вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2020 р. Справа№ 910/15823/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Грека Б.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Роман В.С. - ордер серії ОД №537436 від 21.08.2020
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2 (в режимі відеоконференції): Захарчук А.П. - ордер серії ТР №081075 від 07.07.2020
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року
у справі № 910/15823/19 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного
кино "Мельница";
до 1. Фізичної особи-підприємця Лавріненко Ірини Борисівни
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво
"Навчальна книга-Богдан"
про стягнення 386 183,02 грн.
У листопаді 2019 року ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Лавріненко І.Б. та ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" про стягнення компенсації у розмірі 386 183,02 грн. за порушення відповідачами виключних майнових прав позивача на об'єкти інтелектуальної власності.
За наслідками розгляду заявлених вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі №910/15823/19 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП Лавріненко І.Б. на користь ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" 21020,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 315,30 грн. судового збору, присуджено до стягнення з ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на користь ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" 21020,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 315,30 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог, однак, врахувавши обставини правопорушення та взявши до уваги загальні засади цивільного законодавства, зменшив розмір компенсації, яка підлягає стягненню, до 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (21 020,00 грн.) з кожного відповідача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 вказує на відсутність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, як і виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" і персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Крім того, на думку апелянта, судом не з'ясовано розміру компенсації відповідно до пункту г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 12.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі №910/15823/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень або пояснень з приводу заявленого клопотання про забезпечення судових витрат та призначено справу до розгляду на 27.08.2020 року за участю повноважних представників сторін.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішенні суду першої інстанції - без змін. Крім того, у відзиві також містяться заперечення щодо клопотання про забезпечення судових витрат.
17.08.2020 року від представника відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
У зв'язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 для розгляду справи №910/15823/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 25.08.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15823/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року, а також задоволено клопотання скаржника про проведення судового засідання 27.08.2020 року в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
Ухвалою суду від 27.08.2020 року відкладено розгляд справи на 24.09.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України у зв'язку із неможливістю проведення судового засідання 27.08.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з технічних причин, неявкою в судове засідання представників відповідача-1, а також з підстави зміни складу суду.
04.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання від 01.09.2020 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання судом прийнято ухвалу від 10.09.2020 року, якою клопотання ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" про проведення судового засідання 24.09.2020 року в режимі відеоконференції задоволено та зазначено, що в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме участь представник ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" адвокат Роман В.С. за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
17.09.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшли пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання судом прийнято ухвалу від 17.09.2020 року, якою клопотання ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" про проведення судового засідання 24.09.2020 року в режимі відеоконференції задоволено та зазначено, що в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду братиме участь представник ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" адвокат Захарчук А.П. за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи №910/15823/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Копитова О.С.
У зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 року для розгляду справи №910/15823/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М.
Ухвалою суду від 23.09.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15823/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року.
В судовому засіданні 24.09.2020 року розглядалось додане до апеляційної скарги клопотання скаржника про забезпечення судових витрат, в якому останній просить суд постановити відповідну ухвалу про забезпечення судових витрат відповідача-2 на суму 39 086,94 грн. та зобов'язати позивача внести вказану суму на депозитний рахунок Північного апеляційного господарського суду.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, заслухавши позиції представників сторін, колегія суддів ухвалою від 24.09.2020 року відмовила у задоволені вказаного клопотання.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники відповідача-1 в судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
24.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У відповідності до ч. 1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 Цивільного кодексу України).
Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
За приписами ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.
Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Як встановлено судом, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Санкт-Петербург і якому присвоєно основний державний реєстраційний номер 1037843046141, що підтверджується свідоцтвом про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб серія 78 №004029105 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 06.09.2017 №53607В/2017.
За твердженням позивача, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья".
На підтвердження вказаних обставин, позивачем до заяви додано Прокатне посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року та безстрокове Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998.
Статтею 3 Федерального закону РФ «Про державну підтримку кінематографії» фільм - аудіовізуальний твір, створений в художньої, хронікально-документальної, науково-популярної, навчальної, анімаційної, телевізійної чи іншій формі на основі творчого задуму, що складається з зображення зафіксованих на кіноплівці або на інших видах носіїв і з'єднаних в тематичне ціле послідовно пов'язаних між собою кадрів і призначене для сприйняття за допомогою відповідних технічних пристроїв...
Відповідно до ст. 5-1 Федерального закону РФ «Про державну підтримку кінематографії» здійснення на території Російської Федерації прокату фільму і (або) показу фільму без прокатного посвідчення, що встановлює, зокрема, спосіб використання фільму, не допускається...за виключенням окремих випадків, за якими отримання відповідного дозволу не вимагається (показу фільму по ефірному, кабельному, супутниковому телебаченню і показу фільму на проведеному на території Російської Федерації міжнародному кінофестивалі...).
Зразок прокатного посвідчення на фільм затверджується федеральним органом виконавчої влади в галузі кінематографії.
Здійснення на території Російської Федерації прокату фільму і (або) показу фільму без прокатного посвідчення на фільм або з порушенням, встановленого в прокатному посвідченні способу використання фільму тягне за собою відповідальність згідно до законодавства Російської Федерації.
Враховуючи наведені положення, правовласники та особи, які мають права використовувати аудіовізуальні твори, для введення останніх в прокат на відповідній території, зобов'язані отримувати дозвіл (прокатне посвідчення).
Правила видачі, відмови у видачі та відкликання прокатного посвідчення на фільм (далі - Правила) затверджено постановою Уряду РФ від 27 лютого 2016 року №143 «Про затвердження Правил видачі, відмови у видачі та відкликання прокатного посвідчення на фільм і Правил ведення Державного реєстру фільмів».
Відповідно до п. 4 правил, особами, які мають право подати заяву про видачу прокатного посвідчення (далі - заявник), є:
а) продюсер фільму;
б) прокатник фільму;
в) демонстратор фільму;
г) особа, яка має виключне право на використання фільму способами (одним із способів), передбаченими пунктом 2 цих Правил (у разі якщо прокатне посвідчення не отримано раніше особою, яка має виключне право на використання фільму);
д) особа, яка має виключну ліцензію на використання фільму способами (одним із способів), передбаченими пунктом 2 цих Правил.
Пунктом 5 та п.п. б) п. 6 правил встановлено, що для отримання прокатного посвідчення заявник подає до Міністерства культури Російської Федерації заяву про видачу прокатного посвідчення (далі - заява) за формою, затвердженої Міністерством культури Російської Федерації а також КОПІЇ документів (договір про відчуження виключного права, ліцензійний договір на відтворення, поширення, публічне виконання, доведення до загального відома аудіовізуального твору), що підтверджують право заявника на використання фільму способом (способами), зазначеним в заяві.
Пунктом 18 правил встановлено, що прокатне посвідчення не видається, якщо на фільм, щодо якої подано заяву, вже видано прокатне посвідчення іншій особі, що є власником виключних прав на цей фільм.
З аналізу наведених норм законодавства резидентства Позивача, що регулює порядок отримання дозволу на прокат фільму, прокатне посвідчення є офіційним документом, що підтверджує правомірність показу фільму в кінозалі, прокат фільму на матеріальному носії, показ фільму іншими технічними способами.
В залежності від суб'єкта визначених п. 4 правил, який звертається до Міністерства культури РФ із заявою про видачу прокатного посвідчення, в дозвільному документі зазначається така особа, та обсяг її прав на фільм.
Згідно з Прокатним посвідченням Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21 листопада 2006 року кіновідеофільм "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" на строк дії авторського права на твір, за всіма способами використання фільму визначених п. 2 правил (показу фільму в кінозалі, прокат фільму на. матеріальному носії, показ фільму іншими технічними способами).
Зазначене підтверджує той факт, що для отримання дозвільного документу зверталась особа, яка має виключне право на використання фільму та з урахуванням пункту 18 правил прокатне посвідчення не може бути видане іншим особам (продюсеру, прокатнику, демонстратору фільму), оскільки вже видано прокатне посвідчення ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", що є власником виключних прав на цей фільм.
З урахуванням вищенаведеного, вбачається достатнім встановлення на підставі прокатного посвідчення юридичного факту наявності у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виключних майнових прав на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья".
Крім того, відповідно до ст. 5 Федерального закону РФ «Про державну підтримку кінематографії» повноваження щодо здійснення державної підтримки кінематографії покладаються Урядом Російської Федерації на федеральний орган виконавчої влади (далі - федеральний орган виконавчої влади в галузі кінематографії), який взаємодіє з органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації. Положення, про федеральний орган виконавчої влади в галузі кінематографії затверджується Урядом. Російської Федерації.
Основними напрямками діяльності федерального органу виконавчої влади в галузі кінематографії є розробка та затвердження положення про національний фільмі; видача посвідчення національного фільму.
Відповідно до п.п. 1, 2, розділу 1 наказу Міністерства культури Російської Федерації від 03.02.2009 року № 38 «Про затвердження Адміністративного регламенту Міністерства культури Російської Федерації по виконанню державної функції з видачі посвідчень національного фільму» адміністративний регламент Міністерства культури РФ (далі - Мінкультури Росії) по виконанню державної функції з видачі посвідчень національного фільму (далі - Регламент) визначає строки та послідовність дій (адміністративних процедур) Мінкультури Росії з видачі посвідчень національного фільму.
Виконання державної функції здійснює Мінкультури Росії.
Пунктом 6 розділу І вищевказаного наказу, встановлено, що заявником, який має право взаємодіяти з Мінкультури Росії при виконанні державної функції, може бути продюсер фільму або правовласник фільму, який отримав права на фільм від продюсера за договором відчуження виключного права (Далі - заявник).
Продюсер - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і відповідальність за фінансування, виробництво і прокат фільму.
Повноваження і статус продюсера для юридичних осіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи та авторськими договорами з авторами фільму.
Аналізуючи положення законодавства резиденства ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", судова колегія дійшла висновку, що Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської федерації, видається лише правовласникам фільмів (аудіовізуальних творів), що підтверджують наявність авторських прав на фільм в порядку реєстраційної процедури, та такими особами можуть бути продюсер фільму або правовласник фільму, який отримав права на фільм від продюсера за договором відчуження виключного права.
Згідно інформації, що зазначена у безстроковому Посвідчені національного фільму Міністерства культури Російської федерації №10998 продюсером анімаційного фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" (перші 389 серій) є ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".
Надаючи юридичну оцінку офіційному документу, що видається Міністерством культури РФ для набуття твором статусу національного фільму, а також вимоги щодо підтвердження повноваження і статус продюсера фільму, який підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи та авторськими договорами з авторами фільму, зазначений документ також підтверджує наявність у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виключних майнових прав на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья".
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом до третіх осіб у зв'язку з передачею виключної ліцензії на використання твору на користь ТОВ "Той-Хауз" на підставі договору від 01.01.2017 року судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Частиною 1 ст. 440 Цивільного кодексу України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
- право на використання твору;
- виключне право дозволяти використання твору;
- право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Положення наведених вище статей вказує на три основних види виключного майнового права правовласників на твори: право на використання, право дозволяти використання творів, право перешкоджати неправомірному використанню творів (забороняти).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до Договору про надання Ліцензії на використання фільму від 01.01.2017 року, який надано позивачем для визначення суми компенсації за порушення авторського права, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" (Ліцензіар) надала ТОВ "Той-Хауз" (Ліцензіату) виключну Ліцензію на використання фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" та його окремих частин, зображення персонажів.
Згідно п. 1.1. Договору "Ліцензія" - право на використання Фільму згідно п. 3.1. Договору, що надається Ліцензіаром Ліцензіату.
Пунктом 3.1. вищевказаного Договору Ліцензіар надає Ліцензіату Ліцензію на використання Фільму такими шляхом, як на використання назви фільму, персонажів фільму і фрагментів з фільму, в тому числі використання персонажів при виробництві та розповсюдженні продукції (право на торгівлю супутньою продукцією), і постановці видовищних заходів на Ліцензійній території з моменту вступу в силу цього Договору і на весь термін дії виключного права на Фільм.
Відповідно до умов Договору про надання ліцензії, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" не надавала та не передавала ТОВ "Той-Хауз" права на заборону використання фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" та окремих його юридично значущих складових частин.
Відповідно до ч. З ст. 1108 ЦК України, виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Частиною 1 ст. 1109 ЦК України, зазначено, що за ліцензійним договором одна сторона ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частиною 3 вищевказаної статті, визначено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Відповідно до частини 6 ст. 1109 ЦК України, права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору (ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).
За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. (ч. З ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права).
Аналіз вищенаведених норм також дає змогу зробити висновок, що виключне майнове право на використання твору та виключне майнове право на заборону використання твору, є окремими майновими правами.
Отже, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", як правовласник аудіовізуального твору вправі забороняти будь-яким особам неправомірне використання аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" та його самостійних складових частин, зображення персонажів, в тому ж числі, в порядку судового захисту.
Аналогічне правове регулювання розпорядження майновими правами на об'єкти права інтелектуальної власності відображено в законодавстві резиденства ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".
Згідно ч.1 ст. 1229 ЦК РФ, громадянин або юридична особа, що володіють виключним правом на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації (правовласника), має право використовувати такий результат або такий засіб на свій розсуд будь-яким способом що не суперечать закону. Правовласник може розпоряджатися виключним, правом на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації (стаття 1233 ЦК РФ), якщо цим Кодексом не передбачено інше.
Правовласник може на свій розсуд дозволяти або забороняти іншим особам, використання результату інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації. Відсутність заборони не рахується згодою (дозволом).
Інші особи не можуть використовувати відповідні результат інтелектуальної діяльності або засіб індивідуалізації без згоди правовласника, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом..
Частина 1 ст.1235 ЦК РФ, за ліцензійним договором одна сторона - власник виключного права на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації (ліцензіар) надає або зобов'язується надати іншій стороні (ліцензіату) право використання такого результату або такого засобу в передбачених договором межах.
Ліцензіат може використовувати результат інтелектуальної діяльності або засіб індивідуалізації тільки в межах тих прав і тими способами, які передбачені ліцензійним договором. Право використання результату інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації, прямо не зазначене в ліцензійному договорі, не вважається наданим ліцензіату.
Таким чином, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" є власником виключних прав у повному обсязі, які в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права", охороняються як твір відповідно до цього Закону.
Як було зазначено вище, статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено поняття аудіовізуального твору, яким є твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Аудіовізуальний твір є комплексним, і складається з ряду інших видів творів - музичних, літературних, образотворчого мистецтва - зображень художніх персонажів.
В науці літературознавства, герой літературного твору, або персонаж визначається, як дійова особа, образ, широко і всебічно зображений, наділений яскравим характером, окреслений взаєминами з довкіллям, зв'язками із соціальним, національним, історичним контекстом.
Також поняття персонажу твору визначається як образ дійової особи, що виступає у творі як об'єкт розповіді і сприймається насамперед як певна жива або умовно жива істота. По суті поняття «персонаж» є збірною назвою тієї сукупності засобів зображення, завдяки яким окреслюється конкретно-чуттєва даність, образ дійової особи, яку творять її портрет, костюм, мова, вчинки, характеристики з боку інших персонажів, що ведуть розповідь.
З огляду на вищевказане, персонаж твору, є невід'ємною складовою будь-якого твору (літературних, аудіовізуальних, фотографічних, сценічних тощо).
Основними критеріями надання об'єкту авторського права правової охорони з урахуванням положень Закону України "Про авторське право і суміжні права", є: твір створений творчою працею автора; твір є оригінальним; виражений в об'єктивній формі;
Відповідно до ст. 9 наведеного закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Наведені положення дають можливість встановити, що частина твору (зображення персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), які входять до цілісного аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья"), правовласником якого є позивач, розглядається як твір і охороняється згідно Закону України "Про авторське право і суміжні права".
З огляду на все вищенаведене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" та на його складові частини, в тому числі і на персонаж « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та "Мила", а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
Більш того, в силу принципу змагальності сторін в господарському процесі, відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" майнових авторських прав на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" та його складових частин - персонажів.
Відповідні обставини спростовують твердження скаржника щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, як і виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья" і персонаж " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Причиною виникнення спору по даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" передбаченої Законом України "Про авторське право і суміжні права" компенсації в сумі 386 183,02 грн. у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в магазині "Книжковий супермаркет" за адресою м. Одеса, вул. Жуковського, 38, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП Лавріненко І.Б., незаконно здійснюється розповсюдження (продаж) товару в структурі якого відтворено зображенням персонажів, які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", а саме: "Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників", в структурі якого використовується зображенням персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та "Мила" з мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья".
02.09.2019 року представником ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" було здійснено відеофіксацію порушення авторського права та придбано спірний товар в магазині "Книжковий супермаркет", що підтверджується фіскальним чеком №23 від 02.09.2019 року. На придбаному товарі, без дозволу позивача, відтворено зображення персонажів, " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", права на які належать позивачеві.
Позивач вказує, що ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" не надавала відповідачу-1 ФОП Лавріненко І.Б. дозволу на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", ні його самостійних частин, в т.ч. зображення персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідно до інформації, зазначеної на придбаному товарі "Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників", виробником останнього є Видавництво "Навчальна книга-Богдан" (Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК №370 від 21.03.2001 року, м. Тернопіль, телефон НОМЕР_1 ). Відповідно до відомостей з Державного реєстру суб'єктів видавничої справи (станом на 01.10.2019 рік) ТОВ "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва ДК № 4221 від 07.12.2011 року, якою є видавництво, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.
Представником позивача було здійснено замовлення спірної продукції "Ігрова скарбничка. Дидактичні ігри для дошкільників" у кількості 10 одиниць на веб-сайті видавництва за доменним іменем "bohdan-books.com", що підтверджується копією видаткової накладної №15377 від 10.09.2019 року, копією експрес - накладної нової пошти №59998083762312 від 13.09.2019 року, копією службового та фіскального чека ТОВ "Пост Фінанс" від 13.09.2019 року відповідно за якими було здійснено оплату замовлення у формі "наложний платіж" на ім'я ТОВ "Видавництво "Навчальна книга - Богдан", відеофіксацією отримання замовлення у відділенні нової пошти за адресою м. Одеса, проспект Шевченко 27 від 13.09.2019 року зробленою представником ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду, що ТОВ "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" здійснило неправомірне відтворення, опублікування та розповсюдження видавничої продукції з використанням зображення персонажів, " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та "Мила", які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", права на які належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".
ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", у свою чергу, не надавала Видавництву дозволу на використання ані самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", ні його самостійних частин, в т.ч. зображення персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 " для відтворення, опублікування та розповсюдження вказаних об'єктів авторського прав.
Також судом встановлено факт порушення ФОП Лавріненко І.Б. майнових авторських прав на персонаж " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", як складових частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1 и его друзья", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
В той же час, матеріали справи не містять належних доказів наявності у відповідачів дозволу правовласника на здійснення використання спірного аудіовізуального твору, що свідчить про порушення ним вимог ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права".
Таким чином, враховуючи фактичні обставини порушення, встановивши, що вказане порушення відбулось вперше, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, посилаючись на п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, суд першої інстанції дійшов законного висновку щодо стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме у сумі 21 020 грн. з кожного відповідача.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду покладення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн. відповідачів шляхом їх солідарного стягнення, оскільки вказані витрати обґрунтовані та документально підтверджені.
Таким чином, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
У зв'язку із залишенням апеляційної скарги відповідача-2 без задоволення, клопотання останнього, додане до апеляційної скарги, про стягнення з позивача судових витрат судом відхиляється.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про авторське право і суміжні права", Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга-Богдан" на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі №910/15823/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі № 910/15823/19 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 02.10.2020 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.М. Грек
Б.В. Отрюх