ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2020Справа № 910/1509/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/1509/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаб-Універсум"
(Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. "А", кімн. 501; ідентифікаційний код: 36304335)
до Державної установи "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України"
(Україна, 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 30; ідентифікаційний код: 25672427)
про стягнення 649 396,57 грн
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаб-Універсум" (далі - позивач) до Державної установи "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України" (далі - відповідач) про стягнення 649 396,57 грн, з яких 468 475,11 грн інфляційних втрат та 180 921,46 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з прийняттям 23.02.2015 Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/29823/14 зобов'язання відповідача по оплаті вартості поставленого позивачем товару за Договором № 06/10/3 від 10.06.2013 не припинились, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період з 30.06.2017 по 13.12.2019 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.
24.02.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1509/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.04.2020.
Підготовче засідання, призначене на 01.04.2020, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1509/20 призначено на 10.06.2020.
У підготовче засідання 10.06.2020 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 10.06.2020 судом було оголошено перерву на 08.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/1509/20 призначено на 08.07.2020.
У підготовче засідання 08.07.2020 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020.
Судове засідання, призначене на 05.08.2020, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/1509/20 призначено на 23.09.2020.
У судове засідання 23.09.2020 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 23.09.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаб-Універсум" (далі - постачальник, позивач) та Державною установою "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір № 06/10/3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2013 поставити замовнику товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 3.1 Договору сума Договору становить 2 453 970,00 грн, у т.ч. ПДВ.
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару за фактом постачання з відстрочкою платежу до 30 банківських днів або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку-фактури на строк не більше трьох місяців відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань.
Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2013 (пункт 10.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 453 970 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, а також довіреностями на отримання цінностей, а саме:
- № РН-00638 від 09.10.2013 на суму 1 495 770 грн 00 коп., довіреність на отримання цінностей № 341 від 08.10.2013;
- № РН-00687 від 05.11.2013 на суму 165 000 грн 00 коп., довіреність на отримання цінностей № 357 від 23.10.2013;
- № РН-00767 від 14.11.2013 на суму 705 800 грн 00 коп., довіреність на отримання цінностей № 396 від 13.11.2013;
- № РН-00799 від 21.11.2013 на суму 72 000 грн 00 коп., довіреність на отримання цінностей № 416 від 20.11.2013;
- № РН-00869 від 16.12.2013 на суму 15 400 грн 00 коп., довіреність на отримання цінностей б/н від 12.12.2013.
Втім, як зазначає позивач, відповідач в порушенням умов Договору та приписів чинного законодавства України взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором у розмірі 2 453 970 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29823/14, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 2 453 970 грн 00 коп., а також 530 071 грн 08 коп. втрат від інфляції, 30 139 грн 00 коп. 3% річних та 60 283 грн 60 коп. судового збору.
З огляду на невиконання грошового зобов'язання з оплати вартості товару за Договором, оскільки з прийняттям 23.02.2015 Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/29823/14 зобов'язання відповідача по оплаті вартості поставленого позивачем товару за Договором не припинились, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь 468 475,11 грн інфляційних втрат та 180 921,46 грн 3 % річних за період з 30.06.2017 по 13.12.2019 включно.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, а також наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 2 453 970 грн 00 коп. з оплати вартості товару встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29823/14, яке набрало законної сили, та відповідно до приписів вищевказаних положень чинного законодавства України, не підлягають повторному доказуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 910/6495/18.
Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором у розмірі 2 453 970 грн 00 коп. матеріали справи не містять.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує суми, розрахованої судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 468 475,11 грн інфляційних втрат, в свою чергу, розрахунок 3 % річних, відповідно до якого позивачем нараховано 180 921,46 грн, є арифметично вірним.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 468 475,11 грн інфляційних втрат та 180 921,46 грн 3 % річних.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 740,95 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державної установи "Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України" (Україна, 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 30; ідентифікаційний код: 25672427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаб-Універсум" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. "А", кімн. 501; ідентифікаційний код: 36304335) 468 475 (чотириста шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 11 коп. інфляційних втрат, 180 921 (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн 46 коп. 3 % річних та 9 740 (дев'ять тисяч сімсот сорок) грн 95 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 05.10.2020
Суддя О.В. Нечай