1Справа № 335/6705/20 2/335/2124/2020
02 жовтня 2020 р. м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі :головуючого судді: Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Корягіної Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Кіївського міського нотаріального округу Баршадський Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню ,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Кіївського міського нотаріального округу Баршадський Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Посилається в позові на те, що 11.03.2020 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович вчинив виконавчий напис за № 3369 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (Код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості в розмірі 18 330,00 грн.Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса відкрив виконавче провадження (ВП № 61586682).
Вищевказаний виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним: Відповідач не направляв Позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору і доказів цього нотаріусу надати не міг. В самому виконавчому написі про існування вказаних вимог також не зазначено. З огляду на це, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. У нотаріуса документи на час вчинення ним виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора. На час вчинення виконавчого напису нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та не надав достатніх та належних доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.Виконавчий напис було вчинено поза межами встановленого законом строку. Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3369 від 11.03.2020 року року щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (Код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості у розмірі 18 330,00 грн. та стягнути на користь позивача судові витрат.
Ухвалою судді від 11.08.2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вирішено провести перше судове засідання у цій справі 16.09.2020.
Ухвалою суду від 11.08.2020 заяву про забезпечення позову було задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 3369 від 11.03.2020.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
01.09.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволенні.
Посилається на те, що 29.08.2019 року з позивачем був укладений Кредитний договір, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 3 000, 00 гр. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений договір, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, є договором приєднання.
Кредитний договір був підписаний позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті товариства в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.
Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК».
Укладений з позивачем договір в електронній формі прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов'язань за договором, визначеними законом.
Виходячи з цього, відповідач звернувся до приватного нотаріуса у зв'язку із порушенням зобов'язань і вважає Виконавчий напис таким, що вчинений з дотриманням вимог закону, і просить відмовити в позові.
Судове засідання, призначене на 16.09.2020, було відкладено на 02.10.2020 року, оскільки станом на день зазначеного судового засідання не сплив строк для подання заперечень на відзив.
01.10.2020 року від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 29.08.2019 року з позивачем був укладений Кредитний договір, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 3 000, 00 гр. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації позивача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений договір, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, є договором приєднання.
Кредитний договір був підписаний позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті товариства в мережі Інтернет https://monetka.com.ua.
Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку в АТ «ПРИВАТБАНК».
Позивач вказує, що в зв'язку з невиконанням позивачем умов договору Відповідач не направляв Позивачу жодних вимог про усунення порушень кредитного договору.
До відзиву на позовну заяву копії претензії та документів, які підтверджували б надсилання її позивачу не надано, про факт направлення претензії у відзиві також не зазначено.
11.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. на підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» був вчинений Виконавчий напис № 3369.
З виконавчого напису вбачається, що період, за який проводиться стягнення - з 29.08.2019 року по 10.03.2020 року.
Сума заборгованості за виконавчим написом складає 17130 грн., з яких:
- 3000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 14130 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
- 1 200,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
18.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. на підставі вказаного виконавчого напису 3369 від 11.03.2020 винесено постанову (ВП № 61586682) про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості в розмірі 18330,00 грн. (а.с.а.с. 10-11).
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст. ст.88 Закону України « Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року / в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року /.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Для вчинення виконавчого напису відповідачем до приватного нотаріуса була подана заява про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості по Договору № 190829-6727-4 від 29.08.2019, розрахунок заборгованості та сам договір, укладений в електронній формі, про що зазначив відповідач у відзиві.
Отже, наданий нотаріусу договір не містив підпису позивача та нотаріально не посвідчений.
З огляду на вказане, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вимогам, які пред'являється вище приведеним Переліком.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України « Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.
З наданих відповідачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису та суду документів вбачається, що будь-яких вимог до позивача про усунення порушень позивач не пред'являв.
У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження існування такої претензії та факту надсилання її позивачу.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому банком нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.
Окрім того, варто уваги наявність розбіжностей між позицією позивача та відповідача щодо правової природи укладеного між ними договору, яка висвітлена ними у відзиві та у відповіді на відзив, зокрема відповідач вважає, що кредитний договір не є споживчим та його укладення врегульовано положеннями Закону України «Про електронну комерцію», при цьому позивач з такими твердженнями відповідача не погоджується.
Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що укладений між ним та відповідачем догові , який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, оскільки Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса передбачено, що для одержання виконавчого напису подається зокрема оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).(постанова ВС у справі 910/13233/17 від 29.01.2019).
Наведені обставини свідчать про наявність спору між позивачем та стягувачем щодо розміру заборгованості на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, у зв'язку з чим вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, спірності заборгованості позивача перед товариством, не спростованої відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню 840,80 грн. та 420,40 грн.на користь позивача за сплату заяви про забезпечення позову, а всього 1261,20 грн.
Посилання у відзиві відповідача на необхідність встановлення позивачу розміру судового збору є необгрунтованими з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». (постанова ВС від 26.02.2020 року у справа № 643/2870/18 провадження № 61-4126св19)
Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 259, 263 - 265, 268, 273,274 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Кіївського міського нотаріального округу Баршадський Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 3369 від 11.03.2020, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про звернення стягнення за Кредитним договором № 190829-6727-4 від 29.08.2019 року, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 р.
Суддя Ю.В. Апаллонова