Справа № 468/1327/20-к
1-кп/468/179/20
іменем УКРАЇНИ
01.10.2020 р. Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувшиу підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження №12020150160000349 від 05.08.2020р. по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Єрмолівка Баштанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою,не працюючого, не одруженого, раніше судимого 08.02.2012р. Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, 08.06.2015 звільнений за відбуттям строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 ,
ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим Баштанським районним судом Миколаївської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, маючи не погашену у встановлений законом строк судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний, корисливий злочин.
Так, 04.08.2020р., близько 22:00 год. перебуваючи на АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 проходив повз територію домоволодіння АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 , та в цей час у нього виник протиправний умисел на таємне викрадення продуктів харчування, які знаходились у приміщенні вказаного будинку.
В подальшому, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на відшукання та подальше таємне викрадення продуктів харчування, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через город зазначеного домоволодіння ОСОБА_5 проник на його територію, яка по периметру огороджена парканом.
Перебуваючи на огородженій території двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 підійшов до приміщення будинку та знявши віконне скло проник в середину. В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, у коридорі будинку поряд виявив морозильну камеру, у якій знаходились: курячі стегенця вагою 1,480 кг., вартістю 95,19 грн., свинячу шкіру вагою 1,175 кг., вартістю 13,31 грн., свино-говяжий фарш вагою 0,490 г. вартістю 56,49 грн., свиняче сало вагою 0,895 кг., вартістю 108,27 грн. та пачку рослинно-вершкового продукту "Паста" вагою 0,400 кг., вартістю 23,75 грн., що належать ОСОБА_7 , ОСОБА_5 викрав зазначені продукти харчування, які помістив у полімерне відро, яке він заздалегідь взяв із собою.
Після цього, ОСОБА_5 утримуючи при собі викрадені продукти харчування покинув місце скоєння злочину тим самим шляхом, яким він потрапив на територію домоволодіння, таким чином заподіявши ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 297,01 грн.
Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, вчинене повторно. .
Під час досудового розслідування між прокурором і обвинуваченим 28.08.2020 року укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Було домовлено про застосування покарання ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України обвинувачений підлягає звільненню від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та на підставі ст.76 КК України з покладено такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
Прокурор підтвердив намір укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим та заявив клопотання про долучення до обвинувального акту матеріалів кримінального провадження.
Обвинувачений свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та беззастережно, угоду про визнання винуватості просить затвердити, підтвердив в судовому засіданні, що укладення угоди є його добровільним виявом та погоджується на узгоджене покарання.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор, обвинувачений та його захисник,потерпіла підтрималиугоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода провизнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання та беззаперечно підтримує угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновкупро можливість затвердження угоди від 28.08.2020 року між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази: - підлягають знищенню та поверненню власнику.
Керуючись п.1 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 28 серпня 2020 року по кримінальному провадженні №12020150160000349 від 05.08.2020р. про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,роботи; не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази: пару гумових капців, курячі стегенця вагою 1,480кг, шкіру свинячу вагою 1,175кг, фарш свино-гов'яжий вагою 0,490г., сало свиняче вагою 0,895г., продукт рослинно-вершковий "Паста" 72,5% загального жиру вагою 0,400г. - повернути власнику, фрагмент скла зі слідами РБК, сліди папілярних узорів - знищити.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Баштанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення на підставі ст. 394 КПК України.