ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17790/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій та скасування постанов
від 22.08.2019 №52981535 та №59877735,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни щодо винесення постанови від 22.08.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 9517,04 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від 22.08.2019 №52981535 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 9517,04 грн.;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2019 №59877735 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчий збір в розмірі 9 517,04 грн.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що державним виконавцем не було здійснено дій примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача присуджених сум за виконавчим написом №19656 від 03.11.2016. Зазначено, що позивач добровільно погасив борг перед кредитором та державним виконавцем жодних дій з примусового стягнення боргу не проводилось. На думку позивача, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/17790/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду по суті. Відповідачу запропоновано у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву та зобов'язано надати суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №59877735.
На виконання вимог ухвали, Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано копії матеріалів виконавчого провадження №59877735.
Відповідач, не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, явку представника в судове засідання не забезпечив, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засідання 21.09.2020, судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною, винесено постанову від 22.08.2019 ВП №52981535 про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною, винесено постанову від 22.08.2019 ВП №52981535 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9517,04 долари США.
В той же час, державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліною Володимирівною, винесено постанову від 22.08.2019 ВП №59877735 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 22.08.2019 ВП №52981535 про стягнення виконавчого збору у розмірі 9517,04 долари США.
Позивач, вважаючи постанови від 22.08.2019 ВП №52981535 та від 22.08.2019 ВП №59877735 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша). Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої).
Частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №53831546) встановлювалось, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша). Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина друга).
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки жодних дій з примусового стягнення боргу ним не проводилось.
Суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (пункти 1-6). Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Надаючи тлумачення статтям 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд у постанові від 19.04.2018 справа №825/739/17 дійшов висновку про помилковість доводів апеляційного суду про те що, Закон України "Про виконавче провадження" не містить такого положення, як стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, то стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, що призвели до фактичного стягнення за виконавчим листом грошових коштів, які в подальшому були передані стягувачу, відповідно помилковими є висновки, що оскільки стягнення не відбулось, то стягнення виконавчого збору є помилковим.
Верховний Суд вказав, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, норми Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи, що статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, а відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для скасування оскаржуваних постанов немає.
При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо стягнення відповідачем виконавчого збору згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII . Також немає доказів, що рішення про примусове виконання виконавчого напису №19656 виконано боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52981535.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Слюсар Аліни Володимирівни від 22.08.2019 ВП №59877735 та від 22.08.2019 ВП №52981535 є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.