ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/547/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"
про стягнення заборгованості в сумі 40298 грн 52 коп.
за участю:
від позивача: Куриляк Я. Я.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Суть спору.
КП "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в сумі 40298 грн 52 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.06.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 21.07.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Розгляд справи 21.07.2020 та 03.09.2020 відкладався на 03.09.2020 та 29.09.2020, відповідно, про що зазначено у відповідних протоколах судових засідань. Представник позивача про дату та час розгляду справи повідомлявся під розписку, відповідач - ухвалами суду.
Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату та час розгляду справи.
Ухвалу суду від 30.06.2020 представником відповідача отримано 06.07.2020, ухвалу суду від 21.07.2020 - 27.07.2020, ухвалу суду від 03.09.2020 - 10.09.2020.
Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Згідно ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги мотивовано неналежним виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, в частині оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 20, 193, 218, 222 Господарського кодексу України та ст. 509, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні заявлені позовні вимоги представник позивача підтримала в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.10.2014 між КП "Івано-Франківськводоекотехпром" (виробник) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (споживач) укладено договір № 508 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення, згідно п. 1.1 якого виробник зобов'язався надати споживачу послуги централізованого водопостачання і водовідведення у обсягах зазначених в додатку № 1, який являється невід'ємною частиною даного договору, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо протягом останнього місяця терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд умов (п. 9.1 договору).
Пунктом 3.2.5 договору передбачено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату послуг централізованого водопостачання і водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та вносити авансовий платіж до 1-го числа місяця, за який проводиться передоплата, в розмірі вартості наданих послуг у минулому періоді.
З урахуванням актів про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод протягом розрахункового періоду, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури:
- за водопостачання: № 508/В від 15.03.2019 на суму 21 грн 56 коп., № 508/В від 15.04.2019 на суму 16 грн 13 коп.;
- за водовідведення: № 508/К від 15.03.2019 на суму 43353 грн 36 коп., № 508/К від 15.04.2019 на суму 48631 грн 86 коп., № 508/К від 31.05.2019 на суму 36953 грн 03 коп.
Деякі рахунки-фактури відповідачем отримано нарочно, деякі направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, про що свідчать долучені до позовної заяви фіскальні чеки Укрпошти.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 07.05.2019 Господарським судом Івано-Франківської області затверджено мирову угоду між КП "Івано-Франківськводоекотехпром" та ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод" згідно якої сторони домовились про розстрочення суми боргу на вісім місяців, яка станом на 28.02.2019 склала 837760 грн 40 коп., яку відповідачем виконано в повному обсязі.
Однак, залишився несплаченим поточний борг за водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2019 по 31.07.2019 та становить 40298 грн 52 коп.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 75.2.1/423 від 11.03.2020 та листом № 75.2.3/2858 від 20.12.2019 про сплату боргу за послуги водовідведення в сумі 40298 грн 52 коп.
Однак вимоги позивача залишені без реагування з боку відповідача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір № 508 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення від 01.10.2014 сторони погодили всі його істотні умови.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав послуги водопостачання і водовідведення, а відповідач без жодних зауважень прийняв їх. Проте, у визначені договорами строки за надані послуги не розрахувався, чим порушив взяті на себе зобов'язання. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне.
Висновок суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судове засідання не з'явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в сумі 40298 грн 52 коп. - задоволити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (вул. Євгена Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 00218271) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011, ідентифікаційний код 32360815) 40298 грн 52 коп. (сорок тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 52 коп.) - заборгованості та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.10.2020.
Суддя Т. В. Стефанів