ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 жовтня 2020 року м. Київ №640/21592/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГоловного сервісного центру МВС
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного сервісного центру МВС, у якому просила суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного сервісного центру МВС № 202-кп від 12 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді начальника відділу контролю управління моніторингу та контролю за діяльністю сервісних центрів Головного сервісного центру МВС або за згодою позивача на рівнозначній посаді з 14 серпня 2020 року;
- стягнути з Головного сервісного центру МВС на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 серпня 2020 року і до дня ухвалення судового рішення у справі, з вирахуванням розміру обов'язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Клопотання обґрунтовано тим, що враховуючи предмет та підстави позову, невизначеність судової практики з даного питання, представник відповідача вважає за необхідне розглядати дану справу у порядку загального позовного провадження.
Розглянувши клопотання представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що предмет справи №640/21592/20 чітко не визначений у частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, крім того, відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не вбачає.
Керуючись пунктом 2 частини 6 статті 262, частиною 5 статті 262, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника Головного сервісного центру МВС про розгляд справи з правилами загального позовного провадження відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.І. Шейко