необґрунтованість та незаконність пред'явленої підозри, порушення під час досудового розслідування положень процесуального законодавства тощо. Зокрема, вказує, що у повідомленні про підозру не наведено жодного конкретного факту вчинення підозрюваними психологічного насильства відносно потерпілого із посиланням на конкретні процесуальні джерела доказів, зокрема, протоколи оперативно-розшукових заходів, аналогічно такі відомості відсутні і у заяві про вчинення злочину від 27.02.2020 року та інших процесуальних документах.
У провадженні взагалі не виносилась постанова про залучення спеціаліста психолога у кримінальне провадження для надання консультативної допомоги у відповідній галузі знань, останній не попереджався про недопустимість розголошення таємниці досудового розслідування, про яку йому стало відомо під час складання консультативної довідки. Вважає, що останнього було введено в оману відносно обставин кримінального провадження.
Таким чином, стверджує, що слідчий ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 всупереч вимог КПК України та чинного законодавства незаконно повідомили ОСОБА_3 про очевидно необґрунтовану підозру у вчиненні тяжкого злочину, вказуючи, що підозрювані погрожували застосувати до потерпілого ОСОБА_7 фізичне насильство. Вказані посадові особи підписали таке повідомлення про підозру, тим самим здійснили притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинного. В подальшому ці обставини не підтвердились під час судового розгляду, однак слідчий з прокурором звернулись із клопотанням про взяття під варту без можливості визначення розміру застави. Вказані дії слідчого та прокурора, на думку заявника, обумовлені бажанням взяти підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_8 під варту будь-якою ціною.
Заявник вважає, що прокурор ОСОБА_5 взагалі не мав право погоджувати повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки незаконно включений у групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
Зазначає, що прокурор ОСОБА_5 є прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, і він погоджував, підписував всі процесуальні документи у даному провадженні саме як прокурор місцевої прокуратури. Разом із цим, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, здійснюється прокурорами відповідного управління прокуратури Дніпропетровської області. При цьому, на думку, заявника, керівник регіональної прокуратури Дніпропетровської області відповідно до норм КПК України та Закону України «Про прокуратуру» не наділений повноваженнями у конкретному кримінальному провадженні визначати групу прокурорів із включенням до її складу прокурорів іншого рівня прокуратури - прокурорів місцевої прокуратури, оскільки він у процесуальному розумінні повноважень прокурора, не є для вказаних прокурорів прокурором вищого рівня. Таким чином, стверджує, що прокурор ОСОБА_5 не мав жодних законних повноважень на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні і відповідно на погодження повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 .
Наведене свідчить про те, що прокурор ОСОБА_5 здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, не маючи на те законних повноважень, упереджено та необ'єктивно і зацікавлений у тому, щоб справа у будь-якому випадку була направлена до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 незалежно від того, чи будуть зібрані органом досудового розслідування докази по даній справі. На підставі викладеного, вказує, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.77 КПК України, для відводу прокурора, у зв'язку з чим звернувся з відповідною заявою.
30 вересня 2020 року до суду надійшла заява про зміну заяви про відвід, у якій зазначено, що стороні захисту стало відомо із процесуальних документів, що прокурор ОСОБА_5 наразі обіймає посаду прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, у зв'язку з чим унесені відповідні за текстом поданої заяви.
Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заяву про відвід прокурора підтримали та просили задовольнити з наведених у ній підстав та з урахуванням змін до заяви.
Прокурор ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій не погодився із заявою підозрюваного про відвід прокурора. Вважає вказану заяву безпідставною та необґрунтованою, а доводи заявника надуманими, оскільки ним порушені питання щодо обґрунтованості підозри та допустимості доказів, однак не зазначено жодного доказу, який вказує на наявність підстав, передбачених статтею 77 КПК України, зокрема щодо наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості прокурора при проведенні досудового розслідування кримінального провадження. З урахуванням викладеного, просить проводити розгляд заяви без участі та відмовити у задоволенні заявленого відводу.
Заслухавши пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали, необхідні для вирішення заяви про відвід, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КПК України прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Також статтею 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.
Установлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62020170000000191 від 13 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.272, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365, ч.1 ст.366 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 має статус підозрюваного.
Заявляючи відвід прокурору ОСОБА_5 , підозрюваний, серед іншого, посилається на ті обставини, що він здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, не маючи на те законних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів..
Відповідно до ст.17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.
Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.
Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.
Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.
Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов'язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.
Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.
Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.
Прокурором вищого рівня є: 1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури - керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури - керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КПК України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.
За таких обставин, керівник Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 як керівник регіональної прокуратури - органу прокуратури, у конкретному кримінальному провадженні вправі визначати, змінювати прокурорів, визначати групу прокурорів, старшого прокурора такої групи відповідного органу прокуратури - прокуратури Дніпропетровської обласної, тобто регіональної прокуратури.
Так, із копії наказу виконувача обов'язків прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_9 № 597-в від 29 липня 2020 року вбачається, що прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 направлено до Регіональної прокуратури Дніпропетровської області (м.Дніпро) терміном на 30 календарних днів з 30.07.2020 року до 28.08.2020 року у зв'язку із включенням до складу групи прокурорів.
Згідно з наказом прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_9 №662-в від 27 серпня 2020 року прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 направлено до Регіональної прокуратури Дніпропетровської області (м.Дніпро) терміном на 30 календарних днів з 31.08.2020 року до 29.09.2020 року у зв'язку із включенням до складу групи прокурорів.
Відповідно до копії наказу виконувача обов'язків прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 №1061-к від 31 серпня 2020 року покладено виконання обов'язків прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, прокуратури Дніпропетровської області на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 .
Також згідно з наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №34-в від 16 вересня 2020 року прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 направлено до Регіональної прокуратури Дніпропетровської області (м.Дніпро) терміном на 30 календарних днів з 16.09.2020 року до 15.10.2020 року у зв'язку із включенням до складу групи прокурорів.
Отже, на указані періоди з 30.07.2020 року до 28.08.2020 року, з 31.08.2020 року до 29.09.2020 року, а також із 16.09.2020 року до 15.10.2020 року ОСОБА_5 виконує обов'язки прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області та підпорядковується прокурору області.
Отже, доводи, наведені заявником у заяві як підстави для відводу прокурора ОСОБА_5 є необґрунтованими та не вказують на наявність підстав для задоволення відводу.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Разом із тим, питання щодо правомірності визначення групи прокурорів із включенням до її складу прокурорів іншого рівня прокуратури - прокурорів місцевої прокуратури, не є предметом розгляду при вирішенні слідчим суддею заяви про відвід у розумінні положень ст.77 КПК України для з'ясування обставин, з якими заявник пов'язує наявність наведених ним підстав для відводу прокурора, а саме за пунктом 2 ч.1 цієї статті.
Крім викладеного, під час розгляду заяви слідчим суддею встановлено, що заявлений відвід не містить достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора ОСОБА_5 , що передбачені діючими нормами КПК України.
Заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в об'єктивності та неупередженості прокурора ОСОБА_5 , відсутні конкретні факти, які б свідчили про будь-яку заінтересованість та упередженість прокурора під час процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні.
Доводи заявника, наведені в обґрунтування заяви про відвід та в судовому засіданні, не можуть слугувати підставою для відводу прокурора. Сам по собі факт можливого неналежного виконання обов'язків прокурора, а також неправильного, на думку заявника, проведення досудового розслідування, допущення порушень під час окремих слідчих та процесуальних дій, і так само здійснення ним повноважень як прокурора прокуратури Дніпропетровської області на підставі та на виконання відповідних розпорядчих документів керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, не свідчить про упередженість прокурора.
Крім того, варто зазначити, що сторона кримінального провадження у випадку незгоди із рішеннями, прийнятими прокурором, діями чи бездіяльністю останнього, вправі реалізувати гарантовані чинним КПК України механізми оскарження. Сторона кримінального провадження не може заявити відвід прокурору лише з підстав незгоди з процесуальними рішеннями чи діями прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, оскільки обставини, які виключають участь прокурора у даному кримінальному провадженні та здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні відсутні, а доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та не свідчать про наявність обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, натомість, вони зводяться до оцінки здійснення прокурором своєї професійної діяльності щодо організації досудового розслідування, а також наявності компетенції посадових осіб регіональної прокуратури при здійсненні ними своїх організаційно-розпорядчих функцій.
Між тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.
Підозрюваним та його захисником не наведені фактичні дані та не надано доказів, які б свідчили про упередженість прокурора у даному кримінальному провадженні, і судом таких не встановлено.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст.77, 80, 81, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні заяви підозрюваного ОСОБА_3 про відвід прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62020170000000191 від 13 лютого 2020 року, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1