ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2020Справа № 910/1398/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГМЕГАМАРТ" до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору в частині,
за участі представників:
позивача: Понедільника І.А.;
відповідача: Лопатникової А.В.;
У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГМЕГАМАРТ" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) про визнання недійсним пункту 8.2 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 20 серпня 2016 року № 4Т16075ЛИ.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в пункті 8.2 вказаного договору містяться умови, які регулюють дострокове розірвання в односторонньому порядку цієї угоди лише в інтересах та за ініціативи відповідача, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2020 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1398/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 березня 2020 року.
Разом із позовною заявою товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГМЕГАМАРТ" було подано заяву від 29 січня 2020 року № 9, в якій останнє просило суд забезпечити пред'явлений ним позов шляхом заборони акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" або іншим особам вчиняти дії щодо повернення (вилучення) майна, що є предметом договору фінансового лізингу від 20 серпня 2016 року № 4Т16075ЛИ, з користування товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГМЕГАМАРТ" до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви Товариства про вжиття заходів забезпечення позову.
25 лютого 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Банку, відповідно до якого останній стверджував про відповідність пункту 8.2 договору фінансового лізингу від 20 серпня 2016 року № 4Т16075ЛИ положенням чинного, на момент його укладення, законодавства та волевиявленню сторін, а тому підстави для визнання недійсним спірного пункту договору відсутні. Крім того, відповідач просив суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача.
Ухвалою суду від 12 березня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 26 березня 2020 року.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, судове засідання у справі № 910/1398/20, призначене на 26 березня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва та на сторінці суду в мережі "Facebook".
Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче судове засідання у справі № 910/1398/20, з урахуванням положень частини 4 статті 120 ГПК України, було призначено на 25 червня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 28 травня 2020 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25 червня 2020 року відклав підготовче засідання на 16 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 27 серпня 2020 року.
У судовому засіданні 27 серпня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 24 вересня 2020 року.
У судовому засіданні 24 вересня 2020 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Банку проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Товариства, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20 серпня 2016 року між Товариством та Банком був укладений договір фінансового лізингу № 4Т16075ЛИ, за умовами якого позивач передав відповідачу майно, а останній прийняв це майно в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.
Відповідно до пункту 3.1 даного правочину передача Банком та прийом Товариством майна в лізинг здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна, зазначеного у додатку № 3 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору. З моменту підписання зазначеного додатку лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації цього майна.
Пунктом 5.1.8 даної угоди сторони погодили, що Банк має право відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Банку від договору, він є розірваним з дати, зазначеної Банком у повідомленні про відмову від договору.
Згідно з пунктом 6.2.4 цієї угоди лізингоодержувач зобов'язався повернути майно Банку у випадку розірвання договору в стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежів за договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, у строк не пізніше дати розірвання договору.
Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою лізингоодержувача після письмового повідомлення про це Банку за 3 дні за наявності погодженої з останнім пропозиції щодо нового лізингоодержувача (пункт 8.1 договору).
Пунктом 8.2 договору встановлено, що він підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках:
- невиконання лізингоодержувачем зобов'язань з належного/цільового використання майна, збереження майна. Не отримання згоди банку у встановлених випадках;
- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна лізингоодержувача;
- повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів. Порушення строків сплати винагороди за договором);
- якщо майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене (у повідомленні Банк зазначає суму збитків та санкцій).
У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання договору. При цьому для розірвання договору, відповідних договорів про внесення змін сторони не укладають (пункт 8.4 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору строк його дії починається з дати підписання та скріплення печатками сторін акта прийому-передачі майна по 25 липня 2024 року. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання.
Відповідно до акта приймання-передачі майна (додатку № 3 до договору) позивач отримав визначене договором майно, а саме:
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Шевченкове, будинок 1а; А - основне камінь, загальною площею 168,2 кв.м; Б - навіс; № 5-9 - споруди; № 10 - огорожа; І, ІІ, ІІІ - споруди; загальною площею 168,2 кв.м;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Михайло-Ларине, вулиця Миколаївська, будинок 21; літера А - операторська-магазин, камінь, загальною площею 156,2 кв.м; літера Б - навіс, б/обш; 4-7, І - споруди; загальною площею 156,2 кв.м;
- нерухоме майно за адресою: місто Миколаїв, вулиця Янтарна, будинок 318/2; 1.Б - АЗС, цегла, 74,2 кв.м; 2.В - навіс, б/о; 3. 25-33, І - споруди;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий район, село Коларівка, вулиця Дорожна, будинок 9; А - операторська, загальною площею 138,1 кв.м; Б - навіс; 1-13 - споруди; І, ІІ - покриття;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, селище Зайчівське, вулиця Степова, будинок 1/15; А-1 - операторська з магазином камінь, обкладений цеглою; Б-1 - навіс без обшивки; В-1 - насосна камінь; 1-4 - паливно-роздаточні колонки; 5-9 - резервуари; 10-12 - споруди; І.ІІ - покриття;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Михайлівка, вулиця Польова, будинок 8А; операторська АЗС, А-1, загальною площею 38,9 кв.м; навіс - Б, колонка, 1, 2, 3, 4, 5, 6; ємкість для дизпалива 9, 10, 11, 12; пожежний резервуар 13, 14; трансформаторна 15; зливний прилад 7; огорожа, 8; змощення, І;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, селище Капустине, вулиця Шевченка, будинок 1;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, селище Коларівка, вулиця Дорожна, будинок 1; операторська А, загальною площею 81,8 кв.м, навіс Б, трансформаторна підстанція, В, огорожа, 11, споруди 1-10, І, ІІ;
- нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, село Калинівка, Баштанський автошлях, будинок 4, основний будинок за літерою А, загальною площею 38,2 кв.м; навіс Б, огорожа 1, споруди, 2-12, І.
24 січня 2020 року на адресу Товариства надійшло повідомлення Банку від 21 січня 2020 року № Э.Upr 1/3-14092, в якому відповідач повідомив про розірвання спірного договору з 4 лютого 2020 року на підставі підпункту 8.2.3 пункту 8.2 даної угоди, у зв'язку з наявністю простроченої (більше ніж 30 днів) заборгованісті в сумі 135 745 743,07 грн., та вимагав повернути вказане майно.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи з вимог частини 1 вказаної статті, правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Статтею 782 ЦК України встановлено право наймодавця відмовитися від договору найму. Так, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Отже, статтею 782 ЦК України та частиною 2 статті 7 та статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право лізингодавця на односторонню відмову від договору у випадку несплати лізингоодержувачем платежів. При цьому частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" також передбачено право лізингодавця у безспірному порядку вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Таким чином, зміст пункту 8.2 договору повністю відповідає положенням чинного на момент укладання договору законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Враховуючи те, що позивачем належним чином не було доведено того, що вказаний пункт 8.2 договору суперечить вимогам законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання цього пункту недійсним.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 5 жовтня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко