ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2020 року м. Київ № 640/19241/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА»
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особаДержавна податкова служба України
провизнання протиправною та скасування постанови,
за участю представників сторін:
від позивача - Яким'як О.В.,
від відповідача - Щекун О.А.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» (далі - позивач, ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА») з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третьої особи - Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2020, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. в межах виконавчого провадження №60006615.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавцем не було вжито усіх об'єктивно можливих та достатніх заходів з метою виконання рішення суду. На думку позивача, повідомлення органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення в разі невиконання рішення боржником не є достатньою підставою для встановлення неможливості виконання рішення суду і, як наслідок, закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державним виконавцем не порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та оскаржувана постанова прийнята на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Також разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій виклав свої обґрунтування стосовно доводів відповідача та вказав на те, що оскаржувана постанова є незаконною, яка порушує права та інтереси позивача і суперечить принципу обов'язковості виконання судових рішень.
Ухвалою суду від 19.08.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державну податкову службу України та запропоновано останній подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, жодних пояснень не подав.
Частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №60006615 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 25.04.2019 у справі №826/19585/16 про зобов'язання Державної фіскальної службу України виключити з Єдиного реєстру податкових накладних зареєстровані 02.07.2016 та 03.07.2016 податкові накладні на суму податку на додану вартість 32 520 696,20 грн.: №№189, 190, 102, 103, 928456, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 132, 133, 134, 135, 136, 144, 145, 146, 147, 191, 192, 128, 112, 129, 130, 131; та від 03.07.2016 року №174 та відновити на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму реєстраційного ліміту у розмірі 32 520 696,20 грн, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка існувала до реєстрації зазначених податкових накладних.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 10.09.2019 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60006615 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №826/19585/16.
В подальшому, постановою державного виконавця від 27.05.2020 закінчено виконавче провадження №60006615 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач зазначив, що на час подання даної позовної заяви до суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2018 у справі №826/19585/16 залишається невиконаним, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вчинено усі необхідних дій для реального виконання рішення суду, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).
Статтею 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2020 прийнята відповідачем на підставі вимог пункту 11 частини першої статті 39 та статті 40 Закону №1404-VІІІ.
За змістом положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, відповідно до якої встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що державний виконавець під час виконання рішень немайнового характеру надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець визначає подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. У разі якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець наділений компетенцією виключно на накладення на боржника штрафів та складення повідомлення до правоохоронного органу про невиконання рішення суду.
При цьому, закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 цього Закону є обґрунтованим, якщо державним виконавцем виконані всі передбачені законом дії для примусового виконання рішення суду, яке зобов'язує боржника виконати певні дії та не може бути виконано без участі боржника.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 10.09.2019 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60006615 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 25.04.2019 у справі №826/19585/16.
Пунктом другим зазначеної постанови, зобов'язано боржника (Державну податкову службу України) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, що не заперечується сторонами.
Оскільки станом на 16.10.2019 рішення суду боржником не виконано, про поважні причини невиконання рішення суду не повідомлено, державним виконавцем винесено постанову від 17.10.2019 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн., зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Також, державним виконавцем винесено вимогу від 17.10.2019 №60006615/6-20.1, в якій вимагалось від боржника повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи, які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні і повідомити в одноденний термін з моменту отримання даної вимоги.
В подальшому, за невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем винесено постанову від 10.12.2019, якою повторно накладено на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Державною податковою службою України надіслано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист від 04.11.2019 №1903/5/99-00-08-02-01-16, в якому повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р забезпечено здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізацією державної податкової політики.
Також боржником повідомлено про те, що виконання рішення суду у справі №826/19585/16 за позовом ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА» потребує додаткового часу, про виконання останнього ДПС буде повідомлено додатково.
Постановою державного виконавця від 03.02.2020 замінено боржника за виконавчим листом у справі №826/19585/16 з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.
Оскільки рішення суду не виконано без поважних причин, його виконання без боржника неможливе, 20.03.2020 державним виконавцем на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" направлено до Національної поліції України подання (повідомлення) № 60006615/6-20.1 про вчинення кримінального правопорушення за фактом умисного невиконання посадовими-службовими особами Державної податкової служби України виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 25.04.2019 у справі №826/19585/16.
Також, вказане повідомлення направлено сторонам виконавчого провадження.
На підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову від 27.05.2020 ВП №60006615 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/19585/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 25.04.2019, а виконавчий лист направлено до суду, який його видав.
Вказане свідчить, що державним виконавцем в межах статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» були здійснені усі необхідні виконавчі дії щодо примусового виконання рішення суду.
Інших виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду немайнового характеру, статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено.
Ураховуючи те, що в рамках виконавчого провадження державний виконавець наділений компетенцією виключно на накладення на боржника штрафів та складення повідомлення до правоохоронного органу про невиконання рішення суду, що фактично й було зроблено відповідачем, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача можливості вчинення альтернативних дій, крім прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 27.05.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 60006615 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України №Про виконавче провадження».
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови.
Натомість, позивачем не доведено протиправність оскаржуваної постанови.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Шулежко