Справа № 574/580/20
Провадження № 3/574/154/2020
16 липня 2020 року м. Буринь
Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Буринського ВП Конотопського ВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, громадянки Російської Федерації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.44-3 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що вона «23.06.2020 року, близько 13 год 15 хв., порушила правила самоізоляції під час карантину, а саме самовільно залишила місце самоізоляції м. Буринь, вул. Лучицького,15, чим порушила п.3 підп.3 постанови КМУ №500 від 17.06.2020 року №500», тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином, в судове засідання не явилася, клопотання про його відкладення не подала. Суддя вважає можливим справу розглянути без її участі, що узгоджується зі ст.268 КУпАП.
Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, приходжу до наступних висновків.
Статтею 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що самоізоляція - перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов'язання особи.
Відповідно до п. 2-3 Розділу Х Прикінцевих положень Закону, тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб. За порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з положеннями ст. 31 Закону обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (далі Постанова КМУ) з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», в редакції постанови КМУ №500 від 17.06.2020 року, на всій території України дію карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211, з 22.05.2020 р. по 31.07.2020 р.
Підпунктом 3) п.3 Постанови КМУ заборонено на період дії карантину самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації.
Порядком проведення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією осіб, затверджених постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року, встановлено, що особами, які потребують самоізоляції, є:
1) особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов'язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
2) особи, щодо яких є підозра на інфікування, або особи, які хворіють на COVID-19 в легкій формі та не потребують госпіталізації;
3) особи, що дали згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу "Дій вдома" Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система) до перетину державного кордону або контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;
4) особи, які досягли 60-річного віку, крім державних службовців і працівників державних органів та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України та депутатів місцевих рад, суддів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, а також осіб, які здійснюють заходи, пов'язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності ….
Тобто, для встановлення наявних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності при вищевказаних обставинах, посадовій особі, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно було встановити: чи відноситься вона до категорії осіб, які потребують самоізоляції, зокрема, чи дала вона згоду на самоізоляцію при перетину державного кордону.
Між тим, ці обставини належним чином не встановлені та у протоколі про адміністративне правопорушення не відображені.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , вона 19.06.2020 року перетнула з Україною кордон, приїхавши з Російської Федерації до батьків. Їй було роз'яснено про порядок перебування під час карантину, а саме про наявність у неї маски, дезрозчину та рукавичок.
Тобто, остання не підтвердила факт, що вона давала згоду на самоізоляцію.
В матеріалах справи наявний документ «Особа можливого ураження», не підписаний жодною посадовою особою та невідомий процесуальний порядок його походження, в якому прізвище вказаної особи зазначено « ОСОБА_1 », тоді як протокол про адміністративне правопорушення складений на ОСОБА_1 ..
Крім цього, у протоколі також не вказано , яким саме чином остання порушила правила самоізоляції самовільно, тобто де вона знаходилася на момент перевірки, чим не розкрито суть інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Згідно ст. 245 цього Кодексу, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Належних і допустимих доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 порушила правила карантину людей матеріали справи не містять.
Предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть, а суд неуповноважений самостійно збирати докази, порушуючи загальний принцип диспозитивності судового процесу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП наявними у справі доказами не доведена, вважаю, що провадження по ній підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247,283-285 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М.Куцан