Справа № 742/3673/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/601/20
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників-адвокатів - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2020 року,
Цією ухвалою, яку було винесено під час підготовчого судового засідання, за клопотанням прокурора було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12018270210001459, до 31 серпня 2020 року.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що на теперішній час обставини, які враховані при застосуванні запобіжного заходу у відношенні вказаних осіб не зменшилися. Подальше тримання під вартою є виправданим, оскільки неможливо запобігти зазначеним прокурором ризикам, застосувавши до обвинувачених будь-який більш м'який запобіжний захід.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, та в обґрунтування заявлених вимог викладених в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду не містить жодної інформації з приводу ризиків, які суд вважає доведеними, та за наявності яких не вбачає підстав для обрання більш м'якого виду запобіжного заходу, в зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи.
Обвинувачений ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, в зв'язку з неправильними висновками суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказує, що до суду були надані відповідні документи про його стан здоров'я, відповідно до яких він потребує медичного лікування, характеризуючі дані про його особу під час перебування в умовах ізоляції від суспільства, та усне зобов'язання представника релігійної громади - ОСОБА_10 , про те, що він бере відповідальність за його перебування та проживання, які місцевим судом до уваги прийняті не були, однак на його думку, вони давали змогу для застосування іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які висловились на підтримку поданих апеляційних скарг, взявши до уваги позицію прокурора, відповідно до якої він заперечував проти задоволення апеляційних вимог як сторони захисту так і обвинуваченого ОСОБА_9 , вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що викладені в них вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання кримінального провадження № 12018270210001459 у відношенні ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, та ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України продовжено строк тримання під вартою.
Враховуючи Рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року, яким визнано неконституційним закріплене статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
На даний час нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено. Тому, при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, суд керується загальними засадами кримінального провадження.
Для забезпечення перевірки законності та обґрунтованості тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під вартою, суд вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість завершення судового розгляду з ухваленням судового рішення по суті у вказаному кримінальному провадженні до закінчення строку дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який спливав 12 липня 2020 року.
Є безпідставним як доводи сторони захисту в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , так і доводи обвинуваченого ОСОБА_9 відносно необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Про наявність зазначених ризиків свідчать матеріали кримінального провадження, з яких вбачається, що:
- ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та середньої тяжкості злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, ніде не працює, не має сталих соціальних зв'язків, які б забезпечували його перебування за місцем проживання, та наявний ризик ухилення від суду, зважаючи на тяжкість покарання;
- ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, ніде не працює, що свідчить про відсутність постійного джерела прибутку, не має сталих соціальних зв'язків, які б забезпечували його перебування за місцем проживання, та наявність ризику ухилення від суду, зважаючи на тяжкість покарання, які існували як під час обрання запобіжного заходу, так і не минули на даний час.
Доводи сторони захисту в інтересах ОСОБА_8 та твердження обвинуваченого ОСОБА_9 викладені в поданих ними апеляційних скаргах про те, що в матеріалах справи відсутні посилання на ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою, є безпідставними і жодним чином не обґрунтованими, та спростовуються відомостями, викладеними в мотивувальній частині судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких та середньої тяжкості злочинів, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тяжкості покарання, що їм загрожує у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих злочинів, та не вбачає за доцільне змінити обраний запобіжний захід відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, про що просить як сторона захисту в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , так обвинувачений ОСОБА_9 у поданій ним апеляції.
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2020 року, якою було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12018270210001459, до 31 серпня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4