Справа № 686/15048/20
Провадження № 2/686/3682/20
23.09.2020
23 вересня 2020 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
за участі секретаря - Перун А.М.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Богачової Л.М.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління комунального майна Хмельницької міської ради про зобов'язання проведення приватизації,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління комунального майна Хмельницької міської ради про зобов'язання проведення приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера, наймачем якої є ОСОБА_2 .
В 2019 році ОСОБА_2 зверталась з заявою до Управління комунального майна Хмельницької міської ради щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , відповідачем була надана відповідь від 09.01.2020 року №19, якою відмовлено у приватизації житла у зв'язку із відсутністю копії ордера та наявності помилки в технічному паспорті.
ОСОБА_2 виправлено помилку в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1 . Ордер був втрачений, тому його пред'явлення є неможливим.
Законність надання житла ОСОБА_2 доводиться рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 17.01.1991 року №12-Б «Про дозвіл міських та міжміських обмінів жилих приміщень», згідно даного рішення було видано ордер, який на момент звернення із заявою, щодо надання дозволу на приватизацію квартири був втрачений.
Позивач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 15 лютого 1991 року, і постійно проживає у даній квартирі на підставі ордеру виданого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 17.01.1991 року №12-Б, оскільки квартира є єдиним місцем її проживання.
Зважаючи на викладене, у зв'язку з неможливістю вирішення спору в досудовому порядку, позивач звернулась до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали та просили його задоволити. Підтверджено, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано позивача та її мати ОСОБА_3 , яка використала свій житловий чек за №60007 в сумі 4-20 грн. від 16.11.2000 року за інформацією ТВБВ №10022/18 Хмельницького ОУ АТ «Ощадбанк». Представник відповідача подала письмовий відзив на позов. У вирішенні справи покладається на розсуд суду. Прийняття рішення щодо приватизації здійснюється на підставі встановленого переліку документів, серед яких в тому числі ордер на жиле приміщення. Відсутність ордера унеможливлює прийняття рішення про приватизацію відповідачем.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.
За правилами ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Об'єктом захисту в цивільному процесі визначено порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
У частині третій статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірні правовідносини цей перелік не розповсюджується.
Відповідно до ст.58 ЖК України підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Частиною 1 статті 61 ЖК Української РСР передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
З 15.02.1991 року та по теперішній час позивач по справі фактично проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію від 17.10.2019 року. За вищевказаною адресою з 17.08.2001 року зареєстрована мати позивача ОСОБА_3 , яка використала свій житловий чек за №60007 в сумі 4-20 грн. від 16.11.2000 року за інформацією ТВБВ №10022/18 Хмельницького ОУ АТ «Ощадбанк».
Позивач несе витрати по утриманню житла за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями розрахункових книжок та присвоєними особовими рахунками.
За відомостями технічного паспорта на житло за адресою АДРЕСА_2 , квартира розташована на третьому поверсі девятиповерхового будинку та складається з однієї кімнати житловою площею 18 кв.м.
Законність надання житла ОСОБА_2 доводиться рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 17.01.1991 року №12-Б «Про дозвіл міських та міжміських обмінів жилих приміщень», згідно даного рішення було видано ордер, який на момент звернення із заявою, щодо надання дозволу на приватизацію квартири був втрачений.
Згідно Архівного витягу, підставою одержання житла ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 було рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 17.01.1991 року №12-Б «Про дозвіл міських та міжміських обмінів жилих приміщень», згідно якого було видано ордер, який на момент звернення до суду втрачений.
Позивачу було відмовлено у приватизації вищезазначеної квартири у зв'язку з відсутністю ордера на вселення, подача якого передбачена п.18 Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 року.
В постанові Верховного Суду № 591/6623/16-ц від 30.05.2018 року зроблено висновок, що за умови вселення особи до гуртожитку на законних підстав, неоспорення законності проживання в гуртожитку та подачі всіх необхідних документів на приватизацію, крім ордера, при відсутності вини у його відсутності, не може бути підставою для відмови особі в приватизації за умови її звернення з такою метою.
З огляду на те, що на спірну житлову площу окрім позивача ніхто не претендує, дана квартира є єдиним об'єктом нерухомого майна, позивач вселилися у житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 1991 року) добросовісно використовує квартиру як єдине житло, що підтверджується зібраними по справі доказами, житлові права позивача підлягають захисту у встановленому порядку. Право на приватизацію позивача порушено відмовою відповідача Управління комунального майна. Позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст. 6, 12, 13, 81, 141,263 - 265,280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Зобов'язати Управління комунального майна Хмельницької міської ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності оредера, наймачем якої є ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Управління комунального майна Хмельницької міської ради, м.Хмельницький, вул..Камянецька 2.
Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2020 року.
Суддя З.А.Чевилюк