вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2020 р. Справа№ 910/595/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020
у справі № 910/595/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича
до Держави Україна в особі:
1) Київського апеляційного суду
2) Міністерства юстиції України
3) Кабінету Міністрів України
4) Державної казначейської служби України
про відшкодування майнової шкоди у розмірі 3 717 258,00 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича до Держави Україна в особі Київського апеляційного суду, Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України, у якій просить стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України 3 717 258,00 грн майнової шкоди, що складається з: 3 260 968,00 грн в якості збитків, заподіяних індексом інфляції, та 45 290,00 грн в якості 3% річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправні дії Держави України в особі Апеляційного суду Київської області, що полягали в постановленні незаконних ухвал про закриття провадження у справі № 370/1226/15, а також про скасування заходів забезпечення позову. Наведене призвело до вкрай негативних та тяжких наслідків для позивача, оскільки наведеними діями завдано шкоди у вигляді збитків від інфляції та трьох відсотків річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем збитки від інфляції та 3% річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017 не мають ознак збитків, адже підставою виникнення обов'язку їх сплатити є невиконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла», що жодним чином не залежить від дій та волі суду. Оскільки позивачем не доведено наявності збитків, а відтак і усього складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць Денисенко Б.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було враховано того, що незаконне закриття провадження у справі № 370/1226/15 згідно ухвали Апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 спричинило зупинення нарахування інфляційних збитків та 3% річних в період з 06.09.2016 по 24.11.2017 через порушення судом процедури судового розгляду справи, який фактично тривав більше року. Наведене, за доводами апелянта, є порушенням приписів ст. 303 ЦПК України (в редакції станом на 2016), згідно якої такий строк не повинен перевищувати двох місяців. Також апелянт зазначає, що судом не було враховано того, що заявлені позивачем у даній справі інфляційні втрати та 3% річних є збитками, оскільки у випадку якби судом не було порушено його права на судовий захист шляхом постановлення ухвали про закриття провадження Фізична особа-підприємець Денисенко Б.М. мала б реальну можливість стягнути такі збитки з боржника. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що судовими рішеннями у справі № 752/18635/15 встановлено безпідставність стягнення з боржника інфляційних втрат та річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017. За доводами позивача, предмет позову у даній справі не стосується оцінки дій (рішень) Апеляційного суду Київської області, в т.ч. щодо визнання їх протиправними, так як таким діям вже була надана оцінка Верховним Судом України у постанові від 31.05.2017 у справі № 370/1226/15-ц.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020, справа № 910/595/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20, запропоновано учасникам справи надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 розгляд справи призначено на 28.09.2020.
В межах встановлених судом процесуальних строків від Міністерства юстиції України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта відповідач-2 зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального законодавства. Так, сторона стверджує, що судом першої інстанції вірно зазначено, що заявлені позивачем збитки були завдані внаслідок протиправних дій боржника в межах правовідносин, підставою виникнення яких є договір та подальше його невиконання боржником. Відповідач-2 вважає, що закриття провадження Апеляційним судом Київської області та час, протягом якого відповідна ухвала суду оскаржувалась позивачем, жодним чином не має наслідком виникнення збитків від інфляції та 3 % річних, підставою завдання яких є виключно бездіяльність боржника щодо виконання ним грошового зобов'язання. Щодо відсутності у позивача можливості стягнути з боржника заявлені у даній справі суми інфляційних та річних відповідач-2 зазначає, що судовими рішеннями у справі № 752/18635/15, з огляду на підставу позову - неналежне виконання рішення суду, відмовлено у задоволенні частини позовних вимог. Відповідач-2 вважає, що позивачем не доведено наявності збитків, а відтак і наявності усього складу цивільного правопорушення.
Також від Кабінету Міністрів України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач-3 зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про безпідставність залучення відповідачем у справі Кабінет Міністрів України, оскільки останній не здійснював жодних дій, спрямованих на завдання збитків позивачу. Відповідач-3 погоджується з висновком суду про недоведення позивачем усього складу цивільного правопорушення.
В судове засідання представники позивача та відповідачів-1, 4 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення та виписка з пошукової системи відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», згідно яких позивачем отримано ухвалу суду про призначення справи до розгляду - 11.09.2020; відповідач-1 - 10.09.2020; відповідач-4 - 10.09.2020.
Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів-1, 4, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник відповідачів-2, 3 в судовому засіданні 28.09.2020 заперечив проти доводів апелянта, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задовлення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача-2 та 3, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
У травні 2015 року Фізична особа-підприємць Денисенко Б.М. звернувся до Макарівського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Рішенням Макарівського суду Київської області від 05.09.2016 у справі №370/1226/15-ц позовні вимоги за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. 7 980 000 грн внаслідок невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015; 4 192 000 грн збитків від інфляції; 370 189, 39 грн - 3 % річних.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 у справі №370/1226/15-ц, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.03.2017, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та в цій частині провадження закрито.
Постановою Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі №370/1226/15-ц ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи в апеляційному порядку рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 у справі №370/1226/15-ц рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2015 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Б.М. грошові кошти в розмірі 20 000 грн., як невиконання зобов'язань за договором поруки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Б.М. грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн як невиконане зобов'язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Каміллі» від 17.12.2014 та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Б.М. як відшкодування збитків від інфляції кошти в розмірі 4 192 000 грн за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. 3 % процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року.
Стягнуто на користь позивача судові витрати.
У лютому 2017 року позивач - Фізична особа-підприємець Денисенко Б.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього коштів в зв'язку з неналежним виконанням судового рішення.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 у справі № 752/18635/15 позов Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь суб'єкта підприємницької діяльності Денисенка Б. М. суму 3 % річних 134 265, 48 грн, інфляційні збитки в розмірі 314 146, 80 грн. та судовий збір в розмірі 960 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2019 у справі № 752/18635/15 рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2018 змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 коштів, а саме визначивши до стягнення 3 % річних у сумі 134 032,11 грн та інфляційні збитки в розмірі 574 516,62 грн та судовий збір в розмірі 4090,00 грн.
Постановляючи вказане рішення, апеляційний суд зауважив, що стягнення з боржника ОСОБА_1 3% річних та інфляційних збитків має проводитись саме з моменту ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 05.09.2016 року, суперечать матеріалам справи, оскільки відповідач має грошове зобов'язання, що виникло на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року, тому датою початку розрахунку в даному випадку є 25.11.2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 752/18635/15 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. повернуто скаржнику.
Обґрунтовуючи звернення з позовом у даній справі Фізична особа - підприємець Денисенко Б.М. зазначає, що у зв'язку з тривалим оскарженням ухвали суду про закриття провадження у справі №370/1226/15-ц позивача було позбавлено можливості на отримання грошових коштів за прострочення виконання боржником грошових зобов'язань в межах розгляду вказаної справи, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 06.09.2016 по 24.11.2017. Позивач вважає, що саме через незаконні дії держави в особі Апеляційного суду Київської області йому завдано збитків у вигляді інфляційних втрат в сумі 3 260 968 грн, а також збитки у вигляді трьох відсотків річних у розмірі 456 290 грн.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, відповідно до якої шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК України).
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.
Так, загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). Натомість спеціальні норми ст. ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи. Тобто вина відповідного державного органу та їх посадових і службових осіб у даному випадку презюмується.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Таким чином, у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доведення відсутності вини покладається на відповідача у такому спорі.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів, вони фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у справі № 370/1226/15-ц та порушенням, на думку заявника, передбачених процесуальним законом строків розгляду справи, що позбавило його можливості стягнути з боржника збитки від інфляції та 3 % річних за період з 06.09.2016 (наступний день після прийняття судового рішення про задоволення позову) по 24.11.2017 (дата прийняття судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи судового рішення).
Тобто обґрунтовуючи наявність складу цивільного правопорушення позивач наполягає на том, що саме неправомірні дії суду в рамках розгляду спору у справі №370/1226/15-ц зумовили настання для нього відповідних збитків. При цьому, неправомірність дій суду щодо постановлення ухвали суду про закриття провадження у справі встановлено постановою Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі №370/1226/15-ц, згідно якої справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Однак вищенаведені аргументи не можуть бути підставою для задоволення позову у даній справі, оскільки, на переконання колегії суддів, позивачем в порушення порядку ст. ст. 13, 74 ГПК України не доведено наявності обставин причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям судом відповідного судового рішення та настанням збитків. Закриття провадження Апеляційним судом Київської області за ухвалою від 15.11.2016 № 370/1226/15-ц та час, протягом якого така ухвала оскаржувалась позивачем, як вірно зауважено місцевим господарським судом, не має наслідком виникнення у позивача збитків від інфляції та 3% річних, підставою заподіяння яких є виключно бездіяльність боржника щодо виконання своїх грошових договірних зобов'язань.
В контексті вищевикладеного, Господарським судом міста Києва вірно зауважено, що заявлені позивачем збитки від інфляції та 3% річних за період з 06.09.2016 по 24.11.2017 не мають ознак збитків, адже підставою виникнення обов'язку їх сплатити є невиконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла», що жодним чином не залежить від дій та волі суду.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на встановлення в межах розгляду справи № 752/18635/15 обставин безпідставності стягнення з відповідача інфляційних та річних за спірний період, на переконання судової колегії не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані нарахування здійснені заявником у зв'язку з неналежним виконанням боржником рішення суду. Тобто судом цивільної юрисдикції вирішено спір в межах заявлених предмета і підстави позову.
Доказів звернення Фізичної особи-підприємця Денисенка Б.М. до суду з позовом про стягнення коштів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, з підстав неналежного виконання боржником договірних зобов'язань, зокрема, за період з 06.09.2016 по 24.11.2017, матеріали справи не містять. А відтак, твердження апелянта про позбавлення його можливості отримати від боржника грошове відшкодування у зв'язку з прийняттям судом ухвали суду визнаються судовою колегією безпідставними та відхиляються за їх необґрунтованістю.
Беручи до уваги те, що позивачем належними засобами доказування не доведено наявності обставин виникнення у нього збитків у зв'язку з прийняттям Апеляційним судом Київської області ухвали суду про закриття провадження у справі, а відтак і не доведено усього складу цивільного правопорушення, який є необхідною умовою для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Північний апеляційний господарський суд, серед іншого, також вважає за необхідне зауважити, що у ст. 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку .
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
За змістом ч. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах звертала увагу на те, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можна оскаржити до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду конкретної справи, можна усунути лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, від 13.03.2019 у справі № 462/32/17, від 20.03.2019 у справі № 295/7631/17, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц).
Згідно з п. 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Стосовно цивільної відповідальності Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) має бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).
Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тобто, за загальним правилом держава будучи єдиним суб'єктом не діє у цивільних правовідносинах безпосередньо, а лише опосередковано через відповідні державні органи.
Отже, у господарському судочинстві, як і в будь-якому іншому, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Однак, суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовом про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначається Законом України «Про Кабінет Міністрів України», згідно ч. ч. 1, 2 ст. 3 якого діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 20 названого Закону визначено основні повноваження відповідача-3, серед яких відсутні повноваження щодо представництва держави в судах при розгляді спору про відшкодування шкоди.
У відповідності до пп. 4) п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (в редакції на час пред'явлення позову), на яку посилався позивач при зверненні з даним позовом, основними завданнями Мін'юсту є забезпечення представництва інтересів держави у судах України, здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.
Правовий аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вказаний орган здійснює представництво держави в судах, однак, визначення позивачем відповідача у даній справі саме Міністерства юстиції України згідно названої норми не є свідченням того, що останнє у спірних правовідносинах наділено відповідними повноваженнями.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїх постановах від 02.10.2019 у справі № 461/6793/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 428/8343/18.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, пред'явлених до держави в особі Київського апеляційного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України як неналежних відповідачів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/595/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва 13.07.2020 у справі №910/595/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі №910/595/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Денисенка Бориса Миколайовича.
4. Справу №910/595/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 05.10.2020