Справа № 729/1527/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/330/20
Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270080000387 від 27 жовтня 2019 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2020 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого ПП «Агропрогрес», учасника бойових дій, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2020 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Визначено рахувати строк відбування покарання з моменту його затримання, а саме з 27 жовтня 2019 року.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи, просить змінити його, призначивши більш м'який вид покарання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає, що суд першої інстанції призначив йому надто суворе покарання, без належного врахування даних про його особу, зокрема того, що на його утриманні знаходиться троє малолітніх дітей, має батьків похилого віку, які потребують сторонньої допомоги, визнання ним вини та фактичних обставин справи. Крім того, просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що конфлікт стався за ініціативи потерпілого ОСОБА_9 , що просить врахувати як пом'якшуючу обставину, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 26 жовтня 2019 року близько 20 год., точного часу не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку за місцем свого проживання, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_9 одного удару кулаком в область обличчя, від чого останній впав на підлогу, після чого наніс в область обличчя не менше 4-х ударів руками, ногами та 5-ть ударів дерев'яною палицею, 24 удари руками та ногами в область верхніх та нижніх кінцівок та не менше 2-х ударів руками та ногами в область грудної клітки з ліва та справа, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді 5-ти забійних ран, 4-х синців та 2-х саден на голові, 6 синців на верхніх кінцівках, 17 синців на нижніх кінцівках, 2-х синців на сідницях, які мають ознаки легкого ступеню тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я, закриту травму грудної клітки: перелом грудини, перелом 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 12 ребер зліва, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер справа з розривами реберного листку плеври в місцях переломів 6, 7, 8, 9 ребер, розрив нижньої долі лівої легені, забій нижньої долі правої легені, синці на задній поверхні грудної клітки (на спині), що мають ознаки тяжкого ступеню тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, як таких, що в клінічному перебігу закономірно ускладнились плевропульманальним шоком, що призвело до смерті.
Причина настання смерті знаходиться в прямому причинному -наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями в області грудної клітки - закритою травмою грудної клітки.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали викладені в поданій апеляційній скарзі вимоги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог викладених в апеляційній скарзі, та просив рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду, щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, у виді позбавлення волі на строк 7 років. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, а також, на противагу доводам обвинуваченого, визнав та врахував обставину, що пом'якшує покарання за вчинення кримінального правопорушення, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , про зайву суворість призначеного йому покарання, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м'якої міри покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними.
Згідно апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_8 та пояснень, які він надавав при апеляційному розгляді, суд першої інстанції призначив занадто суворе покарання, при цьому не достатньо врахував при його призначені те, що він є учасником бойових дій, має на утриманні трьох малолітніх дітей, його батькам похилого віку потрібна стороння допомога, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, тобто, на його думку, залишив поза увагою характеризуючі його дані.
Разом з цим, на думку колегії суддів, зазначені в апеляційній скарзі доводи, не можуть вважатися обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та судом першої інстанції вони належно враховані при призначенні покарання, про що свідчить зміст відомостей та висновків суду, наведених ним у мотивувальній частині вироку.
Будь-яких нових даних обвинуваченим ОСОБА_8 при апеляційному розгляді не надавалось.
Таким чином, апеляційне прохання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну вироку шляхом пом'якшення призначеного йому покарання на підставі норм КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставними, оскільки воно має суто суб'єктивний характер.
Твердження, викладене у апеляційній скарзі обвинуваченого, про те що призначене судом першої інстанції йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, є занадто суворим, колегія суддів вважає необґрунтованим і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, призначивши його у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.121 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, та є злочином проти життя та здоров'я особи, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об'єктивно встановивши, що: за місцем проживання він характеризується негативно, оскільки зловживає спиртними напоями та вступає в конфлікти та бійки з товаришами та односельцями, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працевлаштований, є учасником бойових дій, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Крім тог, місцевим судом було також враховано обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, та обставину, що його пом'якшує - щире каяття.
При цьому судом першої інстанції при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 було враховано окрім наявності у нього на утриманні трьох малолітніх дітей та того, що він був учасником бойових дій, ще й ті обставини, на які він посилається в поданій ним апеляційній скарзі, зокрема, на наявність у нього хворих батьків похилого віку, та непрацездатної дружини, виходячи з чого, на думку колегії суддів, суд дійшов вірного висновку про можливість, за таких обставин, призначення ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах інкримінуємої частини статті КК України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого через суворість призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 січня 2020 року, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4