вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/490/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020
у справі № 910/490/20 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Карготранслоджістік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз»
про стягнення 2 134 488,39 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
29.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» (далі - ТОВ «Еліт Реілвейз», відповідач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича під час примусового виконання ухвали у справі №910/490/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/490/20 скаргу ТОВ «Еліт Реілвейз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича під час примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/490/20 з доданими до неї документами повернуто скаржникові.
Мотивуючи рішення про повернення без розгляду скарги ТОВ «Еліт Реілвейз», місцевий господарський суд керувався вимогами ч. 4
ст. 170 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки заявником не було направлено копії скарги з додатками усім учасникам справи, а саме, стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Карготранслоджістік» (далі - ТОВ «Транспортна компанія «Карготранслоджістік», позивач) та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Д'яченку Євгенію Станіславовичу.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ «Еліт Реілвейз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити скаргу для продовження її розгляду по суті до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування доводів скарги апелянт вказує на те, що з абз. 2 ч. 2 ст. 170 ГПК України вбачається, що законодавець розрізняє між собою такі різновиди процесуальних документів, як заява, скарга, клопотання, заперечення, та вказує, що у випадку подання до суду того чи іншого процесуального документа до нього додається доказ його надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження); у свою чергу, за приписами ч. 4 ст. 170 ГПК України суд вправі повернути заявнику лише заяву та/або клопотання та/або заперечення, але не скаргу на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця; за змістом ч. 2 ст. 340 ГПК України про подання скарги саме суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду; вимоги щодо форми та змісту скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця регламентовано також ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», які не зобов'язують скаржника надсилати таку скаргу іншим учасникам справи.
Також апелянт наголошував на тому, що приписи абз. 2 ч.2 ст.170 ГПК України мають обмежену сферу (час, проміжок, стадію) своєї юридичної дії, а саме стадію виконання судового рішення; судом незаконно та безпідставно повернуто скаржнику скаргу на рішення (постанову) приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №62518041 від 08.07.2020, інших рішень і дій приватного виконавця, прийнятих та вчинених в межах ВП №62518041, оскільки останнє було завершено відповідно до постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15.07.2020.
Крім того, апелянт вказував на те, що в обґрунтування оскаржуваної ухвали суд послався на норми процесуального законодавства, які не підлягають застосуванню у даному випадку, адже регламентують процедуру заміни сторони у виконавчому провадженні, порядок повідомлень і викликів, що здійснюються судом у господарському процесі та визначають вимоги до змісту ухвали про повідомлення чи виклик, що, на думку скаржника, свідчить про прийняття оскаржуваної ухвали поспішно без глибокого вивчення матеріалів господарської справи №910/490/20; висновок суду про необхідність повернення поданої позивачем скарги без розгляду є надмірним формалізмом у трактуванні процесуального законодавства, що обмежило право скаржника на доступ до правосуддя, оскільки боржник внаслідок такого рішення суду фактично позбавлений можливості звернутися зі скаргою повторно у строк, визначений законом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 поновлено ТОВ «Еліт Реілвейз» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/490/20, відкрито апеляційне провадження у справі
та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.09.2020, встановлено ТОВ «Транспортна компанія «Карготранслоджістік» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
30.09.2020 до початку судового засідання через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (письмові пояснення) на апеляційну скаргу, в якому останній просив поновити строк на подання до суду даного відзиву, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу подано позивачем поза межами встановленого судом строку, а наведені в ньому причини, що перешкоджали поданню відзиву у встановлений строк, на переконання колегії суддів, не є поважними, поданий відзив на апеляційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду.
Разом з тим, з огляду на заявлене в судовому засіданні представником позивача клопотання про прийняття викладених у відзиві на апеляційну скаргу заперечень останнього проти задоволення апеляційної скарги як письмових пояснень, суд апеляційної інстанції вважає за можливе їх врахувати при здійсненні апеляційного перегляду справи.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити скаргу для продовження її розгляду по суті до суду першої інстанції.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
30.09.2020 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
За приписами ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим постановлена у справі №910/490/20 ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 має бути залишена без задоволення, з огляду на таке.
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Вказані норми розміщені у розділі VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Частиною 2 статті 170 ГПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України №460-ІХ від 15.01.2020) встановлено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до статті 41 ГПК України, учасниками справи у позовному провадженні є сторони та треті особи.
Статтею 14 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що учасниками виконавчого провадження є, зокрема, виконавець та сторони.
Згідно зі ст. 15 вказаного Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За приписами ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Транспортна компанія «Карготранслоджістік» є стороною у даній справі та стягувачем у виконавчому провадженні №62518041, дії та рішення приватного виконавця в якому є предметом оскарження згідно поданої ТОВ «Еліт Реілвейз» скарги. Виконавцем у вказаному виконавчому провадженні є приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Д'яченко Євгеній Станіславович, дії та рішення якого оскаржує ТОВ «Еліт Реілвейз».
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок скаржника надіслати (надати) ТОВ «Транспортна компанія «Карготранслоджістік» та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Д'яченку Євгенію Станіславовичу копії скарги з додатками.
Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з копії поданої ТОВ «Еліт Реілвейз» скарги на дії приватного виконавця та доданих до неї документів, скаржником, в порушення приписів ст. 170 ГПК України, не надано жодних доказів її направлення (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме, ТОВ «Транспортна компанія «Карготранслоджістік» та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Д'яченку Євгенію Станіславовичу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, господарський суд першої інстанції правомірно повернув скаргу ТОВ «Еліт Реілвейз» на дії приватного виконавця без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
При цьому, доводи апелянта про те, що вказаною правовою нормою не передбачено право суду на повернення саме скарги на дії приватного виконавця колегія суддів відхиляє, виходячи з того, що ч. 4 ст. 170 ГПК України передбачено наслідки недотримання стороною вимог даної статті, у тому числі абзацу другого частини другої, яким останню було доповнено згідно Закону України №460-ІХ від 15.01.2020 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що положення ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не містять вимог щодо надіслання копії поданої заявником до господарського суду скарги всім учасникам справи. Разом з тим, вимоги щодо форми та змісту відповідної скарги, а також порядку її подання до суду встановлюються процесуальним законодавством, у даному випадку приписами ст.ст. 170, 340, 341 ГПК України.
Посилання апелянта на те, що виконавче провадження, в межах якого прийнято оскаржувану постанову приватного виконавця, було завершено відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.07.2020, у зв'язку з чим приписи абз. 2 ч.2 ст.170 ГПК не підлягають застосуванню через обмежений проміжок часу своєї юридичної дії, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на те, що ТОВ «Еліт Реілвейз» звернулося зі скаргою на дії приватного виконавця саме на стадії виконання судового рішення та в порядку, встановленому в розділі VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Доводи апелянта про те, що за змістом ч. 2 ст. 340 ГПК України про подання скарги саме суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма не спростовує встановлений ч. 2 ст. 170 ГПК України обов'язок скаржника надіслати (надати) іншим учасникам справи (провадження) копію відповідної скарги з додатками.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про повернення без розгляду скарги позивача на дії приватного виконавця у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Еліт Реілвейз» не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/490/20 має бути залишена без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Реілвейз» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/490/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/490/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/490/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова