вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2020 р. Справа№ 911/2343/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Секретар судового засідання: Огірко А.О.
За участю представників учасників справи:
від позивача: адвокат Іванов В.Г.- за довіреністю № 361 від 03.09.2020;
від відповідача: адвокат Шилов В.В. - за ордером серія КВ № 109135 від 14.04.2020.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 (суддя Шевчук Н.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 16.03.2020)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», м. Вишневе, Києво - Святошинський р-н, Київська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області», м. Обухів, Київська обл.
про стягнення 452 284,71 грн за договором про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
20.09.2020 Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» (надалі - позивач/ПрАТ «Київобленерго») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (надалі-відповідач/ТОВ «Корпорація розвитку Київської області»/скаржник) про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 452 284,71 грн, з яких 370 018,60 грн основної заборгованості, 59 403,71 грн пені, 5 718,47 грн 3% річних та 17 143,93 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманої за договором в листопаді та грудні 2018 року електроенергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 (суддя Шевчук Н.Г., м. Київ, повний текст рішення складено 16.03.2020) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» 370 018,60 грн основної заборгованості за активну електричну енергію, 59 403,71 грн пені, 5 718,47 грн 3% річних, 15 208,12 грн інфляційних втрат, а також 6 755,23 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 193, 202, 232, 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 253, 525-526, 530, 598, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що зі сформованих позивачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2018 року споживання по лічильнику SL-7000 № 53095094 відповідачу зменшено на кількість кВт/год, спожитих субспоживачами, а саме за листопад зменшено на 234449 кВт та за грудень 66386 кВт, тобто, відповідачу виставлено рахунки на оплату спожитої саме ним електроенергії, однак останній здійснив лише часткову оплату даних рахунків у розмірі 370 018,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права.
У апеляційній скарзі скаржником зазначено, зокрема, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують фактичний обсяг споживання електричної енергії мешканцями житлового масиву «Нова Богданівка», в той час, позивачем не доведено, який саме обсяг електричної енергії фактично спожито ТОВ «Корпорація розвитку Київської області», а відтак, висновок суду, що розмір основної заборгованості за спожиту електричну енергію підлягає сплаті ТОВ «Корпорація розвитку Київської області» є передчасним та помилковим, як і не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
01.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 5 березня 2020 року у справі № 911/2343/20, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі № 911/2343/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 залишено без руху.
27.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 з додатками.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 911/2343/19 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 призначено на 30.06.2020; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 911/2343/19 оголошено перерву у даній справі до 04.08.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 911/2343/19 оголошено перерву у даній справі до 15.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 911/2343/19 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»; здійснено заміну найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі»; оголошено перерву у справі № 911/2343/19 до 29.09.2020.
Явка представників сторін
29.09.2020 в судове засідання з'явилися представники Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (позивача) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (скаржника/відповідача).
Позиція учасників справи
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» у судовому засіданні 29.09.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 - скасувати.
29.09.2020 представник Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 21 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго», змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 220022177 разом з додатками до нього.
Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 395 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 395 кВА/кВт.
У відповідності до пункту 1.2. Договору точка продажу електричної енергії встановлюється Сторонами згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та зазначається в Додатку № 1 "Загальна однолінійна схема електропостачання", що є невід'ємною частиною даного Договору.
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ), Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та Правилами охорони електричних мереж (надалі - ПОЕМ), (п. 2.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.2., 3.1., 3.1.1. Договору постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію в межах дозволеної потужності, в визначених обсягах, із дотриманням граничних показників якості електричної енергії та згідно з категорією струмоприймачів Споживача, що визначено у відповідних Додатках до цього Договору та має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на умовах передбачених в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії на умовах передбачених в Додатку № 5 (5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" та інші платежі обумовлені цим Договором.
Споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії", а також плату за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії з умовами Додатку № 5 (5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3., 2.3.3., 2.3.4. Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем згідно з пунктом 5.2 цього Договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
На підставі показів засобів обліку електричної енергії та згідно з умовами Додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії" оформлюються акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції) та акт результатів замірів електричної потужності (у разі потреби за ініціативою Постачальника), (п. 7.5 Договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк дії договору оренди. Якщо Споживач користується об'єктом на підставі договору оренди, дія даного Договору в частині постачання електричної енергії на орендований об'єкт припиняється в момент припинення дії договору оренди. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).
Оскільки докази припинення дії Договору відсутні, отже дія Договору продовжена в порядку, передбаченому пунктом 9.4 Договору.
Одночасно із укладенням Договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 між Сторонами було підписано: Додаток № 1 "Загальна однолінійна схема електропостачання"; Додаток № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу"; Додаток № 3 "Режими постачання електричної енергії"; Додаток № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію"; Додаток № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії"; Додаток № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку"; Додаток № 7(7а) "Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації"; Додаток № 8 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача"; Додаток № 9 "Відповідальні особи Споживача"; Додаток № 10 "Узгоджені показники якості електричної енергії на межі балансової належності".
Відповідно до Додатку № 1 до Договору "Загальна однолінійна схема електропостачання" Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" є основним споживачем.
Пунктом 1.1. Додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електроенергію" розрахунковий період встановлений Споживачу з 17 числа календарного місяця до 17 числа наступного місяця.
Згідно з п. 2.1. Додатку № 4 порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду; 100% авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду повинно бути оплачена до дати початку розрахункового періоду.
За змістом п. 3 Додатку № 4 споживач особисто отримує рахунки в центрі обслуговування споживачів.
Додатком № 6 до Договору "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку" визначено, що покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин останнього дня розрахункового періоду.
У відповідності до п. 2 та п. 7 Додатку № 6 до Договору Споживач зобов'язаний протягом 24 годин з моменту зняття показників з лічильника ЕМС 132.00.1 № 218683 оформити звіт встановленої форми та надати його особисто Постачальнику електричної енергії за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Вокзальна, 10.
Так, на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 позивач здійснював постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач в свою чергу використовував та сплачував її вартість.
В подальшому, 09.11.2018 між Сторонами була підписана Додаткова угода до Договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013, відповідно до якої Сторони погодили внести зміни до Договору та всіх інших документів щодо найменування Постачальника, яке змінено на підставі рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.05.2017, збільшено до 1895 кВт потужність електричної енергії, а також доповнили Договір Додатками № 1-1, № 2-1, № 3-1, № 4-1, № 5-1, № 6-1, № 7-1, № 8-1, та № 9-1.
В силу Додатку № 1-1 до Договору "Загальна однолінійна схема електропостачання" Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" не є основним споживачем електроенергії.
На балансі відповідача знаходяться наступні лічильники обліку електроенергії: SL-7000 № 53095094; NP-06TDME № 00741350 та NP-06TDME № 00741349, які встановлені відповідно на ПС 35/10 Нова Богданівка, ТП-1 № 1288 та ТП-1 № 1289 (Додаток № 7-1 до Договору "Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації").
Відповідно до умов Договору та вимог законодавства, відповідачем подавалися звіти про використану електричну енергію (показники електролічильників), а позивачем на підставі цих звітів визначалися обсяги спожитої електроенергії та виставлялися рахунки-фактури на оплату вартості спожитої електричної енергії, зокрема, за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018 на суму 819 477,24 грн та за грудень 2018 року № 8595392211 від 29.12.2018 на суму 555 730,60 грн.
20.09.2019 позивач звернувся з позовом до Господарського суду Київської області у зв'язку з тим, що відповідач за використану електроенергію розрахувався лише частково за вказаний період, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 370 018,60 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
В силу ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Згідно з частиною 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання та здійснив поставку електроенергії, що підтверджується рахунками-фактури за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018 на суму 819 477,24 грн та за грудень 2018 року № 8595392211 від 29.12.2018 на суму 555 730,60 грн.
Разом з тим, згідно сформованих позивачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2018 року споживання по лічильнику SL-7000 № 53095094 відповідачу зменшено на кількість кВт/год, спожитих субспоживачами, а саме за листопад зменшено на 234449 кВт/год та за грудень на 66386 кВт/год, тобто, відповідачу виставлено рахунки на оплату спожитої саме ним електроенергії.
Проте, відповідачем здійснено лише часткову оплату даних рахунків у розмірі 370 018,60 грн.
Зазначені рахунки були отримані споживачем, на що вказує часткова оплата зі сторони останнього за отриману електроенергію в листопаді 2018 року, а отже посилання відповідача на неотримання ним рахунку за грудень 2018 року спростовується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією рахунку № 8595392211 від 29.12.2018 з підписом відповідальної особи зі сторони Споживача.
Таким чином, відповідач не спростував безпідставність заявленої позивачем суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в листопаді-грудні 2018 року, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 370 018,60 грн обґрунтованими.
Договір є обов'язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Главою 51 ЦК України унормовано правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Так, Додатком № 4 до Договору визначено порядок оплати за активну електроенергію, що полягає у здійсненні 100% авансового платежу на поточне споживання розрахункового періоду, однак відповідачем не здійснено авансові платежі на поточне споживання електроенергії у листопаді та грудні 2018 року, а тому строк виконання зобов'язання визначено виставленими до оплати рахунками-фактурами, в яких встановлено кінцевий строк виконання зобов'язання.
Разом з тим, повна оплата рахунків відповідачем не здійснена у визначений в них строк, а саме: за листопад - до 06.12.2018 та за грудень - до 09.01.2019 включно, а тому такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), у зв'язку з чим він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 ЦК України).
Отже, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 59 403,71 грн пені, нарахованої за сукупний період з 07.12.2018 по 27.06.2019 з урахуванням часткових проплат по кожному рахунку окремо, 5 718,47 грн 3% річних та 17 143,93 грн інфляційних втрат за вказаний вище період.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (ст. 253 ЦК України).
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Разом з тим, перевіривши наявні розрахунки пені встановлено, що позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по рахунку-фактури за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, у відповідності до якого, сума пені за двома рахунками за відповідний період складає 63 812,51 грн, в той час, як позивачем заявлено 59 403,71 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 59 403,71 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 5 718,47 грн 3% річних, як таких, що розраховані позивачем по кожному рахунку окремо з урахуванням часткових проплат за заявлений період з 07.12.2018 по 27.06.2019 арифметично правильно.
Стосовно розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то вона повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Так, при застосуванні індексу інфляції потрібно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат, що останній здійснено позивачем арифметично невірно. Так, за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" здійснено розрахунок, відповідно до якого, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за період прострочення з грудня 2018 року по червень 2019 року включно становить 15 208,12 грн.
З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що кінцевими споживачами електричної енергії, яка проходить через прилад обліку SL-7000 № 53095094 відповідача, споживачі електричної енергії житлового масиву «Нова Богданівка», у яких укладені прямі договори з позивачем, а отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості спожитої електроенергії такими споживачами.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із вищевказаними твердженнями скаржника, оскільки відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 та вимог законодавства, відповідачем подавалися звіти про використану електричну енергію (показники електролічильників), а позивачем на підставі цих звітів визначалися обсяги спожитої електроенергії та виставлялися рахунки-фактури на оплату вартості спожитої електричної енергії, зокрема, за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018 на суму 819 477,24 грн та за грудень 2018 року № 8595392211 від 29.12.2018 на суму 555 730,60 грн.
Споживачі електричної енергії житлового масиву «Нова Богданівка», з якими у позивача існують прямі договірні відносини живляться від електричної енергії відповідача, зокрема, через підстанцію ПС «Новобогданівка № 1», споживання електроенергії з якої обліковується приладом обліку SL-7000 № 53095094, що підтверджується додатком 1-1 до Договору «Загальна однолінійна схема електропостачання».
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до сформованих позивачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2018 року споживання по лічильнику SL-7000 № 53095094 відповідачу зменшено на кількість кВт/год, спожитих субспоживачами, а саме за листопад зменшено на 234449 кВт/год та за грудень на 66386 кВт/год, тобто, відповідачу виставлено рахунки на оплату спожитої саме ним електроенергії.
Крім того, посилання скаржника про безпідставність здійснювати авансові платежі, оскільки сторонами не було погоджено у Договорі про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 розміри обсягу договірної величини електричної енергії на 2018 рік є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п. 5.2 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності наступний рік Споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання Субспоживачів) за формою Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу». У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.
У відповідності до Додатку № 4 до Договору № 220022177 від 21.02.2013 порядок оплати за активну електроенергію, що полягає у здійсненні 100% авансового платежу на поточне споживання розрахункового періоду, однак відповідачем не здійснено авансові платежі на поточне споживання електроенергії у листопаді та грудні 2018 року.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що строк виконання зобов'язання визначено виставленими до оплати рахунками-фактури, в яких встановлено кінцевий строк виконання зобов'язання.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19, а відтак у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2343/19 залишити без змін.
3. Справу № 911/2343/19 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.10.2020.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова