79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" жовтня 2020 р. Справа № 914/1052/20
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пігур Володимира Миколайовича, б/н від 15 травня 2020 року
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року (суддя Іванчук С.В.) про повернення заяви про забезпечення позову
у справі №914/1052/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Пігур Володимира Миколайовича, м. Борислав, Львівська область
до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів
про визнання недійсним рішення
У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець Пігур Володимир Миколайович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсним рішення центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 28 січня 2020 року про задоволення акту про порушення №005676 від 11 грудня 2019 року та донарахування ФОП Пігуру В.М. природного газу об'ємом 63,153 тис. куб. м на загальну суму 429 111,61 грн.,, оформлене актом-розрахунком від 28 січня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09 червня 2020 року.
Поряд з тим, разом з позовною заявою ФОП Пігур В.М. подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (його представникам і посадовим особам) вчиняти будь-які дії щодо припинення (обмеження) газопостачання у відпочинковому комплексі «Едем», що знаходяться за адресою: вул. Золота Баня, 10, смт. Східниця, Львівська область, до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року у справі №914/1052/20 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику - ФОП Пігуру В.М.
Ухвала суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.139 ГПК, не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення. Поряд з тим, суд зазначив, що покликання у заяві на те, що прохання заявника не застосовувати заходи зустрічного забезпечення позову є їх пропозицією, не може прийматися судом до уваги, оскільки є лише клопотанням щодо вирішення судом питання про (не)застосування заходів зустрічного забезпечення, які будуть запропоновані, згідно переліку визначеного у ст.141 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Пігур Володимир Миколайович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року у справі №914/1052/20 та винести нову, якою заяву про забезпечення позову задоволити, а також стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги. Зокрема, зазначає, що у заяві про забезпечення позову ним запропоновано не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відсутні будь-які можливі збитки для відповідача, які могли б бути спричинені внаслідок забезпечення позову у цій справі. Відтак, на думку скаржника, заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст.139 ГПК України, а підстави для повернення вказаної заяви у суду першої інстанції були відсутні.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2020 року справу №914/1052/20 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Бонк Т.Б. та Матущак О.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1052/20 за апеляційною скаргою ФОП Пігур В.М. на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року. Відповідачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу, витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи.
Ухвалою суду від 31 липня 2020 року апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.2 ст.271 ГПК України.
Ухвала суду від 31 липня 2020 року отримана скаржником - 06 серпня 2020 року та відповідачем - 04 серпня 2020 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (в цьому випадку ухвали суду).
Апеляційна скарга ФОП Пігур Володимира Миколайовича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року у справі №914/1052/20 розглянута апеляційним судом протягом розумного строку, враховуючи п.4 Прикінцевих положень ГПК України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» №540-IX від 30.03.2020), із наданням відповідачу достатнього строку на подання суду відзиву на апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною 1 ст.139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Тобто заява про забезпечення позову не відповідає вимогам п.6 ч.1 ст.139 ГПК України, тому підлягає поверненню заявнику на підставі ч.7 ст.140 ГПК України. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
Порядок застосування інституту зустрічного забезпечення врегульовано приписами статті 141 ГПК України, відповідно до якої суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Виходячи із зазначених вимог господарського процесуального законодавства, застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду.
Водночас, судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову ФОП Пігур В.М. просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування, у зв'язку з чим, заява про забезпечення позову формально відповідає вимогам ст.139 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №910/3802/19.
Висновки, викладені у вказаній постанові, помилково не були взяті до уваги місцевим господарським судом, у зв'язку з чим, помилково повернуто заяву про забезпечення позову заявнику. Посилання суду першої інстанції на те, що предметом касаційного оскарження у справі №910/3802/19 була постанова суду апеляційної інстанції, якою вжито заходи забезпечення позову, а не ухвала про повернення заяви про забезпечення позову, є безпідставними та не спростовують висновків, зроблених Верховним Судом у вказаній постанові.
Більше того, аналогічну правову позицію підтверджено і в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №910/6503/19, предметом касаційного оскарження у якій (справі) були ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову та постанова суду апеляційної інстанції щодо перегляду такої ухвали.
Також апеляційним судом враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі №924/789/18, від 18 червня 2019 року у справі №904/661/19, від 11 червня 2019 року у справі №916/2933/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/3802/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №916/1572/19, згідно з якими, частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
Враховуючи все наведене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику на підставі ч.7 ст.140 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року у справі №914/1052/20 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо вимог апеляційної скарги, то такі підлягають частковому задоволенню, оскільки, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову, не вправі здійснювати розгляд заяви про забезпечення позову, поданої разом з позовною заявою до місцевого господарського суду. Враховуючи скасування ухвали місцевого господарського суду про повернення заяви про забезпечення позову, останню (заяву) зобов'язаний розглянути суд першої інстанції - Господарський суд Львівської області (арк. арк. справи 115-134).
Щодо судового збору колегія суддів зазначає наступне:
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, в цьому випадку здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК, оскільки суд апеляційної інстанції передає справу на розгляд суду першої інстанції, не змінюючи рішення та не ухвалюючи нового.
Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 277, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пігур Володимира Миколайовича задоволити частково.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30 квітня 2020 року у справі №914/1052/20 про повернення заяви про забезпечення позову - скасувати.
Справу №914/1052/20 (заяву про забезпечення позову) направити для розгляду до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Матущак О.І.