Рішення від 29.09.2020 по справі 930/1823/20

Справа № 930/1823/20

№2/930/698/20

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Путій З.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги позивач мотивувує тим, що 23.11.1997 року рішенням правління КСП "40 річчя Перемоги" с. Зяньківці Немирівського району Вінницької області, позивачу надано безкоштовно для проживання колгоспний будинок по АДРЕСА_1 .

З серпня 1997 року і по даний час він разом із своєю родиною проживаю в даному житловому будинку, зазначене підтвержується довідкою Зяньковецької сільської ради №131 від 02.07.2020 року.

Крім зазначеного, факт проживання в даному житловому будинку підтвержується копією погосподарської книги та довідками Зяньковецької сільської ради №№ 123, 130 від 02.07.2020 року.

Разом з ним в будинку проживають діти, дочка з чоловіком та двома онуками і син який є інвалідом дитинства 1 групи, що підтвержується довідками Зяньковецької сілької ради та довідкою МСЕК №293804.

При всиленні в житловий будинок будь яких документів надано не було, а з часом сільськогосподарське підприємство було ліквідоване.

20 грудня 1999 року рішенням Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області позивачу передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку площею 0,50 га.

За час проживання в даному будинку він постійно проводив в ньому ремонт як капітальний так і поточний, здійснював благоустрій та сплачував всі комунальні послуги.

З приводу набуття права власності на вказане нерухоме майно позивач звертався до Зяньковецької сільської ради з клопотанням про те щоб визнали за ним право власності на будинок, оскільки він понад 10 років безперервно, відкрито володію та користуюся даним нерухомим майном.

Зяньковецька сільська рада листом № 231 від 28.07.2020 року відмовила йому у визнанні за ним права власності на будинок, мотивуючи свою відмову тим, що з даного приводу позивачу необхідно звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Узв"язку з цим, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Сторони в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви, у яких вимоги позовної заяви підтвердили, просили їх задовольнити, справу розглянути без їх участі.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Позивачка дійсно з 1997 року і по даний час відкрито, безперешкодно та безперервно користується житловим будинком розташованим по АДРЕСА_1 , даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, окрім того даний факт відповідачкою не оспорювався.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК), (п.9 Постанови).

Враховуючи положення ст.ст.335, 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). (п. 14 Постанови)

Отже, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад 23 роки продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, що розташований по АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати право власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 200, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268,351, 352, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст.335, 344 ЦК України, Конституцією України, Постановою пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Зяньковецької сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок "А" загальною площею 123,5 кв.м., житловою площею 72,5 кв.м., з господарськими будівлями: а) веранда; а1) сарай, а1під) погріб, а2) вх.майданчик, Б)сарай, В) навіс, 1-3) огорожа знаходиться по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: (підпис)

Копія вірна:

Оригінал рішення суду знаходиться в цивільній справі № 930/1823/20 в архіві Немирівського районного суду Вінницької області.

Суддя: В.М. Алєксєєнко.

Попередній документ
91970492
Наступний документ
91970494
Інформація про рішення:
№ рішення: 91970493
№ справи: 930/1823/20
Дата рішення: 29.09.2020
Дата публікації: 06.10.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Немирівський районний суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (06.08.2020)
Дата надходження: 06.08.2020
Предмет позову: визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Розклад засідань:
29.09.2020 10:00 Немирівський районний суд Вінницької області