02 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/11990/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів у судовому засіданні не слухалась у зв'язку з неякою сторін по справі і була,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною дію в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року без застосування базового місяця січня 2008 року, без врахування всіх складових грошового забезпечення, які не мали разового характеру;
- визнати протиправною дію в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2018 до 24.10.2018 без урахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплат індексації грошового забезпечення за період служби з 25.03.2015 по 24.10.2018 у розмірі 94 866,31 грн.;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за період з 01.03.2018 по 24.10.2018 у розмірі 3 878,72 грн.;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 19 282,72 грн.;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 24.10.2018 по 25.07.2020 у розмірі 395 328,00 грн.;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем йому була невірно нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день звільнення; згідно п. 10-2 Порядку № 1078, листа Мінсоцполітики від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 базовим місяцем для обчислення індексації з 25.03.2015 є місяць зарахування на службу (березень 2015 року), а з 01.12.2015 по 01.03.2018 базовим місяцем є січень 2008 року, коли в останні було підвищено посадові оклади військовослужбовцям за посадою, яку він обіймав; при підвищенні грошового забезпечення з березня 2018 року, сума підвищення доходу була меншою суми індексації за березень 2018 року, розрахованої з урахуванням базового місяця січень 2008 року; з 01.03.2018 по день звільнення йому протиправно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення без урахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Приміток Додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704; вказані дії призвели до недоплати йому відповідачем щомісячного грошового забезпечення, до якого входить індексація грошових доходив, грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, яку належить стягнути з відповідача зі стягненням, відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, середнього заробітку; відповідач має сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні.
Ухвалою від 03.08.2020 (а.с.35-36) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженні у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, явка яких визнана обов'язковою.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, двічі в судове засідання не прибули; позивач подавав заяви, про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відсутністю потреби заслуховувати свідків чи експертів, суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу за контрактом у 1 прикордонному загоні Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, зі списків особового складу якої був виключений з 24.10.2018, як звільнений у запас (а.с. 21).
Вважаючи, що йому не в повному обсязі нараховувались та виплачені військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення, щомісячне грошове забезпечення та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до позовної заяви, основними вимогами є:
- визнати протиправною дію в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року без застосування базового місяця січня 2008 року, без врахування всіх складових грошового забезпечення, які не мали разового характеру;
- визнати протиправною дію в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2018 до 24.10.2018 без урахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Інші вимоги, зазначені у позові, є похідними від основних.
В ст. 19 Конституції України зазначено:
"Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України."
Нарахування та виплати регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно п. 10-2 Порядку № 1078, в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01.12.2015, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Тобто дана норма передбачає з якого місяця здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для певних працівників, які вказані в цьому пункті, а не для всіх.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що дія п. 10-2 Порядку № 1078, в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01.12.2015, розповсюджується на працівників, яких після 30.11.2015 переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, на новоприйнятих після 30.11.2015 працівників, а також на працівників, які після 30.11.2015 використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, і саме для таких працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Враховуючи викладене, те що відповідно до матеріалів справи позивача після 30.11.2015 і до 01.03.2018 не переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також не переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, не прийнято після 30.11.2015 і до 01.03.2018 на роботу, а також він після 30.11.2015 і до 01.03.2018 не використав відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, п. 10-2 Порядку № 1078, в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015, яка застосовується з 01.12.2015, на нього у вказаний період не розповсюджується.
Щодо посилання позивача на лист Мінсоцполітики від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16, то він не є нормативно-правовим актом, не ґрунтується на приписах ч. 1 ст. 58 Конституції України про дію нормативно-правових актів у часі, а тому, враховуючи ч. 1 ст. 19 Конституції України, не може свідчить, що відповідач, не визначивши для обчислення позивачу індексації з 01.12.2015 базовим місяцем січень 2008 року, діяв протиправно.
Враховуючи наведене і положення п. 5 Порядку № 1078, не знайшла свого підтвердження протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.10.2018.
Відносно неврахування відповідачем при обчисленні позивачу грошового забезпечення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
За приписами частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Як зазначено в частині 4 статті 9 Закону N 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону N 2011-XII).
У відповідності до вказаних положень закону була прийнята постанова КМ України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - постанова N 704), яка передбачала з 01.03.2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
В первинній редакції постанови N 704 приписи пункту четвертого та п. 1 Примітки Додатку 1 і Примітки Додатку до неї передбачали, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В послідуючому вказаний пункт 4 постанови N 704 був змінений і викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 N 103, що набрав чинності з 01.03.2018. Внесеними змінами була виключена вимога що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Не відображення таких змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. N 103, в п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови N 704 є недоліком вказаного нормативно-правового акту і не може впливати на визначення у відповідності до законів України розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Суд звертає увагу, що за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Аналогічні вимоги щодо визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу містяться в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 N558.
За приписами частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи наведене, з урахуванням частини 3 статті 7 КАС України, суд вважає, що п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови N 704 у спірних правовідносинах не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Закону N 1774-VIII.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні основних позовних вимог і, відповідно, похідних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк