Справа № 738/1590/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/596/20
Категорія - ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 вересня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270170000027 від 11 січня 2019 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2020 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого: 04.09.2018 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 17.02.2020 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначене вироком Менського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року та направлено для відбування покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2018 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 5389,98 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 8389,98 грн. У решті позову - відмовлено.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений не погоджуючись з вироком суду просив його скасувати та закрити кримінальне провадження.
Вказує, що злочину не вчиняв, та в матеріалах кримінального провадження не міститься належних доказів підтвердження його вини у таємному викраденні грошових коштів. При цьому, суд не взяв до уваги покази потерпілого щодо наявності у нього лише однієї банківської карти, на рахунку якої лишалося лише 400 грн., в той час як йому пред'явили обвинувачення в крадіжці з трьох банківських карток. Звертає увагу суду на те, що невизначені його дії з приводу картки № НОМЕР_1 .
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 будучи раніше судимим 04.09.2018 року Менським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не став та протягом іспитового строку, повторно вчинив новий умисний, корисливий злочин.
Так, повторно, ОСОБА_8 , шляхом вільного доступу, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, перебуваючи в невстановленому місці, отримав змогу безперешкодно розпоряджатися грошовими коштами на банківських картках АТ КБ «ПриватБанк» за номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_1 відкритих на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вчинив їх крадіжку.
10.12.2018 о 19-35 годин та о 19-41 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 46 грн. та 204 грн. відповідно.
Після цього, того ж дня о 19-45 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_10 на суму 206 грн.
10.12.2018 в невстановлений час, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 46 грн.
18.12.2018 о 12-16 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_11 на суму 82 грн.
Того ж дня, о 12-18 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_12 на суму 102 грн.
Після цього, о 12-20 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив рахунок сім карти оператора мобільною зв'яку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_13 на суму 204 грн.
Також, о 12-24 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 204 грн.
18.12.2018 о 13-04 годин, о 13-06 годин та о 13-10 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 перевів на карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 , що відкрита на ім'я ОСОБА_14 , грошові кошти в розмірі 402 грн., 1386,93 грн. та 1507,54 грн. відповідно.
21.12.2018о 22-22 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_3 перевів на карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , що відкрита на ім'я ОСОБА_15 , грошові кошти в розмірі 502 грн. 51 коп.
04.01.2019 о 14-07 годин, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 6 грн.
10.12.2018 у невстановлений час, ОСОБА_8 використовуючи банківський автомат самообслуговування, що належить АТ КБ «ПриватБанк» та розташований за адресою: вул. Свято-Покровська, 8 у смт Березна, Менського району Чернігівської області, вивів з банківської карти № НОМЕР_2 у готівку та викрав грошові кошти в сумі 200 грн. та 200 грн. відповідно.
23.12.2018 у невстановлений час, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 82 грн.
03.01.2019 у невстановлений час, ОСОБА_8 з карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 поповнив особистий рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 9 грн.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_8 заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 5389, 98 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника-адвоката ОСОБА_7 , які висловились на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційні вимоги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України судом першої інстанцій зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до скоєного кримінального правопорушення. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:
- обвинуваченого ОСОБА_8 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що у нього був доступ до банківської картки ОСОБА_9 , оскільки останній давав йому картку з повідомленням пін-кода щоб він у магазині купив продукти та спиртні напої. ОСОБА_9 дозволяв йому поповнювати рахунок телефону зі своєї банківської картки та був присутній при цьому. Він повідомляв потерпілого про борги і останній дозволив йому перерахувати кошти на картку ОСОБА_14 . Вказав, що встановив на свій телефон Приват 24 до банківської картки потерпілого. Поповнював з банківської картки рахунки на мобільному телефоні собі, матері, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і це робив з дозволу потерпілого;
- потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що отримує пенсію через банківську карту АТ КБ «ПриватБанк». У грудні 2018 року він попросив у ОСОБА_15 мобільний телефон в зв'язку з необхідністю отримати банківську карту, оскільки свого не було. У мобільному телефоні залишилися всі дані про отриману картку, оскільки вона була закріплена до телефону. Коли повертав телефон ОСОБА_15 , обвинувачений ОСОБА_8 проживав у останнього та чув про розмову щодо телефону та картки перебуваючи у сусідній кімнаті. Він не давав ОСОБА_8 свою банківську картку та пін-код від неї. 10 січня 2019 року пішов до банку зняти коштів з картки та дізнався що вона заблокована та не видає коштів. З цього приводу звернувся у банк у смт Березному де дізнався, що на його банківській картці змінився пін-код та повідомили, що 04 січня 2019 року з картки були зняті кошти у розмірі 4300,00 грн., але він цих коштів не знімав з картки. Крім того, дізнався у банку, що на його картку було взято два рази кошти у кредит на суму по 16 тисяч грн. кожний у кінці 2018 року. Зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 визнавав що це він знімав кошти та обіцяв потерпілому ці кошти відшкодувати сплачуючи по 2000 грн. щомісяця;
- свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні пояснила, що станом на 2018 рік користувалася мобільним телефоном з сім картою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_11 . У грудні 2018 року, їй ОСОБА_8 поповнював рахунок мобільного на суму 200 грн., останній сам запропонував поповнити рахунок мобільного сказавши що знайшов банківську карту. Вказала, що не знає ОСОБА_9 та він їй не поповнював рахунок на мобільному телефоні;
- свідка ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що до нього додому часто приходив ОСОБА_9 та якось він брав у нього мобільний телефон, щоб отримати у банку картку. Взимку 2018-2019 років він проживав у свого батька ОСОБА_15 разом із сім'єю та у будинку також жила співмешканка батька - ОСОБА_10 та інколи її син ОСОБА_19 . ОСОБА_19 поповнював його дружині ОСОБА_20 та їх сину мобільний рахунок на 80 грн. кожному. ОСОБА_9 не поповнював рахунки мобільних телефонів ОСОБА_20 та її сину;
- свідка ОСОБА_15 , який у судовому засіданні пояснив, що взимку (рік не згадав) ОСОБА_9 брав у нього мобільний телефон для того, щоб отримати у банку картку та прив'язати її до номеру мобільного телефону. На його банківську карту ОСОБА_9 не переводив кошти. Якось був випадок, що у нього просила невістка ОСОБА_21 , щоб він оформив для неї банківську картку, що він і зробив, але йому не відомо які кошти перераховувалися на цю картку. ОСОБА_19 проживав у його будинку та він міг взяти його банківську картку і мобільний телефон.
- свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що ОСОБА_19 її син і він у грудні 2018 року їй поповнював рахунок на мобільному телефоні на 200 грн. Одного разу їй також поповнив рахунок ОСОБА_9 на 200 грн., але їй не відомо чому він це зробив та у який спосіб мабуть це була вдячність, але їй не відомо за що;
- свідка ОСОБА_22 , яка пояснила, що вона колишня дружина ОСОБА_18 та колишня невістка ОСОБА_15 . Їй відомо що ОСОБА_9 , брав у ОСОБА_15 мобільний телефон щоб отримати картку у банку, коли це було не згадала. ОСОБА_8 їй розповідав що йому на банківську картку прийшла заробітна плата і йому потрібно зняти кошти, але з іншої картки. Вона повідомила ОСОБА_23 номер банківської картки ОСОБА_15 , а потім вона з ОСОБА_24 ходили до банкомату та знімали з картки її свекра 500 грн. Вказала, що номером мобільного оператора НОМЕР_12 користувалася вона чи її дитина. Підтвердила що ОСОБА_19 поповнював рахунок мобільного її дитині та підтвердила, що ОСОБА_9 ніколи не давав їй свою банківську картку;
- свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що з обвинуваченим раніше працювала у кол-центрі в м. Чернігові і він брав у неї та інших співробітників кол-центра кошти у борг. В кінці осені 2018 року він звільнився з роботи та не віддав борги. 18 грудня 2018 року обвинувачений написав їй та попросив номер картки на який можна перерахувати кошти у рахунок сплати боргу і в той же день перерахував їй на рахунок кошти трьома платежами на суму 1500,00 грн., 1382,00 грн. та 404,00 грн. ОСОБА_9 вона взагалі не знає і він їй не переводив кошти зі своєї банківської картки. Їй не відомо за допомогою чого обвинувачений перевів їй кошти на банківську картку.
Встановлені судом обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, також підтверджується даними, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- заяві ОСОБА_9 від 11 січня 2019 року у якій останній просить начальника Менського ВП ГУНП в Чернігівській області розібратися по факту зняття коштів з його пенсійної картки ПриватБанк № НОМЕР_13 без його відома невідомою особою:
- письмових поясненнях ОСОБА_8 на ім'я начальника Менського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області, де він вказував свій телефон для зв'язку № НОМЕР_14 та телефон матері № НОМЕР_15 ;
- протоколі обшуку від 06 травня 2019 року, згідно якого, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції сім карту з № НОМЕР_4 , яка знаходилася у його мобільному телефоні;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 10 грудня 2018 року о 19-35 годин та о 19-41 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 46 грн. та 204 грн. відповідно, 18 грудня 2018 року о 12-24 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 204 грн., 04 січня 2019 року о 14-07 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 6 грн.;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 10 грудня 2018 року в невстановлений час поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 46 грн. 23 грудня 2018 року у невстановлений час поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_16 на суму 82 грн. 03 січня 2019 року у невстановлений час поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_4 на суму 9 грн.;
- протоколі обшуку від 06 травня 2019 року, згідно якого, у ході проведення обшуку за адресою місця проживання ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 , з мобільного телефону останньої вилучено сім карту з № НОМЕР_5 та мобільний телефон Nokia IMEI: НОМЕР_17 ;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 10 грудня 2018 року о 19-45 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_5 на суму 206 грн.;
- протоколі обшуку від 06 травня 2019 року, згідно якого, ОСОБА_18 добровільно видав сім карту з № НОМЕР_18 ;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 18 грудня 2018 року о 12-16 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_6 на суму 82 грн. та 18 грудня 2018 року о 12-18 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» номер НОМЕР_7 на суму 102 грн.;
- протоколі обшуку від 10 травня 2019 року, згідно якого, ОСОБА_25 добровільно видала сім карту з № НОМЕР_8 ;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 18 грудня 2018 року о 12-20 годин поповнено рахунок сім карти оператора мобільною зв'язку ТОВ «Лайфселл» номер НОМЕР_8 на суму 204 грн.;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 21 грудня 2018 року о 22-22 годин переведено на карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_10 , що відкрита на ім'я ОСОБА_15 , грошові кошти в розмірі 502 грн. 51 коп.;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 18 грудня 2018 року о 13-04, 13-06 та 13-10 годин переведено на карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 , що відкрита на ім'я ОСОБА_14 , грошові кошти в сумі 402,01, 1386,93 та 1507,54 грн. відповідно;
- виписці АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 з якої вбачається, що 10 грудня 2018 року було знято готівку в банкоматі по вул. Радянська, 8 у смт Березне у сумі 400 грн.;
- листі АТ КБ «ПриватБанк» від 19 липня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-190710/3351, з якого вбачається що 21 грудня 2018 року відбулась зміна фінансового номеру, закріпленого за клієнтом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з номеру НОМЕР_19 на номер НОМЕР_4 . 10 січня 2019 року фінансовий номер вказаного клієнта НОМЕР_16 було змінено на номер НОМЕР_20 .
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо його непричетності до інкримінованих кримінальних правопорушень і що він користувався банківською картою ОСОБА_9 з дозволу останнього, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи вище наведене та з огляду на наступне.
Сам ОСОБА_8 не заперечував, що мав доступ до банківської картки ОСОБА_9 , однак останній у судовому засіданні місцевого суду заперечив, що раніше знав обвинуваченого та давав йому свою банківську картку і просив щоб той зняв кошти з картки, також зазначав, що сам він не поповнював мобільні рахунки наведеним у обвинувальному акті особам за вказаними номерами мобільних телефонів та не переводив коштів із своєї банківської картки на зазначені банківські картки
З вищевикладених показань свідків вбачається, що ОСОБА_8 проживав у будинку ОСОБА_15 , мав доступ до його мобільного телефону до якого була закріплена банківська картка належна потерпілому.
Крім того, згідно наведених у вироку показань свідків слідує, що останні підтвердили поповнення їм рахунків мобільних телефонів обвинуваченим ОСОБА_8 .
Також, свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні місцевого суду показала, що ОСОБА_8 просив у неї повідомити номер банківської картки відкритої на ім'я її свекра ОСОБА_15 щоб він перевів зі своєї картки кошти, вони разом ходили до банкомату та знімали 500 грн. з картки її свекра, які раніше перевів ОСОБА_8 із іншої банківської картки.
Свідок ОСОБА_14 вказала, що взагалі не знає потерпілого і він не міг їй перевести кошти на банківську картку, а кошти на її картку перераховував ОСОБА_8 .
З вищенаведених показань свідків вбачається, що вони являються достовірними, оскільки повністю збігаються з іншими доказами та повністю відтворюють спосіб вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 злочину. Інформація яка міститься у наведених доказах та показаннях свідків не дає колегії суддів правових підстав сумніватися у їх правдивості, оскільки являється послідовною та такою, що узгоджується між собою.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що невизнання своєї провини обвинуваченим є його способом захисту від пред'явленого обвинувачення та намаганням ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
Часткові показання обвинуваченого, потерпілого та свідків узгоджуються між собою та стикуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, які були досліджені судом першої інстанції.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого в злочині передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та кваліфікації його дій, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив новий злочин протягом іспитового строку, характеристику з місця проживання, що він на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, згідно висновку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Прийняв до уваги відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_8 покарання в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_8 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання у визначеному розмірі є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3