Головуючий у суді першої інстанції Астахова О.О.
Єдиний унікальний номер справи № 307/1726/19
Апеляційне провадження №22ц/824/ 8678/2020
29 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ОСОБА_1 29 травня 2019 року звернувся до суду із скаргою, у якій просить скасувати постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 12 березня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Вимоги скарги мотивує тим, що з 1999 року по 2010 рік він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заявник вказує, що 19 вересня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2641/2011 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у розмірі 5 000 грн на всіх щомісячно, починаючи з 23 вересня 2010 року.
На підставі виконавчого листа Тячівським районним відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 51574415.
ОСОБА_1 21 травня 2019 року у Тячівському РВ ДВС отримав постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 12 березня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по аліментах.
Скаржник зазначає, що вказана постанова у встановлені строки направлена не була, що свідчить про упередженість з боку державного виконавця.
Вищевказану постанову вважає неправомірною, оскільки він не ухиляється від виконання рішення суду, так як сплачує аліменти на дітей не зважаючи на наявну заборгованість у розмірі 393 693,30 грн.
Крім того, вказує, що встановлене у оспорюваній постанові обмеження позбавляє його основного законного джерела засобів для існування, що змушує звернутись з даною скаргою до суду.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2019 року цивільну справу за скаргою у ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталія Іванівна передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року вказану цивільну справу прийнято до провадження. Витребувано з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, розташованого за адресою: 90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Лазівська, 2, належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 51574415, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-2641/2010 виданого 19 вересня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 5000 грн на всіх , починаючи із 23 вересня 2010 року та до його повноліття ,проте не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.27). Роз'яснено учасникам їхнє право подати письмові пояснення/заперечення на скаргу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скаргу залишено без задоволення .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зазначав, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення скарги, висновки суду не відповідають обставинам справи .
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України особи, які приймають участь у справі, повідомлені про день та час розгляду справи на 27 серпня 2020 року, 29 вересня 2020 року. Заяв, клопотань про зміну місця знаходження, про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від заінтересованої особи, державного виконавця не надходили, відтак відсутні підстави вважати причини їх неявки поважними. Представник апелянта приймав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Згідно із пунктом а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Як видно із матеріалів справи ,боржник 21 травня 2019 року отримав постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 12 березня 2019 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. А тому, саме з цієї дати суд обчислює передбачений законом десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Зі скаргою ОСОБА_1 звернувся 29 травня 2019 року (а.с. 19), тобто у строки встановлені ст. 449 ЦПК України.
Судом встановлено, що на виконанні Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебуває на примусовому виконанні ВП № 51574415 за виконавчим листом №2-2641/2010, виданим 19 вересня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 5000 грн на всіх щомісячно, починаючи з 23 вересня 2010 року та до його повноліття, проте не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Державним виконавцем Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. 12 березня 2019 року в рамах виконавчого провадження №51574415 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. (а.с. 15)
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив із того, що обмеження встановлені державним виконавцем є такими, які необхідні для забезпечення виконання рішення суду, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи .
Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Відповідно до ст. п .1ч.9 ст. 71 Закону України « Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці , державний виконавець виносить вмотивовану постанову.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства .
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 71 Закону України « Про виконавче провадження» постанова має бути вмотивованою.
Як видно із постанови головного державного виконавця Тячівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 12 березня 2019 року, тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України мотивовано тим, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням про стягнення аліментів і у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір, якої згідно розрахунку від 12 березня 2019 року за період із 12 березня 2019 року по 12 березня 2019 року становить 450 000 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців (а.с. 87-88, 15-16).
Разом з тим, матеріали справи не містять довідки - розрахунку від 12 березня 2019 року із визначенням заборгованості 450 000 грн. Слід зазначити, що матеріали справи містять різні довідки про заборгованість ОСОБА_1 : від 16 серпня 2017 року (а.с. 184), від 16 березня 2018 року (а.с. 163), від 04 квітня 2018 року (а.с. 115,138, 150), довідку без дати, де заборгованість вказана станом на 01 серпня 2018 року (а.с. 102), від 02 вересня 2018 року (а.с. 124), від 05 грудня 2018 року а.с. 42, 95-96), від 24 січня 2019 року (а.с. 89-90), від 04 квітня 2019 року (а.с. 83-84), від 21 травня 2019 року (а.с. 13,82), від 29 липня 2019 року (а.с. 41, 79), від 11 грудня 2019 року (а.с. 56), від 25 грудня 2019 року (а.с. 204) .
Вказані довідки містять різні суми заборгованості, періоди, крім того, довідки містять дані і про сплату аліментів.
Як видно із постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 липня 2016 року, провадження відкрите на підставі заяви від 05 липня 2016 року про примусове виконання ( а.с. 118, 198).
Відповідно до розділу ХУ1 Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена МЮ України від 02 квітня 2012 року № 512\5 (у редакції наказу МЮ України від 29 вересня 2016 року № 2832\5 із подальшими змінами), виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (у випадках, визначених абзацом шостим частини дев'ятої статті 71 Закону, - три місяці), державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.
Постанова оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про дату пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та розмір суми заборгованості, яка утворилася після пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.";
Матеріали справи не містять доказів, чи перебував і з якого часу на примусовому виконанні виконавчий документ до 05 липня 2016 року (час подання заяви про примусове виконання рішення на підставі якого 07 липня 2016 року відкрито виконавче провадження), чи наявна заборгованість і в якому розмірі, час коли утворилась,чи змінювався розмір стягнення аліментів, тому постанова не може вважатися вмотивованою, оскільки містить посилання на доказі, які відсутні як в матеріалах справи, так і в копіях матеріалів виконавчого провадження, направлених до суду.
Під ухиленням від виконання зобов'язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об'єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених законом, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений приватним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом приватного виконавця; письмове повідомлення державному (приватному) виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Державним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов'язання хоч і наділяє приватного виконавця правом винести постанову про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, разом з тим постанова має бути вмотивованою, відповідати дійсним обставинам .
Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань , відсутність доказів дійсного розміру заборгованості , періоду за який вона утворилася , є підставою для визнання постанови державного виконавця неправомірною і скасування постанови від 12 березня 2019 року про тимчасове обмеження боржника у виїзді за межі України .
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 постановлена з дотриманням вимог законодавства , а відтак підстави для її скасування відсутні .
Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову від 12 березня 2019 року державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гудзенко Наталії Іванівни про тимчасове обмеження ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2020 року.
Головуючий
Судді