ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2020Справа № 910/5256/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 496,02 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 10 496,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що складено комерційний акт № 485604/1296 від 21.10.2019. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 10 496,02 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків та попередній (орієнтовний) рахунок судових витрат згідно розрахунку позивача становить 3 783,46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5256/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
21.07.2020 від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшли докази понесення витрат на правову допомогу.
28.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що вартість втраченого вантажу підтверджується комерційним актом, залізничною накладною, рахунком вантажовідправника, сертифікатом якості та платіжним дорученням з реєстром до нього.
До Господарського суду міста Києва у межах матеріалів справи № 910/5256/20 відзив на позовну заяву не надходив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) (замовник) укладено договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан". У свою чергу, у пункті 2.3.2 Договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.
У розділі 4 Договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.
Згідно з пунктом 12.1 Договору договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовника договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договорі діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення строку дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
На виконання Договору № 245/108/16СБ від 01.02.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (в подальшому реорганізовано в приватне акціонерне товариство) та Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", 19.10.2019 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення по залізничній накладній № 52132438, у тому числі вагону № 52173424 з вантажем - кокс доменний у кількості 48 900 т зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
21.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт № 485604/1296 про недостачу вантажу в вагоні № 52173424 у кількості 2500 кг, про що у накладній № 52132438 від 19.10.2019 здійснена відповідна відмітка.
Так, у комерційному акті № 485604/1296 вказано, що за документом значиться: вантаж - кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на електронних вагах: брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 48 900 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 70 400 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 46 400 кг, що менше документа на 2 500 кг.
У розділі Д Комерційного акту № 485604/1296, зокрема, зазначено, що навантаження вище рівня бортів на 300-400 мм, "шапкою". Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм. За рухом поїзда на 6-7 люками є виїмка розміром 3500 мм х 2800 мм х 600 мм в глиб вагона, що відповідає попутному акту з/ф № 12494 від 21.10.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т електронних тензометричних вагах № 14 ст. Сартана-2 з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилась.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, позивачу заподіяні збитки на загальну суму 10 496,02 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначену суму.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено судом вище, 19.10.2019 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення по залізничній накладній № 52132438, у тому числі вагону № 52173424 з вантажем - кокс доменний у кількості 48 900 т зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
21.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт № 485604/1296 про недостачу вантажу в вагоні № 52173424 у кількості 2500 кг, про що у накладній № 52132438 від 19.10.2019 здійснена відповідна відмітка.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).
Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".
При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п. 1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами нестачу вантажу внесені до комерційного акту № 485604/1296.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній № 52132438, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 2 500 кг у вагоні № 52173424
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Так, у матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № 92883525 від 19.10.2020 виставленого Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", а також наявні сертифікат якості на партію № 28005, платіжне доручення № 4500098866 від 05.12.2019 на суму 98 239 034,07 грн.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Суд зазначає, що вартість 1 тони вантажу у вагоні № 52173424 згідно рахунку-фактури № 92883525 від 19.10.2019 та сертифікату якості № 28005 становить 6 896,20 грн. (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 1 106 552,61 грн. х 1,2 (загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ) : 192,550 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 6 896,20 грн. (в т.ч. ПДВ).
Згідно комерційного акту № 485604/1296 від 21.10.2019 недостача склала 2500 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2 % (від маси нетто 48, 900 т): 48900 кг х 2 % = 978,0 кг.
Кількість фактичної недостачі складає: 2500 кг - 978, 00 кг = 1522, 0 кг (1,522т).
Тож, сума втраченого вантажу у вагоні № 52173424 складає: 1, 522 т х 6 896,20 грн. = 10 496,02 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 52173424 завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 10 496,02 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні №52173424 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 10 496,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2018 між Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (далі - адвокатське об'єднання) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі- клієнт) укладено договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядк у та на умовах, визначених цим договором.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 26 від 09.12.2019).
02.04.2020 між Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено додаткову угоду № 158 до договору № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018, яка визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ "Українська залізниця" суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на виконання умов договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 , збитки згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 52132438 від 19.10.2019 у сумі 10 496,02 грн. За договором № 845 від 30.03.2018. Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України.
Також, сторонами договору № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 03.07.2020 до додаткової угоди № 158 від 02.04.2020, відповідно до якого адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до додаткової угоди № 158 від 02.04.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 та згідно з розрахунком розміру винагороди за надання правової допомоги, який надається. Вартість послуг адвокатського об'єднання за цим актом приймання-передачі послуг становить 1681,46 грн.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 681,46 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 496,02 грн. задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченка, буд.1, ідентифікаційний код 00191129) 10 496 (десять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 02 коп. збитків, 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 46 коп. витрат на правничу допомогу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 02.10.2020
Суддя С. В. Стасюк