ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/10575/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування індивідуальної податкової консультації
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДПС від 07 квітня 2020 року № 1407/М/99-00-04-06-03-09/ІПК.
В обґрунтування позову зазначено, що індивідуальна податкова консультація суперечить приписам Податкового кодексу України та усталеній практиці. Зокрема, на думку позивача, дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав та продажу власного нерухомого майна нерезиденту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що вищевказана консультація не відповідає положенням чинного законодавства та порушує права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
10 березня 2020 року громадянин України ОСОБА_1 у порядку статті 52 Податкового кодексу України звернувся до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм Податкового кодексу України з оподаткування доходів фізичних осіб.
До податкового органу було поставлено наступне питання: «Чи включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи - резидента України як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, дохід фізичної особи - резидента України, отриманий від продажу корпоративних прав українського емітента (юридичної особи - резидента України) юридичній особі - нерезиденту?»
07 квітня 2020 року, у відповідь на запит, відповідачем було надано індивідуальну податкову консультацію № 1407/М/99-00-04-06-03-09/ІПК, у якій податковий орган зазначає про обов'язок позивача визначати базу нарахування податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п. 170.11 Податкового кодексу України, тобто, як іноземний дохід: «оскільки фізичною особою - учасником товариства фактично здійснюється продаж корпоративних прав юридичній особі - нерезиденту, тобто джерело виплати доходу є іноземним, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних засадах».
У відповідності до п. п. 14.1.172 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. п. 14.1.172 1 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
У відповідності до п. п. 14.1.173 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України узагальнююча податкова консультація - оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
- найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
- зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
- підпис платника податків;
- дату підписання звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються:
- в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
- у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
- про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
- про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.
Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п'яти календарних днів з дня їх надання.
Відповідно до статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.
У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:
- опис питань, що порушуються платником податків;
- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;
- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі №520/10111/18.
Водночас з аналізу наданої відповідачем індивідуальної податкової консультації вбачається, що Державною податковою службою України всупереч податковому законодавству надано відповіді на поставлені позивачем питання.
Зокрема, у податковій консультації ДПС зазначає, що сума, сплачена нерезидентом за купівлю корпоративних прав юридичної особи - резидента України на користь фізичної особи - резидента України має оподатковуватись як іноземний дохід за п.170.11 ст. 170 ПКУ, базою якого є дохід, отриманий фізичною особою - резидентом України від такого продажу корпоративних прав.
Разом з тим, відповідно до п.п. «в» пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, яким зокрема є дохід від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Відповідно до п.п. 14.1.90 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Правила оподаткування інвестиційного прибутку визначені у п. 170.2 ПКУ. При цьому п.п. «а» п.п. 170.2.7 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (крім операцій з деривативами) (плі. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України).
Підпунктом 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року (абзац другий п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України).
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому п. 29 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац третій п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Отже, норми Податкового кодексу України щодо оподаткування інвестиційного прибутку чітко визначають, що базою оподаткування за операціями з продажу інвестиційного активу, є позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу (корпоративних прав юридичної особи - резидента України) з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з можливістю в разі виникнення від'ємного значення фінансового результату операцій з фінансовими активами врахування його в майбутніх періодах. Тобто база оподаткування ПДФО та військовим збором у продавця корпоративних прав виникає тільки в разі наявності інвестиційного прибутку - тобто перевищення доходу від продажу таких прав над витратами на їх придбання.
При цьому, пункт 170.2 статті 170 Податкового кодексу України не ставить у залежність застосування правил оподаткування, визначених для інвестиційного прибутку, від того, на користь резидента чи нерезидента здійснюється продаж інвестиційного активу (корпоративних прав юридичної особи - резидента України).
Зважаючи на те, що в запиті позивача на надання індивідуальної податкової консультації було чітко визначено, що фізична особа - резидент України здійснює продаж корпоративних прав юридичної особи - резидента України, які визнаються п.п. «а» п.п. 170.2.7 Податкового кодексу України інвестиційним активом, а також враховуючи те, що відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи від продажу таких корпоративних прав є доходами з джерелом його походження з України, така операція фізичної особи - резидента України повинна оподаткуватися за правилами, визначеними п. 170.2 ПКУ для інвестиційного прибутку. При цьому відсутні підстави для оподаткування такої операції за правилами, визначеними Податковим кодексом України для іноземних доходів, про які зазначає податковий орган в консультації.
Крім цього, в наказі Міністерства фінансів України від 26 квітня 2019 року № 181 «Про затвердження Узагальнюючих податкових консультацій» надано відповідь на наступне запитання: як оподатковується дохід резидента - фізичної особи, отриманий від продажу акцій через рахунок умовного зберігання на вимогу заявника - власника домінуючого контрольного пакета акцій, який є: резидентом - юридичною особою; резидентом - фізичною особою, яка не є самозайнятою особою; нерезидентом - юридичною особою; нерезидентом - фізичною особою.
Зокрема зазначено, що дохід від продажу акцій, що нараховується (виплачується) резиденту - фізичній особі переліченими у запитанні заявниками (резидентом - юридичною/фізичною особою, нерезидентом - юридичною/фізичною особою), включається до загального річного оподатковуваного доходу такого резидента - фізичної особи в розмірі інвестиційного прибутку з урахуванням вимог підпункту 170.2 статті 170 Кодексу та оподатковується на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Кодексу (18 відсотків), і військовим збором за ставкою, встановленою підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (1,5 відсотка).
Таким чином, Міністерство фінансів України дійшло висновку, що, незалежно від того, на який рахунок отримані кошти з продажу корпоративних прав українського емітента (у даному випадку рахунок «ескроу»), такий дохід є доходом з джерелом його походження з України та повинен оподатковуватися як інвестиційний прибуток відповідно до п. 170.2 ст. 170 ПК України.
Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року у справі № 826/10361/16 зазначено, що корпоративні права та нерухоме майно, які були відчужені позивачем на користь юридичних осіб-нерезидентів, знаходяться виключно в межах митної території України, а тому позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав та продажу власного нерухомого майна, а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом».
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року у справі МК/800/5358/14.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню. При цьому, суд вважає доцільним, з метою повного захисту порушеного права позивача, зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію на запит ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення спірної консультації з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 07 квітня 2020 року № 1407/М/99-00-04-06-03-09/ІПК.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України видати нову податкову консультацію на запит ОСОБА_1 за вих. № 100320/2 від 10 березня 2020 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Аверкова