02.10.2020
Єдиний унікальний № 497/715/2020
Провадження № 1-р/497/2/20
про роз'яснення судового рішення
02.10.2020 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області
в особі слідчого судді - Кодінцевої С.В.
за участю секретарів судового засідання - Ковтун О.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград заяву начальника Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України Чуєва Романа про роз'яснення вироку суду,
23 вересня 2020 року на розгляд судді Болградського районного суду Одеської області надійшло клопотання начальника ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України про роз'яснення судового рішення, а саме вироку Болградського районного суду Одеської області від 23.09.2020 року яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначено йому покарання у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Ухвалою суду від 24.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 02.10.2020 року о 15:00 годині.
Заявник - начальник ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Чуєв Р. підтримав подану заяву та судовий розгляд просив провести у його відсутність (а.с.11).
Прокурор будучи належним чином повідомленим про час та дату судового розгляду, до суду не прибув, на адресу суду подав заяву, відповідно до якої не заперечував щодо задоволення заяви та просив провести судовий розгляд без його участі (а.с.12).
Засуджений ОСОБА_1 не був доставлений до суду для розгляду зазначеної заяви, будь-яких заяв на адресу суду не надсилав.
Відповідно до ч.2 ст.380 КПК України, вказані обставини не є перешкодою для розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.
Згідно ч.4 ст. 107 КПК України у разі не прибуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши заяву начальника ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», та з огляду на прийняте судом рішення відносно ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.
Положеннями ст.380 КПК України визначено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, ухвалою роз'яснює рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз'яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення.
Види судових рішень визначені в статті 369 КПК України, якою встановлено, що судове рішення може бути викладене у формі вироку або у формі ухвали суду.
Роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, при цьому не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. У ході роз'яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова.
З приписів кримінального процесуального закону вбачається, що роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. Проте, якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення чи його законності, суд відмовляє в роз'ясненні такого рішення.
Звертаючись з даною заявою начальник ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» просить роз'яснити вирок Болградського районного суду Одеської області від 23.07.2020 року в частині обчислення строку відбування покарання та в частині обрання запобіжного заходу.
Так, вироком Болградського районного суду Одеської області від 23.09.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначено йому покарання у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців (а.с.2-5).
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються зокрема початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.
В мотивувальній частині вироку судом зазначено, що заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувалися.
В ст.131 КПК України чітко перелічено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать і запобіжні заходи.
Таким чином, судом чітко відображено у вироку, що такі заходи не застосовувалися, а відповідно і запобіжні заходи до засудженого ОСОБА_1 як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду - не обиралися.
Статтею 115 КПК України врегульовано порядок обчислення процесуальних строків.
Так, при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строку місяцями строку закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строку закінчується в останній день цього місяця.
Вироком Болградського районного суду Одеської області від 23.07.2020 року ОСОБА_1 засуджений до арешту строком на шість місяців.
У резолютивній частині вироку зазначено, що вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Тобто чітко визначено строк набрання вироком законної сили.
Зазначений вирок суду набрав законної сили 25.08.2020 року, та в той же день розпорядження про виконання вироку було направлено до Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, та отримано 27.08.2020 року.
Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з дати його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Відповідно до довідки Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, наявної в матеріалах справи № 497/715/2020, вбачається, що ОСОБА_1 , засуджений вироком Болградського районного суду Одеської області від 23.09.2020 року затриманий 09 вересня 2020 року (а.с.117).
Враховуючи викладене, із урахуванням встановлених конкретних обставин, суд вважає за необхідне роз'яснити, що початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з дати його фактичного затримання, а саме - 09.09.2020 року.
Крім того суд вважає за необхідне додатково роз'яснити, наступне:
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання, зокрема, про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді.
За ч. 1 ст. 60 КК України, покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
За приписами ст. 50 КВК України, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці - на гауптвахтах.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.51 КВК України засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. Іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених.
На засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до абз. 12 п. 5 Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5:
слідчий ізолятор - це установа, призначена для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, а також відбування покарання засудженими, яких залишено для роботи з господарського обслуговування;
установа виконання покарань - арештний дім, Кримінально-виконавча установа, спеціальна виховна установа, слідчі ізолятори випадках, передбачених КВК України.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31.12.2003 року за №1277/8598.
Ці Правила мають своїм завданням конкретизувати окремі питання виконання та відбування кримінального покарання у виді арешту, позбавлення та обмеження волі відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства України.
Правила обов'язкові для усіх арештних домів, кримінально-виконавчих установ та спеціальних виховних установ.
Розділом III цього Порядку визначено особливості тримання засуджених до арешту.
Пунктом 19 зазначеного розділу встановлено, що особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження. На них поширюється дія Кримінально-виконавчого кодексу України та цих Правил.
Засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі чи слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях.
Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.
Відповідно до КВК України засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі.
Суд звертає увагу на те, що засуджений до арешту має відбувати покарання виключно за місцем засудження. Це означає, що засуджений до цього виду покарання повинен триматися в межах адміністративної території області, де розташований суд, який проголосив вирок.
Враховуючи вищевикладене та на підставі ст.ст.115, 197, 380 КПК України, слідчий суддя,
Заяву начальника Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України Чуєва Романа про роз'яснення вироку суду - задовольнити.
Роз'яснити вирок Болградського районного суду Одеської області від 23.09.2020 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначено йому покарання у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців, а саме:
- запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 не застосовувалися;
- початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_1 у вигляді арешту терміном на 6 (шість) місяців слід рахувати з дати його фактичного затримання для подальшого направлення для відбування покарання, тобто 09 вересня 2020 року;
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: С.В.Кодінцева