Справа № 539/2764/20
Провадження № 2/539/1004/2020
02 жовтня 2020 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді - Даценка В.М.,
з участю секретаря - Шрейтер С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В позові вказала, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку зареєстрований її колишній чоловік - ОСОБА_2 , який фактично з серпня 2019 року добровільно залишив будинок і не проживає в ньому, витрати по його утриманню не несе, житлово-комунальні послуги не оплачує, його особисті речі в помешканні відсутні.
Вказані обставини перешкоджають їй в повній мірі розпоряджатись будинком на власний розсуд та значно обмежують її законні права, зокрема, реалізувати право на оформлення субсидії.
Позивач прохає суд, відповідно до ст.405 ЦК України, визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання представник позивача - адвокат Антіхович В.В. не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча, відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини справи дослідивши докази в порядку заочного провадження суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 10.09.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Юрченко М.А., зареєстрованим у реєстрі під №830 (а.с.5-6) та Витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.7).
Згідно довідки Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 12.07.2019 року у вказаному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , 1988 року народження, який фактично з серпня 2019 року за місцем реєстрації не проживає (а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.08.2016 року, який за рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.05.2020 року було розірвано (а.с.9).
В акті обстеження житлово-побутових умов №69 від 10.08.2020 року домоволодіння позивача, який складено депутатом Засульської сільської ради ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вказано, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 , який з серпня 2019 року за місцем реєстрації не проживає.
Стаття 41 Конституції України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст.7 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч.2 ст.406 ЦК України, Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач без поважних причин з липня 2019 року не проживає в належному позивачеві будинку, не користується даним житлом, не з'являється в ньому, хоча перешкод в цьому йому ніхто не чинить, дане житло залишив добровільно, не є його співвласником, не несе жодних витрат по його утриманню, добровільно не знімається з реєстрації в ньому, суд вважає за необхідне задовольнити позов.
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду (а.с.1), покладається на відповідача, у відповідності з п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а за заявою учасника справи, якому заочне рішення не було вручене у день його проголошення - за його письмовою заявою.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко