ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 вересня 2020 року м. Київ № 640/20420/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача Грищенка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»
доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 17.08.2020 ВП № 6906947;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 17.08.2020 ВП № 6906947.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що державним виконавцем протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з боржника (позивача), оскільки, заборгованість сплачена позивачем у добровільному порядку, а виконавчі дії фактично державним виконавцем не вчинялись.
Відповідачем на виконання вимог суду подані матеріали виконавчого провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2005 р. у справі № 37/163-7/311 стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» суму боргу в сумі 31 842, 71 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2005 року рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2005 року змінено, позов задоволено частково, стягнуто з ДК «Укргазвидобування» НЛК «Нафтогаз «України» борг в розмірі 23 826, 02 грн.
01 січня 2005 року Господарським судом м. Києва виданий наказ на примусове виконання Рішення Господарського м. Києва від 26.05.2005 у справі №37/163-7/311, який було пред'явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
23 грудня 2005 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №6906947 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 26.05.2005 №37/163-7/311 щодо стягнення з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф»» боргу в розмірі 23 826, 02 грн., 238, 26 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV постановою від 17.03.2008 виконавче провадження № 6906947 було зупинено.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.08.2020 у справі №37/163-7/311 замінено боржника Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на правонаступника - Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд.26/28; ідентифікаційний код 30019775) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 26.05.2005 у справі №37/163-7/311.
Постановою від 17.08.2020 ВП №6906947 поновлено вчинення виконавчих дій.
Поряд з цим, 17 серпня 2020 року прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з боржника в сумі 2418,23 грн.
Вважаючи протиправним стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору, а вказану постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Як вже зазначалось, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києві від 01.1.2005 №37/1663-7/311 відкрито постановою від 30.12.2005.
На час відкриття вказаного виконавчого провадження, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулювались Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.
Згідно статті 46 Закону № 606-XIV ( в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону "Про виконавче провадження" № 606-XIV, які діяли на час відкриття виконавчого провадження слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів було здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Водночас, на час винесення спірної постанови від 17.08.2020 ВП №6906947 про стягнення з позивача виконавчого збору діяв Закон України Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно частини другої статті 2 статті 27 якого, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, в даній справі з урахуванням редакцій Закону "Про виконавче провадження", які були чинними у період існування заборгованості боржника, база обрахунку виконавчого збору змінювалась. У період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Положення Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону "Про виконавче провадження" (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Так, судом встановлено, платіжним дорученням від 12.08.2020 №318452 AT «Укргазвидобування» сплатило борг на загальну суму 23826,02 грн. за наказом Господарського суду м. Києва від 01.11.2005 року у справі №37/163-7/311 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
17 серпня 2020 року на адресу Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) направлено повідомлення від 17.08.2020 р. № 2/1-447 про добровільну сплату боргу у виконавчому провадженні №6906947.
З урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника, а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом суду, суд вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору при поновленні провадження №6906947.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (постанови від 21.03.2020 року у справі №2540/3203/18, від 16.04.2020 у справі №640/8425/19 (ЄДРСРУ № 88814982)), який висловив правову позицію, відповідно до якої системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що основана винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі. При цьому, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Тому виконавчий збір повинен стягуватись лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. Так як виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за наказом Господарського суду м. Києва, на переконання суду, у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, з огляду на що, постанова Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 17.08.2020р. №ВП6906947 підлягає скасуванню.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, аналіз вказаних вище норм дає підстави суду стверджувати, що задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які поновлюють права та охоронювані законом інтереси позивача.
З цих підстав, суд вважає, що в спірних правовідносинах належним способом захисту буде оскарження рішення, яке прийняте суб'єктом владних повноважень, а не визнання його дій протиправними. До того ж, визнання дій протиправними відповідача не призведуть до поновлення прав, свобод та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, адміністративний позов акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 17.08.2020р. №ВП6906947.
3. В решті позову відмовити.
4.Витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн. відшкодувати на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул.Кудрявська 26/28,Київ 53,04053, код ЄДРПОУ30019775) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (Саксаганського, 110,Київ,01032, код ЄДРПОУ34967593).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 02.10.2020.
Суддя С.К. Каракашьян