вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2020 р. Справа№ 910/4460/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Зубець Л.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від
28.09.2020,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 (повний текст складено 03.07.2020)
у справі №910/4460/19 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТІМ"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 679 422, 33 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛТІМ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - відповідач) про стягнення суми забезпечення виконання договору у розмірі 672030, 00 грн, 3% річних у сумі 4032,18 грн, інфляційних втрат у сумі 3360,15 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач ухиляється від повернення суми забезпечення договору поставки автомобілів пожежних (закупівля товару за власні кошти) від 07.03.2018, яку він отримав за банківською гарантією №1051-18 від 28.02.2018, та безпідставно її утримує.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обумовлений договором товар поставлено позивачем із порушенням встановлених договором строків поставки, а тому гарантійний випадок за наданою Публічним акціонерним товариством "Банк Альянс" гарантією настав. З огляду на вказане у відповідача як замовника виникло право звернутися до банку, який видав гарантію, і отримати суму забезпечення виконання зобов'язань за договором. Позивачем належними та допустимими доказами не доведено та нормативно не обґрунтовано наявність підстав для повернення відповідачем на користь позивача суми коштів у розмірі 672 030,00 грн, отриманих ним за банківською гарантією від 28.02.2018 №1051-18.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2020 по справі №910/4460/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТІМ" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 зі справи № 910/4460/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛТІМ" суму забезпечення виконання договору у розмірі 672 030,00 грн, 3% річних у розмірі 3 976,94 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 360,15 грн, судові витрати за подачу позовної заяви у розмірі 10 190,50 грн, за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 286,99 грн та за подачу касаційної скарги в розмірі 20 382,66 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем виконано зобов'язання за договором, а замовником не повернуто сплаченої суми забезпечення виконання договору, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми забезпечення у розмірі 672 030,00 грн.
Щодо стосується вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, з огляду на арифметичну помилку допущену при розрахунку 3% річних позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 22.07.2020 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/4460/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач стверджує про неправильне застосування та порушення судом пункту 13.1, 13.3 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг від 01.08.2017 №497, оскільки на думку відповідача, Порядок регулює взаємовідносини між сторонами тільки в тому випадку коли замовник отримав від учасника на свій рахунок кошти, як забезпечення. Однак, на виконання умов договору позивач надав відповідачу документ, який підтверджував наявність зобов'язальних відносин з приводу забезпечення основного зобов'язання - банківську гарантію №1051-18 ПАТ "Банк Альянс", а не перерахував кошти на розрахунковий рахунок відповідача, як забезпечення виконання договору.
Відповідач зазначає, що ПАТ "Банк Альянс", як гарант за виданою ним банківською гарантією №1051-18 забезпечив саме неналежне виконання принципалом зобов'язань з поставки товару за договором. За своєю правовою природою, гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов'язання та не залежить від обставин припинення основного зобов'язання. У зв'язку з цим, виплата гарантом суми, на яку видана гарантія жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов'яння та відповідно впливати на його чинність / припинення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 справу №910/4460/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/4460/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 28.09.2020 о 14:20 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.09.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.09.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 28.09.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
07.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛТІМ" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", найменування якого було змінено на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець, відповідач) укладено договір поставки автомобілів пожежних (закупівля товару за власні кошти) (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації.
Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі ХІV даного договору (п.п. 5.1, 5.2 договору).
У відповідності до специфікації №1 від 07.03.2018 позивач зобов'язаний був поставити відповідачу автоцистерни пожежні АЦ-60(5233НЕ)-268.04 у кількості 3 шт. загальною вартістю 13 440 600 грн протягом 120 календарних днів після отримання рознарядки покупця.
Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією (п. 6.3 договору).
Відповідно до пункту 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
ТОВ "БІЛТІМ" зобов'язаний здійснити поставку товару, вказаного у специфікації від 07.05.2018 №1 у строк до 20.07.2018.
У вказаний строк товар поставлено не було.
Пунктом 10.2 Договору встановлено вимоги щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором постачальником, а саме: забезпечення виконання зобов'язань за договором здійснюється до укладення договору у формі надання банківської гарантії виконання зобов'язань за договором. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов'язань постачальником за договором, яка є додатком №4 до договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості договору.
ПАТ "Банк Альянс" (гарант) 28.02.2018 видано на користь ПАТ "Укргазвидобування" банківську гарантію №1051-18, за якою ПАТ "Банк Альянс" гарантувало виконання ТОВ "БІЛТІМ" (принципал) зобов'язань по виконанню договору поставки автомобілів пожежних (закупівля товару за власні кошти), що укладається за результатами процедури закупівлі згідно з документацією допорогової закупівлі 34140000-0 - Великовантажні мототранспортні засоби (Автомобіль пожежний) Номер процедури закупівлі: ПГВ17(Т)-271, затвердженої протоколом засідання Тендерного комітету від 28.12.2017 №ПГВ17(Т)-271 (оголошення №UA-2017-12-29-000132-с), укладеного принципалом з бенефіціаром - ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування".
За умовами гарантії, гарант безвідклично, безумовно та без заперечень зобов'язується виплатити бенефіціару на письмову вимогу будь-яку суму вказану в письмовій вимозі бенефіціара, що не перевищує 672 030,00 грн, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, у чому полягає порушення принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за вказаним вище договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених договором, нарахованим з моменту виникнення у бенефіціара права на їх нарахування, до дати вимоги. Ця банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара.
Оскільки у строк до 20.07.2018 ТОВ "БІЛТІМ" товар не поставлено, листом №22-8762 від 26.07.2018 ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до ПАТ "Банк Альянс" з вимогою, в якій бенефіціар, посилаючись на неналежне виконання принципалом взятих на себе зобов'язань за договором, вимагав сплатити суму у розмірі 672 030,00 грн за банківською гарантією від 28.02.2018 №1051-18.
Листом №21/4-1459 від 30.07.2018 ПАТ "Банк Альянс" повідомило ТОВ "БІЛТІМ" (позивача) про отримання вимоги про сплату коштів за банківською гарантією, у зв'язку з чим просило протягом 3 банківських днів перерахувати кошти для покриття можливих витрат за Гарантією у сумі 672 030,00 грн.
У відповідь на вказану вимогу 10.08.2018 позивачем перераховано на рахунок ПАТ "Банк Альянс" суму коштів у розмірі 672 030,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №4 від 10.08.2018 банком виплачено бенефіціару - ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Полтавагазвидобування" суму коштів у розмірі 672 030,00 грн за банківською гарантією №1051-18 від 28.02.2018.
ТОВ "БІЛТІМ" 16.08.2018 та 17.08.2018 здійснено поставку передбаченого Договором товару.
У подальшому, відповідач звернувся до позивача із вимогою сплатити пеню у розмірі 358 416,00 грн за період прострочення з 27.07.2018 по 16.08.2018, у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а саме простроченням строку поставки товару.
Позивачем направлено відповідачу лист №620/09 від 28.09.2018, в якому зазначено, що нарахована сума пені у розмірі 358416,00 грн повністю покривається сумою банківської гарантії у розмірі 672 030,00 грн, що була отримана відповідачем, та вимагав від відповідача повернути різницю суми у розмірі 313 614,00 грн.
Листом від 03.10.2018 позивач вимагав у відповідача здійснити оплату повної вартості товару за договором в розмірі 358 416,00 грн та повернути за банківською гарантією суму коштів у розмірі 313 614,00 грн.
Супровідним листом від 08.11.2018 відповідач направив позивачу для підписання два примірники договору про проведення розрахунків. Проте, сторони не дійшли згоди щодо умов такого договору, а тому договір про проведення розрахунків укладено не було.
У відповідності до платіжного доручення №225 від 14.01.2019 позивач сплатив 14.01.2019 пеню у розмірі 358 416,00 грн, нараховану за порушення строків поставки товару.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування вимог зазначив, що ним було виконано усі умови договору та поставлено товар, проте з простроченням строку, та сплачено пеню за порушення строку поставки товару. Тому, за доводами позивача, існують підстави для повернення на його користь суми забезпечення договору, яку відповідач отримав за банківською гарантією №1051-18 від 28.02.2018 у розмірі 672 030,00 грн. При цьому позивач звертає увагу на на положення абз.2 п. 13.1 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг ПАТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 №497 (надалі - Порядок).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача суми забезпечення виконання договору у розмірі 672 030,00 грн та 3% річних у сумі 4032,18 грн, інфляційних втрат у сумі 3 360,15 грн.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами договір від 07.03.2018 є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (стаття 663 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов'язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару буде свідчити про порушенням зобов'язання з поставки товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та випливає з умов договору, позивач зобов'язаний був здійснити поставку товару, вказаного у специфікації від 07.05.2018 № 1, у строк до 20.07.2018, проте фактично поставка товару здійснена 16.08.2018 та 17.08.2018. Таким чином, ТОВ "БІЛТІМ" порушило зобов'язання за договором поставки.
Однак, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 серед іншого зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши виконання ТОВ "БІЛТІМ" 16.08.2018 та 17.08.2018 умов Договору, не надали належної оцінки відносинам позивача та відповідача з огляду на положення Порядку, який регулює відносини між замовником та постачальником, підмінивши правове регулювання відносин між постачальником та замовником на відносини, що склалися між Банком (як гарантом) та замовником щодо виплати гарантії; судами не досліджено регулювання відносин сторін відповідно до Порядку, не вказано умов за яких замовник має право не повертати забезпечення виконання договору та за яких зобов'язаний повернути таке забезпечення не надали належної оцінки доводам позивача щодо регулювання відносин сторін абзацом другим пункту 13.1 та пункту 13.3 Порядку, відповідно до яких замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. Окрім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судам необхідно вчинити дії з перевірки розрахунку заявлених позовних вимог.
Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи висновки суду касаційної інстанції, а також, досліджуючи аргументи позивача, зокрема щодо посилань ТОВ "БІЛТІМ" на положення абз. 2 пункту 13.1 та пункту 13.3 Порядку, відповідно до яких замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору, судом встановлено наступне.
Наказом ПАТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 №497 затверджено Порядок закупівель товарів, робіт та послуг. Цей Порядок встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за власні кошти ПАТ "Укргазвидобування" та філій Товариства. Метою Порядку є створення конкурентного середовища та запобігання проявам корупції у сфері закупівель, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання коштів.
Як вбачається зі змісту договору поставки від 07.03.2018, вказаний договір укладений між замовником - АТ "Укргазвидобування" та учасником-переможцем ТОВ "БІЛТІМ" згідно протоколу тендерного комітету філії ГПУ "Полатвагазвидобування" від 09.02.2018 №ПГВ17(Т)-271 А.
Відповідно до п. 10.2 договору встановлено вимоги щодо забезпечення виконання зобов'язань по Договору постачальником, а саме: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладення Договору у формі надання банківської гарантії виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов'язань постачальником за Договором, яка є додатком №4 до Договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 1.6 названого Порядку, забезпечення виконання договору про закупівлю - надання учасником замовнику забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про закупівлю, включаючи такі види забезпечення як порука, гарантія, застава, завдаток, неустойка, депозит, тощо.
На підтвердження належного виконання позивачем зобов'язань по виконанню договору поставки автомобілів пожежних (закупівля товару за власні кошти), що укладається за результатами процедури закупівлі згідно документації допорогової закупівлі 34140000-0 - Великовантажні мототранспортні засоби (Автомобіль пожежний) Номер процедури закупівлі: ПГВ17(Т)-271, затвердженої протоколом засідання Тендерного комітету від 28.12.2017 №ПГВ17(Т)-271 (оголошення №UA-2017-12-29-000132-с), 28.02.2018 Публічним акціонерним товариством "Банк Альянс" (гарант) видано на користь ПАТ "Укргазвидобування" банківську гарантію №1051-18.
Оскільки, відбулося настання гарантійного випадку, на підставі листа №21/4-1459 від 30.07.2018 від ПАТ "Банк Альянс", позивачем виплачена сума банківської гарантії у розмірі 672 030,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №361 від 10.08.2018, та Банком було виплачено на користь ПАТ "Укргазвидобування" кошти за умовами банківської гарантії №1051-18, що підтверджується платіжним доручення №4 від 10.08.2018.
При цьому, відповідно до п. 13.1 Порядку передбачено, що замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачене документацією процедури закупівлі.
Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсним, а також згідно з іншими умовами, які мають бути визначені в договорі, але не пізніше, ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Забезпечення виконання договору не повертається замовнику у разі невиконання учасником умов договору (п. 13.3. Порядку).
Надаючи оцінку зазначеному, слід також врахувати, що згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі № 911/1867/18.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналіз наведеного свідчить, що неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).
Аналізуючи наведені норми законодавства, дослідивши положення Порядку закупівель товарів, робіт та послуг ПАТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 №497, судом встановлено, що даним Порядком передбачено випадки повернення відповідачем забезпечення після виконання договору позивачем. При цьому, Порядком передбачено випадок, що забезпечення виконання договору не повертається замовником у разі невиконання умов договору.
Системний аналіз наведених вище норм та встановлених обставин справи у їх поєднані між собою свідчить, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, проте, з порушенням визначених строків. Тому колегія суддів прийшла до висновку, що у даних правовідносинах має місце неналежне виконання. Позиції сторін щодо позову в цілому свідчать про наявність в діях позивача ознак (критеріїв) неналежності виконання зобовязання.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність безпосереднього зв'язку між виконанням позивачем своїх зобов'язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору поставки після настання вказаних обставин, що прямо встановлено у Порядку закупівель товарів робіт та послуг ПАТ "Укргазвидобування".
Отже, дослідивши положення визначені у п. 13.1 Порядку закупівель товарів робіт та послуг ПАТ "Укргазвидобування" та, встановивши, що позивач виконав свої зобов'язання з порушення строків (неналежне виконання), у зв'язку з чим останнім було сплачено на користь відповідача неустойку у розмірі 358 416,00 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення відповідачем на користь позивача коштів, отриманих за банківською гарантією № 1051-18 у розмірі 672 030,00 грн.
Аргументи відповідача про неправильне застосування та порушення судом пункту 13.1, 13.3 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг від 01.08.2017 №497, а також те, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу документ, який підтверджував наявність зобов'язальних відносин з приводу забезпечення основного зобов'язання - банківську гарантію №1051-18 ПАТ "Банк Альянс", а не перерахував кошти на розрахунковий рахунок відповідача, як забезпечення виконання договору є помилковими, зводяться до власного тлумачення відповідачем умов договору та положень порядку, наведених висновків суду жодним чином не спростовують та не впливають на них.
Враховуючи характер правових відносин які виникли між сторонами та обставини виконання цього договору, становище коли змовник отримав повністю передбачене договором майно і при цьому утримує перераховані кошти як гарантія виконання договору є неприйнятним та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
Окрім того, у постанові від 21.02.2020 Верховний Суд звернув увагу щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки можливості застосування до спірних відносин статті 1212 ЦК України, та вказав, що основним принципом господарського судочинства є диспозитивність, а відтак саме позивач наділений правом визначення предмету, підстав позову та способу захисту свого порушеного права.
Що стосується аргументів позивача про можливість застосування до спірних відносин статті 1212 ЦК України, дослідивши фактичні обставини справи та, беручи до уваги вказівки касаційного суду, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято їх до уваги та надано цим доводам вірну правову кваліфікацію.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Враховуючи положення частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Як встановлено судом, грошові кошти в сумі 672 030,00 грн були сплачені позивачем на виконання банківської гарантії №1051-18 від 28.02.2018 в якості забезпечення виконання договору. В той же час, ураховуючи, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, у останнього виникло право на повернення сплачених коштів у розмірі 672 030,00 грн, проте, вказані кошти, які набуті відповідачем на правовій підставі, не можуть вважатися як неправомірно набуте майно.
Тому твердження позивача в частині посилань на ст. 1212 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу та спростовуються викладеним.
Суд зазначає, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас, і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Таким чином, врахувавши те, що позивачем виконано зобов'язання за договором, а замовником не повернуто сплаченої суми забезпечення виконання договору, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення суми забезпечення у розмірі 672 030,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4032,18 грн 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 3 360,15 грн, нараховані за період з 22.01.2019 по 04.04.2019.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення 3% річних в сумі 3 976,94 грн, через арифметичну помилку у розрахунку, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення 3 360,15 грн інфляційних втрат правомірно задоволено судом першої інстанції.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час нового розгляду справи, з врахуванням вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 21.02.2020 та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору, а також зауваженням суду касаційної інстанції у постанові від 21.02.2020 надана належна правова оцінка.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/4460/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 05.10.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді Л.П. Зубець
О.О. Євсіков