іменем України
01 жовтня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2456/19
Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1101/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Губар В.С., Скрипка А.А.,
секретар: Позняк О.М.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подали апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, (суддя Маслюк Н.В.), ухвалене о 9 год. 49 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 13 липня 2020 року,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним і за ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2010 року по 24 травня 2016 року. Під час шлюбу було придбано квартиру за вказаною адресою, яка є спільною власністю подружжя і в якій на даний час мешкає відповідачка. Оскільки квартира була зареєстрована на ОСОБА_4 , позивач заявив позов про поділ майна шляхом визначення частки із спільної сумісної власності подружжя.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідачки 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу, 2826 грн витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, а всього 6426 грн. Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було встановлено домовленість щодо поділу майна подружжя шляхом отримання позивачем грошової компенсації у рахунок вартості його 1/2 частки спірної квартири, останнім отримано більшу частку визначеної сторонами грошової компенсації вартості спірного майна, ОСОБА_1 інших позовних вимог щодо стягнення з відповідачки недоотриманої частки вартості майна не пред'являв, а тому суд, діючи в межах заявлених позовних вимог відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на ? квартири є необгрунтованими, а тому відмовив у їх задоволенні. Заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3600 грн та витрати пов'язані із проведенням експертизи у сумі 2826 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки є обгрунтованими та пропорційними до предмету спору та документально підтверджені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, взявши до уваги наявні в матеріалах справи розписки, фактично проігнорував досягнуту між сторонами домовленість про визначену вартість квартири в сумі 30 000 доларів США. ОСОБА_1 вказує, що висновок суду щодо відсутності доказів про вартість спільної квартири на момент домовленості між сторонами не відповідає обставинам справи, а визначення вартості квартири, виходячи з ринкової вартості квартири на час розгляду справи, є порушенням норм матеріального права. Також позивач посилається, що суд прийняв як належний та допустимий доказ копію розписки від 27.05.2014 року, втім передані відповідачем гроші були без визначення цільового призначення вказаної суми, а сама розписка не містить підписів сторін. За доводами ОСОБА_1 , визначення грошового еквіваленту у гривні коштів, які були передані у 2014 році відповідачем позивачу, станом на час розгляду справи не передбачено нормами чинного законодавства. Крім того, позивач вказує, що матеріали справи не містять доказів укладення договору про поділ нерухомого майна, який би свідчив про досягнуту домовленість між ним і відповідачем стосовно розподілу квартири, що перебуває у спільній сумісній власності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідачка вказує, що написані власноручно позивачем розписки від 19.02.2014 року та 27.05.2014 року підтверджують факт домовленості сторін про поділ майна подружжя та отримання ОСОБА_1 10 000 доларів США за його частку в спільній сумісній власності подружжя. За доводами ОСОБА_2 , позивач добровільно відмовився від спірного житла, в спірній квартирі не проживав, квартплату і комунальні послуги не сплачував і не ніс жодних витрат по утриманню та ремонту квартири, житлом забезпечений. Відповідачка вказує, що ОСОБА_1 жодним чином не зазначає, яким чином порушено його право щодо спірного житла.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (згодом змінила прізвище на ОСОБА_5 ) перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 травня 2010 року по 24 травня 2016 року, що підтверджується відповідним штампом у паспорті та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.8, 10).
Під час шлюбу, 23 липня 2010 року, сторони придбали квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачкою (а.с.28-31, 33).
Відповідно до ст.60 ЦПК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 64 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором - ч.1 ст.70 СК України.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається,а саме з розписки, що 19 лютого 2014 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 частину грошей за спільно нажиту квартиру по АДРЕСА_1 в розмірі 9 000 доларів США, іншу частину ОСОБА_6 віддасть до 1 березня 2014 року в розмірі 6 000 доларів США (а.с.68).
Також ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 27 травня 2014 року гроші в сумі 12 000 грн, що підтверджується розпискою на а.с. 69, в якій також зазначено, що решту 5 000 доларів повинна виплатити до кінця місяця.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сторони досягли згоди щодо грошової компенсації ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості його 1/2 частки спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_2 .
Доводи позивача, що між ним і колишньою дружиною не було досягнуто домовленості про визначення вартості квартири в сумі 30 000 доларів США, не відповідають матеріалам справи.
Так, згідно з розпискою від 19 лютого 2014 року, власноручно підписаною ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , позивач отримав компенсацію вартості квартири у розмірі 9 000 доларів США, а залишок компенсації становив 6 000 доларів США. Отже, обумовлений між сторонами розмір компенсації частки у спільній сумісній власності становить 15 000 доларів США. При цьому у розписці визначено валюту - долар США і відсутні відомості, що кошти сплачувалися в еквіваленті - гривнах.
ОСОБА_1 фактично не заперечує передачу йому коштів у розмірі 12 000 грн, проте посилається на неналежність доказу - розписки від 27.05.2014 року і не зазначення цільового призначення вказаної суми.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування між сторонами інших фінансових домовленостей, а текст розписки від 27.05.2014 року узгоджується з попередньою домовленістю між сторонами щодо сплати решти коштів за частку у спільній сумісній власності, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв розписку від 27.05.2014 року як належний доказ на підтвердження передачі коштів відповідачкою позивачеві у розмірі 12 000 грн у якості компенсації за частку у спільній сумісній власності.
Визначення судом першої інстанції вартості квартири на час розгляду справи не є порушенням норм матеріального права, як вказує ОСОБА_1 , оскільки хоча суд і визнав висновок експерта №03-02/20 від 03 лютого 2020 року належним та допустимим доказом у справі, проте виходив із визначеної сторонами у 2014 році вартості 1/2 частки квартири.
Доводи позивача щодо відсутності доказів укладення договору про поділ нерухомого майна не заслуговують на увагу.
У суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що між ними було досягнуто згоди щодо сплати ОСОБА_3 позивачеві коштів у рахунок вартості його 1/2 частки у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_2 . Також позивач не заперечував факту передачі йому у 2014 році 9 000 доларів США та 12 000 грн. При цьому у розписці від 19 лютого 2014 року сторони обумовили як розмір компенсації вартості частки - 15 000 доларів США, так і строк виплати вказаних коштів - до 1 березня 2014 року. Крім того, сторонами були вчинені дії на виконання усної домовленості - ОСОБА_3 було передано частину коштів, а ОСОБА_1 їх отримано.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач вже отримав більшу частку визначеної сторонами грошової компенсації вартості спірного майна. При цьому, заявляючи вимоги про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири, ОСОБА_1 не заявляє про повернення отриманих ним коштів відповідачці.
Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки - адвокат Чепурна Н.В. заявила клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, які понесено відповідачкою за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з Угодою про надання правничої допомоги від 17 вересня 2020 року адвокат Чепурна Н.В. зобов'язується надати ОСОБА_2 правничу допомогу, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.07.2020 року, підготовка інших заяв по суті, визначені ст.174 ЦПК України, та представництво інтересів довірителя у суді апеляційної інстанції, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії постанов, рішень, ухвал, оскаржувати їх, а також користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (в тому числі правом підпису) (а.с.284).
Відповідно до розрахунку №4 компенсації витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, адвокатом Чепурною Н.В. надано послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні, вартість 1700 грн. ОСОБА_2 сплачено 1000 грн 18.09.2020 року, а також 700 грн 01 жовтня 2020 року, що підтверджується квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, з нього підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 1700 грн витрат на надання правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2020 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 1700 грн витрат на надання правової допомоги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 2 жовтня 2020 року.
Головуючий: Судді: