вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/6996/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Каракоця О.Р.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (повний текст складено 06.03.2020) у справі № 910/6996/19 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківська міська рада
про визнання укладеним договору
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2019 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач є замовником реконструкції приміщень відділення банку за адресою: вул. 23 Серпня, 51 у м. Харкові, проте в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 за №319, ухиляється від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/6996/19 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки він здійснив будівництво шляхом реконструкції об'єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів і на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2020, Харківська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення, як таке, що не відповідає вимога ст..ст. 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що на замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та території у відповідному населеному пункті, чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 1, 2, 34, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 319 покладено обов'язок взяти участь створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.
Позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти задоволення її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В своїх поясненнях третя особа підтримує апеляційну скаргу позивача та посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, просить задовольнити апеляційну скаргу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
В провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І. перебувала апеляційна скарга Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/6996/19.
Ухвалою від 01.07.2020 Північного апеляційного господарського суду у тому ж складі суду розгляд справи відкладено.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/315/20 від 21.07.2020 у справі № 910/6996/19 призначено повторний автоматизований розподіл.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г. у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами справу № 910/6996/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/6996/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 розгляд справи відкладено на 30.09.2020.
У судове засідання 30.09.2020 з'явився представник відповідач, який надав свої пояснення по суті спору.
Позивач та третя особа у судове засідання 30.09.2020 не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідними відмітками про одержання поштових відправлень.
Неявка представників вказаних учасників справи у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.09.2017 № 141172492066, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є замовником реконструкції власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Малом'ясницькій, 2А у м. Харкові.
Декларація подана із зазначенням підстави для звільнення від участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 22 декларації), а саме, у зв'язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації та без намірів забудови земельної ділянки (т. 1, а.с.27).
Матеріали справи свідчать, що банком здійснено реконструкцію власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Малом'ясницькій, 2А у м. Харкові, яка згідно договором підряду №07/05-2015 від 07.05.2015 полягала у проведенні внутрішніх ремонтних робіт.
Листом від 23.10.2017 № 1592/0/124-17 позивач повідомив відповідача про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради для укладення договору про пайову участі у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Листом від 21.11.2017 № Е.НА.0.0.0.0/17-1931 замовник, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Департаменту економіки та комунального майна з проханням про укладення договору пайової участі за адресою вул. Малом'ясницька, 2а, який було підписано директором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» А.І.Терещенко.
Надалі, листом від 10.01.2018 № Е.НА.0.0.0.0/17-45 замовником було надано зведений кошторисний розрахунок вартості реконструкції об'єкта.
Розглянувши надані відповідачем документи, Харківська міськрада листом від 12.01.2018 № 40/0/124-18 довела до відома АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що зведений кошторисний розрахунок не відповідає вимогам будівельних норм, державних стандартів та правил, та зазначила про необхідність надання передбаченого п.2.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова зведеного кошторисного розрахунку вартості реконструкції об'єкта згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
У зв'язку з ненаданням замовником зведеного кошторисного розрахунку Департаментом економіки та комунального майна відповідно до п.3.6 Порядку, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості будівництва адміністративних будинків було підготовлено в установленому порядку проект договору з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста. Пропозиція про укладення договору зареєстрована 12.01.2018 за № 43/0/124-18 та направлена до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для підписання, проте замовник відмовився від отримання та підписання вищевказаного договору.
У зв'язку з відмовою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від підписання договору пайової участі при реконструкції власного банківського приміщення з влаштуванням сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації по вул. Маломясницькій, 2А позивачем було 16.01.2018 направлено відповідачу договір у 2-х примірниках з додатком до договору (розрахунок величини пайової участі) та пропозицією укласти договір рекомендованим поштовим відправленням. Проте, вказаний договір підписаний не був.
Позивач вважає, що ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порушує майнові права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі на розвиток створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, що і стало підставою для звернення Харківською міською радою з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини 3 статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
За приписами частини 5 та 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
За змістом статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.
До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні цього Закону включено комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об'єкта, чи то у зв'язку зі зміною відповідних показників цього об'єкта внаслідок його реконструкції.
Відповідно до частини 1 статті 40 цього Закону Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з частиною 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.11.2011 з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і, керуючись статтями 27, 31, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова", яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.
22.05.2013 з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 № 804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" та ефективного залучення до бюджету м. Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статей 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 вказаного Закону, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 319, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.3. зазначеного Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов'язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.
Ураховуючи викладене, слід зазначити, що норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюють участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 04.06.2014 № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).
За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено роботи з реконструкції цокольного поверху належного йому нерухомого майна - влаштування сховищ для цінностей в цокольному поверсі під службу інкасації згідно з договором підряду №07/05-2015 від 07.05.2015.
При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, згадана реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації об'єкту, так само, як і зміну його функціонального призначення.
З врахуванням зазначеного вище апеляційний господарський суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем роботи на об'єкті за своїми ознаками підпадають під визначення переобладнання, оскільки здійснені в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів, без зміни функціоналу об'єкту і це не пов'язано з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, пунктом 25 якого визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об'єктів забудови.
Таким чином, проведені відповідачем роботи, не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Викладене свідчить про відсутність у відповідача обов'язку укладення Договору про пайову участь у відповідності до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статей 6, 67 Господарського кодексу України, частини першої статті 12, статті 627 Цивільного кодексу України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов'язані укладати і виконувати певні договори, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку.
Наведені висновки щодо застосування норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" також узгоджуються з правовими висновками, зробленими Верховним Судом у постановах від 03.12.2019 у справі № 922/387/16, від 03.12.2019 у справі № 922/2650/18.
Посилання позивача на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі 3 922/3049/18 та від 02.07.2020 у справі № 922/1498/19 в даному випадку є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам у справі № 910/6996/19, адже, у згаданих справах відповідачем було проведено реконструкцію зі зміни нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках на житлові, що свідчить про зміну функціоналу об'єкту та підпадає під ознаки реконструкції в розумінні наведених вище норм.
За таких обставин вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/6996/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради.
4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/6996/19.
5. Матеріали справи № 910/6996/19 повернути до господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.10.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова