справа № 208/7855/19
№ провадження 2/208/1048/20
Іменем України
04 вересня 2020 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Нельге Д.В.
за участю секретаря Федик Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради «Про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька»,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, наданих 02.04.2020р., на підставі ст.ст.141-157 СК України, просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон без згоди батька малолітнього сина, а саме строком на три роки з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, сторони є батьками малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачем син проживає разом із позивачкою, та її батьками. З жовтня 2018 року і по теперішній час позивач працює на заводі «Золтек Зак» та проживає у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки. Оскільки в подальшому позивач має намір тимчасово проживати та працювати у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки, вона має намір виїхати до вказаного міста разом із своїм сином. Крім того, вона має намір виїхати зі своїм сином до Словацької Республіки, де її син буде відвідувати навчальну школу та отримувати освіту. Водночас, оскільки батько дитини - відповідач ОСОБА_3 не надає згоди на виїзд сина за кордон із зазначеною метою, вона змушена звернутись із даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач підтримала позов та просила суд позов задовольнити. Водночас суду зазначила про те, що, з 2018 року і по теперішній час вона працює на заводі «Золтек Зак» та проживає у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки. Оскільки вона має бажання щоб син мешкав разом із нею у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки та, водночас, навчався на території Словацької Республіки, вона просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон сина без згоди його батька, а саме строком на три роки.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов свого довірителя, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що, він, як батько дитини, має рівні права з позивачкою на участь у вихованні сина. Оскільки виїзд сина за кордон до місця проживання позивачки фактично позбавить його, як батька, можливості спілкуватись із сином, він просить суд відмовити у задоволенні даного позову.
Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала позицію свого довірителя, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов, у якому відповідач вказав на те, що, зазначений позивачкою виїзд дитини за кордон є не тимчасовим, а фактично виїздом дитини на постійне місце проживання позивача.
В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з'явився, надав суду письмове клопотання, у якому просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності, та ухвалити рішення в інтересах дитини.
Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, та, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно свідоцтва про народження, виданого Заводським відділом РАЦС реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, сторони є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони мешкають окремо; дитина, згідно довідки, наданої 02.04.2019р. головою квартального комітету №7 м.Кам'янське, проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду щодо визначення місця проживання дитини, а також висновку органу опіки та піклування щодо підтвердження місця проживання дитини - матеріали справи не містять.
Випадків, передбачених частиною п'ятою статті 157 СК України, матеріали справи не містять.
Як випливає з матеріалів справи, позивачка з жовтня 2018 року працює на заводі «Золтек Зак» та, водночас, проживає у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки.
Оскільки в подальшому позивачка має намір тимчасово проживати та працювати у м.Ньергешуйфалу Угорської Народної Республіки, остання просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон без згоди батька їх з відповідачем малолітнього сина, а саме строком на три роки з дня набрання рішенням суду законної сили.
Відповідач, будучи батьком дитини, згоди на виїзд сина за кордон не надає, посилаючись на те, що, зазначений позивачкою виїзд дитини за кордон є не тимчасовим, а фактично виїздом дитини на постійне місце проживання позивачки.
Встановлені судом вищевказані обставини, свідчать про те, що, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються наступними нормами права.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч.1-4 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Згідно ч.5 ст.157 СК України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно ст.313 ЦК України, Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.
Відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку, яка формується з використанням засобів відомчої інформаційної системи МЗС; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з
одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України, під час пред'явлення таких документів або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав: довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (у разі коли сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці); документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою,
встановленими МОЗ (у разі коли сума заборгованості по аліментах становить понад три місяці, але не більше чотирьох місяців).
При цьому, Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.
Отже, Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17, провадження № 14-244цс18.
Водночас, як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач, звертаючись до суду із позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька, не зазначає у позові певний період виїзду дитини, з визначенням його початку та закінчення, та, фактично, просить суд визначити місце проживання дитини строком на три роки за місцем проживання позивача.
Оскільки Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення, а не встановлює постійне місце проживання дитини за межами України, суд приходить до висновку про те, що, надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дитини з її матір'ю на постійне місце проживання до іншої країни без згоди та супроводу батька суперечить положенням вказаного Закону та статтям 141, 153, 157 СК України.
Отже, у судовому порядку може бути надано дозвіл на разовий виїзд дитини без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, натомість надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за межі України без згоди батька суперечить чинному законодавству, яке визначає рівність прав та обов'язків обох батьків відносно виховання дитини, унаслідок чого батько фактично позбавляється можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією, що висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (справа № 6-15цс17).
З огляду на вищевикладене, встановивши в ході розгляду справи, те, що, даний позов не містить належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин щодо тимчасового виїзду за кордон малолітньої дитини, а саме відомостей щодо одноразового виїзду за кордон на певний період, з визначенням його початку і закінчення, а не на постійне місце проживання за місцем проживання та роботи позивача - суд дійшов висновку про те, що, даний позов є необґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд, керуючись ст.141 ЦПК України, вважає необхідним судові витрати по справі покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,13, 81-82, 89, 142, 206, 263-268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради «Про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька» - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 14.09.2020р.
Суддя Нельга Д. В.