ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/11314/19
За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" (боржник) на дії Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ стягувач Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод"
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гукун Н.В.
Представники сторін та ДВС не з'явилися.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" 17841 грн. 75 коп. неустойки, а також 1921 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 22.11.2019 було видано наказ.
Через відділ діловодства суду 02.03.2020 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла скарга на дії Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ при виконні наказу Господасрького суду міста Києва від 22.11.2019 у даній справі.
У поданій скарзі боржник просить суд визнати неправомірними дії Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61166764 на виконання наказу Господасрького суду міста Києва від 22.11.2020 по справі №910/11314/19.
Ухвалою суду від 03.03.2020 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ при виконанні наказу у справі №910/11314/19 до повернення матеріалів справи №910/11314/19 до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 22.09.2020 дану скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 30.09.2020.
29.09.2020 через відділ діловодства суду від Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли пояснення по суті скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця", в яких орган державної виконавчої служби вказує, що скарга боржника є безпідставною та необґрунтованою, оскільки скаржником хибно трактуються приписи пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
У судове засідання 30.09.2020 представники сторін та ДВС не з'явилися.
Частиною 2 статті 242 ГПК України зазначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, а тому суд перейшов до розгляду скарги у даному судовому засіданні.
Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Печерським районним ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ 04.02.2020 було відкрито виконавче провадження на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №910/11314/19, де стягувачем виступає Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", а боржником Акціонерне товариство "Українська залізниця".
В обґрунтування своєї скарги боржником покладено факт набрання чинності 20.10.2019 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", пунктом третім розділу третього якого встановлено заборону "вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами".
З наведеного законодавчого припису скаржник (боржник у виконавчому провадженні) дійшов висновку, що відносно нього не може бути відкрито протягом трьох років жодного виконавчого провадження.
Однак, суд вважає помилковим таке трактування Акціонерним товариством "Українська залізниця" пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Крім того, за приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Окрім того, у рішенні Європейського суду у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що рішення у справі №910/11314/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, має бути виконане.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З аналізу п. 3 Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" вбачається, що ним встановлено два виключення з загального правила заборони вчинення виконавчих дій:
1) стягнення грошових коштів;
2) стягнення товарів, що передані у заставу.
Жодних підстав вважати, що наведеним пунктом законодавства було передбачено можливість стягнення грошових коштів лише якщо вони являються предметом застави немає, оскільки за змістом положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" юридичним особам притаманна передача в заставу майнових прав на грошові кошти, а передача в заставу грошей - фізичним особам, яких не стосується регулювання Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Отже, положеннями Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не встановлено заборони вчинення виконавчих дій щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", з виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів, а відтак у державного виконавця були відстуні підстави для повернення наказу Господарського суду міста Києва №910/11314/19 від 29.09.2019 стягувачу згідно п. 9) ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, у справі №904/5697/18 від 15.05.2020, №910/5546/19 від 30.07.2020, в ухвалі по справі №910/7176/19 від 03.08.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені скаржником обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234-235, 240, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва №910/11314/19 від 22.11.2020 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків