29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001973 пров. № А/857/5530/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року з питань відстрочення виконання судового рішення (суддя - Москаль Р.М., м. Львів, повний текст судового рішення складено 14 квітня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Західного територіального управління військової служби правопорядку про визнання протиправними та скасування наказів, рішень, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.001973 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень: - від 25.03.2019 у виді догани (усно); - від 04.04.2019 у виді суворої догани (усно). Визнано протиправними і скасовано накази Міністра оборони України: - від 09.04.2019 №64 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - від 12.04.2019 №67 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - від 16.04.2019 №197 (по особовому складу) в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) підполковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Визнано протиправними та скасовано накази начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України: - від 12.04.2019 №3 (з основної діяльності) «Про призупинення виплати грошового забезпечення»; - від 19.04.2019 №9 (про виключення ОСОБА_1 з 19.04.2019 зі списків особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України та усіх видів забезпечення). Поновлено ОСОБА_1 (на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211427 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 37 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі, як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України та стягнення грошового забезпечення за один місяць в розмірі 20686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 93 коп. допущено до негайного виконання.
01.04.2020 до суду першої інстанції надійшла заява представника Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.001973 до завершення дії обмежувальних заходів пов'язаних з запобіганням поширення на території України коронавірусу COVID-19. Заява обґрунтована тим, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.03.2020 ВП №61441311 відкрито виконавче провадження щодо негайного виконання виконавчого документу №1.380.2019.001973 виданого 25.02.2020 Львівським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі (як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України). Пунктом другим згаданої постанови державний виконавець встановив три робочі дні з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для повідомлення про виконання судового рішення. Зазначає, що ця постанова отримана заявником 17.03.2020, тому строки визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» для негайного виконання судового рішення є пропущеними, проте, не з вини Міністерства оборони України. Заявник звернув увагу суду на те, що на даний час діє Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що виключає можливість прибуття до органу військового управління стягувача ОСОБА_1 . Вказує, що з урахуванням дії згаданої Постанови КМУ належне виконання рішення суду потребує додаткового часу для його виконання.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 у справі №1.380.2019.001973.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство оборони Україниподало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.001973. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відстрочення виконання рішення у цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представників, представників Міністерства оборони України, Міністра оборони України, Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені представником відповідача підстави для відстрочення виконання рішення суду, за відсутності їх належного підтвердження письмовими доказами, не є тими конкретними, виключними обставинами, які також є об'єктивно непереборними та перешкоджають виконанню судового рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відтак, рішення, допущене судом до негайного виконання, в тому числі в частині, відповідач зобов'язаний виконати незалежно від пред'явлення його позивачем до примусового виконання та набрання таким судовим рішенням законної сили.
Частина перша статті 378 КАС України визначає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно частини четвертої цієї ж статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Тобто, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Оцінюючи аргументи апелянта, апеляційний суд не встановив обставин, що перешкоджали йому починаючи з 25.02.2020 виконати рішення суду та винести наказ про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі.
При цьому колегія суддів враховує, що під час ухвалення судом рішення, яке допущено до негайного виконання був присутній представник апелянта, а відтак останньому було достеменно відомо про обставини за яких судове рішення підлягало негайному безвідкладному виконанню, що в свою чергу вказує на безпідставність доводів відповідача про несвоєчасне виконання судового рішення з вини органу виконавчої служби через надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження не засобами електронного зв'язку, а шляхом надіслання рекомендованої поштової кореспонденції
З огляду на це посилання апелянта щодо поважності причин пропуску строку для виконання рішення суду у зв'язку із отриманням лише 17.03.2020 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не виправдовують його бездіяльності, що тривала з 25.02.2020 до 17.03.2020. За таких обставин звернення рішення суду до примусового виконання через органи ДВС є визначеним законом способом змусити відповідача виконати рішення суду, а штраф державного виконавця - визначеною законом мірою відповідальності за прострочення виконання свого обов'язку. Водночас ці обставини не пояснюють причин невиконання рішення суду в добровільному порядку в період з 25.02.2020 до 17.03.2020.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно запровадження урядом України обмежувальних карантинних заходів та необхідність прибуття ОСОБА_1 до посадової особи органу військового управління як на підставу, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.001973, оскільки діяльність Міністерства оборони України припинена не була.
Водночас, подання Міністерством оборони України численних заяв про роз'яснення рішення, про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.001973 вказує, що діяльність Міністерства оборони України та Збройних Сил України (їх посадових осіб), у зв'язку із заходами пов'язаними із запобіганням поширення на території України коронавірусу COVID - 19 у відповідності до чинного законодавства не обмежувались, у тому числі щодо видання наказу Міністерства оборони України на виконання рішення суду допущеного до негайного виконання про поновлення на військовій службі ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційним судом беруться до уваги пояснення позивача про те, що представники Міністерства оборони України з 25.02.2020 (карантин запроваджено 12.03.2020) не контактували з ним та не давали вказівок прибути до Києва для виконання рішення суду про поновлення на військовій службі. Суд також враховує, що видача наказу про поновлення особи на військовій службі не потребує особистої присутності стягувача; поряд з тим, запроваджені обмеження на пересування громадським транспортом не є перешкодою для користування особистим.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для застосування до спірних правовідносин відстрочення виконання судового рішення.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року з питань відстрочення виконання судового рішення - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.