Справа №591/2475/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є.В.
Номер провадження 33/816/340/20 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
01 жовтня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/2475/20 за апеляційною скаргою захисника ХОЛОДОВА С. Е. на постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 23.06.2020, якою на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік,
В поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат ХОЛОДОВ С. Е. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки ОСОБА_1 не мав ознак сп'яніння. Крім того, за 11 хв. до зупинки т/з відносно ОСОБА_1 працівник поліції виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протягом яких вжити алкоголь фізично не можливо.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Сум від 23.06.2020 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 19.04.2020 о 12:51 в м. Суми по вул. М. Вовчок ОСОБА_1 керував т/з BMW X5 д. н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 7510, а також прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Будучи відповідно ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з'явилися і клопотання про відкладення розгляду справи не надали, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності цих осіб.
Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 540753 від 19.04.2020, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан в установленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , згідно яких 19.04.2020 у їх присутності ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора та в закладі охорони здоров'я;
- відеозаписами з патрульного поліцейського автомобіля та персонального мобільного відеореєстратора працівника поліції, з яких убачається як екіпажом патрульної поліції зупинений т/з BMW X5 д. н. НОМЕР_1 під керуванням правопорушника. ОСОБА_1 запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки т/з та у закладі охорони здоров'я, на що водій відмовився.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що за 11 хв. до зупинки т/з відносно ОСОБА_1 працівник поліції виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протягом яких вжити алкоголь фізично не можливо, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки той факт, що на момент притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування т/з без посвідчення водія не були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, жодним чином не спростовує іншого факту, а саме відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на вимогу працівника поліції. При цьому питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься до компетенції поліцейського, тому відповідні доводи апеляційної скарги також не задоволенню не підлягають.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому правильно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп'яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
У свою чергу порядок проходження огляду на стан сп'яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому необхідно зазначити, що норми чинного законодавства щодо процедури направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду не передбачають обов'язковості дотримання якоїсь черговості у його проходженні і мають лише визначені обмеження, пов'язані виключно зі специфікою стану певного сп'яніння.
Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), у зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 23.06.2020 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ХОЛОДОВА С. Е. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.