24 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2542/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", Головного управління ДПС у Тернопільській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 (головуючий суддя Златін С.В.)
в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" до відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ТОВ "Вента. ЛТД", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, просив:
зобов'язати відповідача підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернопіль Тернопільської області висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум пені у розмірі 14 481,48 грн. та 58 066,90 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач перерахував згідно платіжних доручень №12172229 від 19.12.2019 року суму 14 481,48 грн. та № 12172230 від 19.12.2019 року на суму 58 066,90 грн. на погашенні пені по рішення суду № 804/486/18, однак у рішенні суду № 804/486/18 не згадується пеня та не нараховуються пеня; податкову вимогу податковий орган не направляв до позивача, у зв'язку з чим позивач подав заяву про повернення помилково перерахованих коштів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Тернопільській області підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернопіль Тернопільської області висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 964,27 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що переплата з податків у позивача станом на день розгляду відповідачем заяви позивача від 31.01.2020 року №167 про повернення помилково сплачених грошових коштів рахувалась лише стосовно платежу орендна плата з юридичних осіб і виключно у розмірі 964,27 грн., а тому у відповідача були наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача про повернення грошових коштів у сумі 964,27 грн. Оскільки від позивача до бюджету надійшли грошові кошти на погашення узгоджених податкових зобов'язань та нарахованої пені, то відповідач не встиг сформувати та направити позивачу податкову вимогу згідно вимог ПК України, оскільки грошові кошти погасили весь наявний податковий борг позивача. Крім того, згідно п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк. Тобто податковий борг виникає автоматично через не сплату узгодженого грошового зобов'язання у встановлений строк, а не після формування податкової вимоги. За вказаних обставин судом першої інстанції не враховано доводи позивача про те, що оскільки податкову вимогу не сформовано, то податковий борг відсутній.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язав відповідача підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернопіль Тернопільської області висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 964,27 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 129 ПКУ, а також не застосував положення ст. 54, 56, 57 ПК України та неповно з'ясував обставини щодо наявності/відсутності податкового бору позивача. Зазначає, що день узгодження податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.11.2019 року - є 26.11.2019 року, а граничним днем сплати податкових зобов'язань є 06.12.2019 року.
Також, з рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що згідно пп. 17.1.10 статті 17 ПКУ платник податків має право на залік чи повернення наміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків і зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим кодексом. Вказує, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, але за умови відсутності податкового боргу (п. 43.3 ст. 43 ПКУ). Позивачем подана заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів №167 від 31.01.2020. Однак згідно інтегрованої картки платника податку у позивача відсутня переплата, тому відсутні підстави для повернення вказаних позивачем сум.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, доводи якого зводяться до протиправності дій відповідача в спірному питанні. Посилається на доводи своєї апеляційної скарги. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, доводи якого зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, залишавши рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач направив до відповідача заяву від 31.01.2020 року № 167 про повернення помилково та/або надміру перерахованих коштів, у якій просив повернути грошові кошти згідно платіжних доручень № 12172229 від 19.12.2019 року суму 14 481,48 грн. та № 12172230 від 19.12.2019 року на суму 58 066,90 грн. на рахунок у банківській установі.
Відповідач листом від 17.02.2020 року № 740/10-5/10-00-54-03/4203 відмовив позивачу у поверненні помилково та/або надміру перерахованих коштів та підтвердив факт не прийняття податковим органом податкової вимоги, оскільки для цього відсутні відповідні підстави, оскільки 19.12.2019 року позивач погасив суму заборгованості.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом даного спору є правомірність/протиправність дій відповідача щодо повернення позивачу помилково та/або надміру перерахованих коштів з урахуванням наявності/відсутності у позивача податкового боргу.
Умови повернення помилково та/або надміру перерахованих коштів визначені у статті 43 ПК України.
Згідно пунктів 43.1-43.3 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Таким чином, необхідною умовою для повернення помилково та/або надміру перерахованих коштів платнику податків є:
- наявність переплати суми грошового зобов'язання у платника податків;
- відсутність податкового боргу;
- у разі наявності податкового боргу у платника податків повернення коштів здійснюється лише у випадку повного погашення такого податкового боргу платником податків та за умови наявності після цього переплати суми грошового зобов'язання;
- подання платником податків заяви про повернення коштів.
Виходячи з вищезазначених норм, для встановлення істини у справі та наданні оцінки щодо правомірності/протиправності дій суб'єкта владних повноважень, слід встановити наявність або відсутність у позивача податкового боргу станом на момент подання заяви від 31.01.2020 року № 167 про повернення помилково та/або надміру перерахованих коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 року по справі № 804/486/18 позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме, відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2017 року №0010264617 та від 06.11.2017 року №0010244617.
За вказаних обставин сума грошового зобов'язання, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 06.11.2017 року №0010264617 (44 820,61 грн. податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та 11 205,19 грн. штрафна (фінансова) санкція), стала узгодженою 26.11.2019 року, тобто у момент набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду законної сили.
Також, сума грошового зобов'язання, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 06.11.2017 року № 0010244617 (12 870,37 грн. податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та 3217,60 грн. штрафна (фінансова) санкція), стала узгодженою 26.11.2019 року, тобто у момент набрання постановою Третього апеляційного адміністративного суду законної сили
Після набрання законної сили рішення суду відповідач у інтегрованій картці платника податків (позивача) відобразив податкове зобов'язання та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017 року № 0010264617, а також нарахував пеню за податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017 року № 0010264617 у розмірі 58 066,90 грн., що підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника податків позивача за платежем “орендна плата з юридичних осіб” станом на 11.12.2019 року.
Водночас, відповідач у інтегрованій картці платника податків позивача відобразив податкове зобов'язання та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017 року № 0010244617, а також нарахував пеню за податковим повідомленням - рішенням від 06.11.2017 року №0010244617 у розмірі 14 481,48 грн., що підтверджується інформацією з інтегрованої картки платника податків позивача за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” станом на 11.12.2019 року.
При цьому, позивач перерахував згідно платіжних доручень №12172229 від 19.12.2019 року суму 14 481,48 грн. та №12172230 від 19.12.2019 року на суму 58 066,90 грн. грошові кошти на погашення пені по рішення суду № 804/486/18.
В силу довідок № 90 від 16.03.2020 року та № 91 від 16.03.2020 року третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, грошові кошти згідно з платіжним дорученням позивача № 12172230 від 19.12.2019 року на суму 58 066,90 грн. надійшли до державного бюджету в рахунок сплати орендної плати з юридичних осіб.
Грошові кошти згідно з платіжним дорученням №12172229 від 19.12.2019 року суму 14 481,48 грн. надійшли до державного бюджету в рахунок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України).
Пунктом 129.4 статті 129 ПК України визначено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, визначений наказом Міністерства фінансів України від 07.06.2016 року № 422 “Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
При цьому, зазначеними положеннями законодавства не передбачено обов'язку контролюючого органу щодо необхідності прийняття та надсилання платнику податків окремого рішення про нарахування пені на суму несвоєчасно погашеної узгодженої суми грошового зобов'язання.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає і Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 року по справі № 826/14727/14.
Оскільки у відповідності до вимог п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, то непогашена пеня є податковим боргом в силу прямої вказівки ПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов'язання двох податкових повідомлень-рішень від 06.11.2017 року № 0010264617 та від 06.11.2017 року № 0010244617 станом на 26.11.2019 року стало узгодженим, оскільки 26.11.2019 року постанова апеляційного адміністративного суду набрала законної сили, то відповідач правомірно нарахував пеню на вказані у податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань.
Сума 58 066,90 грн. сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 12172230 від 19.12.2019 року спрямована відповідачем на погашення нарахованої відповідачем пені за податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017 року № 0010264617 у розмірі 58 066,90 грн.
Однак, згідно даних інтегрованої картки платника податків (позивача) за платежем орендна плата з юридичних осіб та листа відповідача від 12.05.2020 року № /19-00-54-03/, станом на день розгляду відповідачем заяви позивача від 31.01.2020 року №167 про повернення помилково сплачених грошових коштів рахувалась переплата або помилкова сплати податків становить 964,27 грн.
Сума 14 481,48 грн. згідно платіжного доручення №12172229 від 19.12.2019 року спрямована на погашення узгодженого грошового зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Однак, згідно даних інтегрованої картки платника податків (позивача) за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та листа відповідача від 12.05.2020 року № /19-00-54-03/, станом на день розгляду відповідачем заяви позивача від 31.01.2020 року №167 про повернення помилково сплачених грошових коштів не рахувалась переплата або помилкова сплати податків.
Таким чином, грошові кошти, які позивач перерахував згідно платіжних доручень №12172229 від 19.12.2019 року суму 14 481,48 грн. та №12172230 від 19.12.2019 року на суму 58 066,90 грн., були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу позивача в т.ч. і пені, що відповідає 43.1-43.3 ст. 43 ПК України (наявність податкового боргу у позивача надало правові підстави відповідачу спрямувати зазначені суми на погашення податкового боргу).
За вказаних обставин переплата з податків у позивача станом на день розгляду відповідачем заяви позивача від 31.01.2020 року № 167 про повернення помилково сплачених грошових коштів рахувалась лише стосовно платежу орендна плата з юридичних осіб і виключно у розмірі 964,27 грн., а тому у відповідача були наявні підстави для часткового задоволення заяви позивача про повернення грошових коштів у сумі 964,27 грн.
Оскільки від позивача до бюджету надійшли грошові кошти на погашення узгоджених податкових зобов'язань та нарахованої пені, то відповідача не виникло обов'язку щодо формування та направлення позивачу податкової вимогу згідно вимог ПК України, оскільки грошові кошти, направлені позивачем, погасили весь наявний податковий борг позивача.
Крім того, згідно п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк.
Тобто податковий борг виникає автоматично через не сплату узгодженого грошового зобов'язання у встановлений строк, а не після формування податкової вимоги.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки податковий борг своєчасно був погашений позивачем, то у відповідача були відсутні підстави для формування податкової вимогу.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме зобов'язання відповідача підготувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернопіль Тернопільської області висновок про повернення позивачу помилково сплачених сум за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 964,27 грн.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД", Головного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
В повному обсязі постанова виготовлена 28.09.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова