вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2020 р. Справа№ 910/2027/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.
за участю представників:
від позивача - Кураш Н.П., адвокат, ордер серії АІ №1057957 від 25.09.2020;
від відповідача - Дещенко А.С., адвокат, ордер серії КС №314850 від 26.09.2019,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/2027/20 (суддя Ковтун С.А., повний текст складено - 29.07.2020) за позовом Фізичної особи - підприємця Варналі Тетяни Анатоліївни до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення 222 220,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом фізична особа-підприємець Варналі Тетяна Анатоліївна до товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" про стягнення 222 220 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини відповідача, як перевізника, було пошкоджено товар, у зв'язку з чим позивач поніс збитки (пошкоджено вантаж, який направлявся за експрес-накладними № 59000434240029, № 59000435622912, № 59000435701635, № 59000436352457, № 59000436698126 загальною оголошеною вартістю 265800,00 грн.).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/2027/20 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 222 220 грн. збитків.
При задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що саме на відповідача, як перевізника, покладено обов'язок щодо збереження та доставки товару у стані не гіршому, аніж його було передано до відправлення, чого в свою чергу, ТОВ "Нова Пошта" виконано не було.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/2027/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність позивачем обставин повного пошкодження вантажу та вказує, що ним вірно було визначено суму компенсації.
Також, скаржник вказує, що позивачем не доведено реальної вартості предмета перевезення, а також обставин того, що ним передано до перевезення саме той вантаж про який зазначено у накладних.
Окрім наведеного, апелянт зазначає, що оскільки позивач не цікавився поверненням відправлення його було направлено для утилізації.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
На підставі публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (експедитор) пропонує необмеженому колу осіб (замовникам) отримати послуги з організації перевезення відправлень, відповідно до положень публічного договору (далі - Договору).
Публічний договір про надання послуг з організації перевезення відправлень та Умови надання послуг розмішені на офіційному сайті http://novaposhta.ua.
Момент укладення Договору - момент передачі замовником експедитору відправлення для надання послуг (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених Договором оформлюється експрес-накладною.
Експедитор повинен забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу (п. 4.1.2 Договору).
Пунктом 7.2.2 Договору встановлено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.
У липні 2019 року позивач передав відповідачу для відправлення товар, передача якого мала місце за п'ятьма експрес-накладними.
Так, 11.07.2019 згідно з експрес-накладною № 59000434240029 позивач з відділення № 1 у м. Самборі передав вантаж - 5 місць, фактичною вагою 150 кг, оголошеною вартістю 42500,00 грн. для перевезення в м. Харків, пр-т Науки (Леніна), 75 одержувачу ОСОБА_1 . Опис відправлення визначений відправником: інші запчастини.
Вказаний вантаж 15.07.2019 було доставлено в м. Харків, пр-т Науки (Леніна), 75, де отримувач відмовився від відправлення, у зв'язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі. У акті зазначено, що усі деталі пошкоджено, і місце пошкодження відправлення і упаковки збігаються.
Позивач 08.08.2019 склав претензію щодо відшкодування оголошеної вартості вантажу у розмірі 42500,00 грн.
Листом № 14504 від 18.09.2019 відповідач повідомив про часткове задоволення та запропонував компенсацію 30% від оголошеної вартості вантажу у розмірі 9690,00 грн., оскільки відправлення було пошкоджено частково.
Вказаний розмір компенсації було перераховано позивачу 01.10.2019.
Крім цього, 18.07.2019 згідно з експрес-накладною № 59000435701635 позивач з відділення № 1 у м. Самборі передав вантаж - 1 місце, фактичною вагою 15 кг, оголошеною вартістю 11000,00 грн. для перевезення до відділення № 1 с. Вороньків одержувачу ОСОБА_2 .
Вантаж 23.07.2019 було доставлено до відділення № 1 с. Вороньків, де отримувач відмовився від відправлення, у зв'язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі. Згідно з актом місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються, стан вмісту відправлення - відбиті два датчики.
Позивач 24.07.2019 склав претензію щодо відшкодування оголошеної вартості вантажу у розмірі 11000,00 грн.
Листом № 14500 від 18.09.2019 відповідач повідомив про часткове задоволення та запропонувало компенсацію 20% від оголошеної вартості вантажу у розмірі 2200,00 грн., оскільки відправлення було пошкоджено частково.
Вказаний розмір компенсації було перераховано позивачу 01.10.2019.
Також, 18.07.2019 згідно з експрес-накладною № 59000435622912 ОСОБА_3 з відділення № 1 у м. Самборі передала вантаж - 1 місце, об'ємною вагою 701,25 кг, оголошеною вартістю 40000,00 грн. для перевезення до відділення № 1 м. Біла Церква одержувачу ОСОБА_4 .
Вантаж 23.07.2019 доставлено до відділення № 1 м. Біла Церква, де отримувач відмовився від відправлення у зв'язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі. Відповідно до акту місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються, стан вмісту відправлення - по всій площині присутні потертості, вм'ятини.
Позивач 25.07.2019 склав претензію щодо відшкодування оголошеної вартості вантажу у розмірі 40000,00 грн.
Листом № 14508 від 18.09.2019 відповідач повідомив про часткове задоволення та запропонував компенсацію 25% від оголошеної вартості вантажу у розмірі 10000,00 грн., оскільки відправлення було пошкоджено частково.
Вказаний розмір компенсації було перераховано позивачу 01.10.2019.
Окрім цього, 22.07.2019 згідно з експрес-накладною № 59000436352457 позивач з відділення № 1 у м. Самборі передав вантаж - 1 місце, об'ємною вагою 240,75 кг, оголошеною вартістю 22300,00 для перевезення до відділення № 6 м. Харкова одержувачу ОСОБА_5 .
Вантаж 27.07.2019 доставлено до відділення № 6 м. Харкова, де отримувач відмовився від відправлення, у зв'язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі, згідно з яким вантаж не упаковано, вантаж приїхав без обрешетування, вантаж пошкоджено.
Позивач 30.07.2019 склав претензію щодо відшкодування оголошеної вартості вантажу у розмірі 22300,00 грн.
Листом № 14502 від 18.09.2019 відповідач повідомив про часткове задоволення та запропонував компенсацію 30% від оголошеної вартості вантажу, у розмірі 6690,00 грн., оскільки відправлення було пошкоджено частково.
Вказаний розмір компенсації було перераховано позивачу 01.10.2019.
Позивач 18.07.2019 згідно з експрес-накладною № 59000436698126 з відділення № 1 у м. Самборі передав вантаж - 1 місце, фактичною вагою 200 кг, оголошеною вартістю 150000,00 грн. для перевезення до відділення № 2 м. Києва одержувачу ОСОБА_6 . Опис відправлення визначений відправником: Інше запчастини.
Вантаж 25.07.2019 було доставлено до відділення № 2 м. Києва, де отримувач відмовився від відправлення, у зв'язку з пошкодженням вантажу, в результаті чого було складено акт приймання-передачі. Місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються, стан вмісту відправлення - автозапчастина має пошкодження (подряпини), затерті краї та численні подряпини та тріщини.
Позивач 30.07.2019 склав претензію щодо відшкодування оголошеної вартості вантажу у розмірі 150000,00 грн.
Листом № 14506 від 18.09.2019 відповідач повідомив про часткове задоволення та запропонував компенсацію 10% від оголошеної вартості вантажу, у розмірі 15000,00 грн., оскільки відправлення було пошкоджено частково.
Вказаний розмір компенсації було перераховано позивачу 01.10.2019.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач був зобов'язаний компенсувати йому повну вартість пошкодженого товару.
Колегія суддів погоджується із вказаними доводами позивача та висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договоромє договором перевезення.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Отже, складені експрес-накладні свідчить про укладення між позивачем та відповідачем відповідних договорів перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно частини 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Крім цього, якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).
Так, зазначена вище норма ст. 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій).
Стаття 924 Цивільного кодексу України зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 Цивільного кодексу України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 Цивільного кодексу України).
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Як вже вказувалося, відповідачем за експрес-накладними: №59000434240029, №59000435622912, №59000435701635, №59000436352457, №59000436698126 було здійснено перевезення вантажу позивача.
Разом з тим, в процесі перевезення вказаний вантаж було пошкоджено, що підтверджується Актами приймання - передачі, підписаними, як представником перевізника, так і представником одержувача.
При цьому, у вказаних Актах значиться, що місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються. Наведене, в свою чергу, є підтвердженням пошкодження вантажу саме під час здійснення перевезення.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу у стані, в якому його було передано до перевезення, вантаж позивача було пошкоджено.
За наведених обставин, на відповідача, як на винну у пошкодженні вантажу особу, покладається обов'язок з відшкодування збитків.
Стосовно розміру заявлених до стягнення збитків, слід зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Пунктом 7.2.2 Договору встановлено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.
У разі часткової втрати або часткового пошкодження відправлення з вини Експедитора, останній відшкодовує Замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п. 7.2.3 вказаного Договору).
Апелянт, посилаючись на часткове пошкодження відправлення, зазначає, що ним було вірно визначено суму компенсації.
Разом з тим, колегія суддів вважає недоведеними скаржником обставини як часткового пошкодження відправлення, так і обґрунтованості розрахунку розміру компенсації.
Так, з Актів приймання - передачі не вбачається часткового пошкодження вантажу. Натомість, в них вказано про пошкодження всього вантажу, всіх деталей, наявність подряпин, затертих країв, вм'ятин по всій площі, відсутність датчиків.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість визначення відповідачем пошкоджень вантажу частковими.
Більш того, розраховуючи суми компенсації, відповідачем не зазначено методики визначення процентного розміру пошкодження відправлення та методики розрахунку розміру компенсації при його частковому пошкодженні.
Стосовно посилань відповідача на те, що при визначенні розміру компенсації враховується також ринкова вартість ремонту пошкодженої речі, слід зазначити, що як п. 7.2.2 Договору, так і п. 7.2.3 передбачають, що замовнику здійснюється відшкодування виходячи з оголошеної вартості відправлення.
З огляду на викладене, відхиляються також доводи апелянта про недоведеність позивачем реальної вартості предмета перевезення, оскільки, як вже вказувалося, перевізником здійснюється компенсація пошкоджень виходячи з оголошеної вартості відправлення.
Також, слід зазначити, що суму часткової компенсації відповідач вираховував саме із оголошеної позивачем вартості відправлень.
Доводи апелянта про недоведеність позивачем обставин того, що ним передано до перевезення саме той вантаж про який зазначено у накладних не знайшли свого підтвердження матеріалами справи з огляду на те, що безпосередньо самим відповідачем у листах про нарахування суми компенсації значиться про оголошену вартість відправлень, визначену позивачем.
Отже, відповідач виплативши часткову компенсацію позивачу за пошкодження відправлення тим самим підтвердив обставини відсутності у нього сумнівів щодо відповідності вантажу зазначеного у накладних переданому до перевезення.
Крім цього, перевіряючи обґрунтованість визначеної позивачем суми збитків колегія суддів виходить також з того, що пошкоджений вантаж не було повернуто позивачу, а направлено до складу віддаленого зберігання для подальшої утилізації.
Стосовно посилань апелянта на те, що позивач не цікавився поверненням відправлень слід зазначити, що відповідачем вантаж було відправлено для подальшої утилізації ще до спливу строку, встановленого п. 4.3.15 Договору для витребування відправлення.
При цьому, про направлення відправлень для утилізації відповідач повідомив позивача лише у лютому 2020, тоді як згідно тверджень ТОВ "Нова Пошта" його відправлено до складу віддаленого зберігання ще у серпні 2020 року.
Отже, враховуючи, що відповідач компенсував позивачеві 43 580,00 грн. із 265 800 грн., вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Нова Пошта" 222 220,00 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/2027/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 у справі №910/2027/20.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 02.10.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко