02 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3489/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Маланюка, 15, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі- відповідач) № 110130000275 від 28 лютого 2020 року за підписами начальника відділу з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Кіровоградській області О. Топор і головного спеціаліста відділу з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Кіровоградській області В. Кондратюк про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 26 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із письмовою довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". У зв'язку із прийняттям 18 лютого 2020 року Конституційним Судом України рішення № 2-рп/2020, з 19 лютого 2020 року, виникли підстави для перерахунку раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, спірним рішенням відповідач протиправно відмовив ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, мотивуючи це тим, що після 18 лютого 2020 року розмір суддівської винагороди не змінювався.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнав. Наголосив, що підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна суддівської винагороди, у той час як така винагорода після 18 лютого 2020 року змін не зазнавала. Зважаючи на викладене, а також на те, що Конституційним Судом України не визначено порядок виконання рішення №2-рп/2020, відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити (а.с.25-27).
У поданій відповіді на відзив позивач спростовує аргументи відповідача та наголошує, що вказане рішення Конституційного Суду України не потребує визначення окремого порядку його виконання, оскільки в силу вимог статті 151-2 Конституції України є обов'язковим, остаточним і не можкебути оскарженим.
Разом з тим, відповідь на відзив, подана позивачем, судом не розглядається як така, є заявою по суті справи у розумінні частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на достатню кількість зібраних у справі доказів для її вирішення, суд вважає можливим розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній матеріалами, в межах строку, визначеного частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 з вересня 2002 року по травень 2013 працював на посаді судді Господарського суду Кіровоградської області, а з травня 2013 року - на посаді судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області.
Рішенням Вищої ради Правосуддя №2418/0/15-18 від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено у відставку у зв'язку з поданням відповідної заяви (а.с.10).
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.7).
26 лютого 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Кіровоградській області ОСОБА_2 надана довідка №193 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 01 січня 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 100896,00 грн. (посадовий оклад - 63060,00 грн., доплата за вислугу років - 31530,00 грн. (50% посадового окладу за 20 років 02 місяці 29 днів), доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 10% - 6306,00 (а.с.8).
Зазначено, що довідка видана на підставі на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Вказану довідку, разом із заявою проведення відповідного перерахунку щомісячного грошового утримання, позивач скерував до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням №110130000275 від 28 лютого 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, мотивуючи це тим, що після 18 лютого 2020 року не змінювалися розміри суддівської винагороди - відтак, підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного грошового утримання згідно поданої довідки відсутні (а.с.5-6).
Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його неправомірним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з того, що за суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову дана адміністративна справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, а отже - є типовою. За таких умов при прийнятті рішення суд застосовує наведені нижче релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Основного Закону України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Конституції України ).
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Пунктом 2 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 42 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з тим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зі змінами.
У пунктах 15-17 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 Розділу ХІІ розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційним пункт 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020.
Отже, саме з 19 лютого 2020 року - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 - у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
Аналогічний правовий висновок, що підлягає врахуванню судом в силу частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, сформульований у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20.
Суд зазначає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області на виконання рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 видало ОСОБА_2 довідку від 26 лютого 2020 року №193, що містить усі необхідні відомості про суддівську винагороду за відповідною посадою для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на наведені вище висновки щодо способу застосування релевантних норм права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №110130000275 від 28 лютого 2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відомостей, що вказані у довідці ТУ ДСА у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Кіровоградській області прав позивача, є зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року № 193, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд відхиляє аргументи відповідача про те, що наразі відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1681,60 грн, а.с. 18) належить присудити позивачеві, стягнувши їх відповідно до частини першої статті 139 КАС України, з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (вул. Маланюка, 15, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 110130000275 від 28 лютого 2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 26 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Кіровоградській області від 26 лютого 2020 року №193, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 20632802).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями. 255, 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук