Справа № 574/394/20
Провадження № 3/574/98/2020
10 липня 2020 року м. Буринь
Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Буринського ВП Конотопського ВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
14 квітня 2020 року, близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, з метою вчинення домашнього насильства, чинив психологічний тиск шляхом образи, висловленої у формі нецензурних слів та погроз фізичної розправи відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , з якою проживає однією сім'єю, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду, але не з'являвся по невідомій причині, постанова судді про його привід також залишилася не виконаною, оскільки останній виїхав з постійного місця проживання.
Відповідно до ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є данні про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
В своєму рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням наведеного приходжу до висновку про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 оскільки останній зловживає своїм процесуальним правом та умисно не з'являється до суду.
Дослідивши надані докази, вважаю, що вина останнього у вчиненні правопорушення за вищевикладених обставин повністю доведена в судовому засіданні.
Зокрема, факт вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджені протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1).
З письмових пояснень, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення видно, що ОСОБА_1 визнав свою вину, пояснивши, що 14.04.2020 року вранці вживав спиртні напої, після чого посварився дома зі своєї співмешканкою ОСОБА_2 .. У ході сварки кричав на неї нецензурною лайкою, та словесно погрожував фізичною розправою (а.с.6).
Вказані обставини підтвердила і потерпіла ОСОБА_2 у своїй заяві до поліції та письмових поясненнях, з аналізу яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість (а.с.5,7).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7.12.2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи ( п.14 ст.1 цього Закону).
Аналізуючи зазначені положення нормативних актів та оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, суддя вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, що покласти в основу цієї постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 .
Таким чином, вважаю, що вина ОСОБА_1 доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 173 2 КУпАП, так як він вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 ..
При накладенні стягнення, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
ОСОБА_1 характеризується посередньо, не працює.
Враховуючи вказані обставини, з метою виховання порушника і запобіганню вчинення ним нових порушень вважаю, що його необхідно піддати адміністративному стягненню у виді штрафу.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП і піддати його адміністративному стягненнюу виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду державного бюджету України 420 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М.Куцан