Єдиний унікальний номер справи: 766/13831/20 Головуючий в І інстанції: Валігурська Л.В.
Провадження №33/819/388/20 Доповідач: Литвиненко І.І.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
02 жовтня 2020 року м. Херсон
Суддя Херсонського апеляційного суду Литвиненко І.І., за участю захисника - адвоката Петряєва В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні матеріали провадження, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Петряєва В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Відповідно до постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2020 року, ОСОБА_1 02.09.2020 року близько 16:30 години за адресою
АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до свого сина ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, вчинив наклеп, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
22 вересня 2020 року захисник - адвокат Петряєв В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2020 року є необґрунтованою, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, Херсонський міський суд Херсонської області припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також зазначає, що судом не встановлювалася особа потерпілого, його характеризуючі дані, які свідчать про те, що ОСОБА_2 не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї по відношенню до свого батька ОСОБА_1 - останній раз 16.09.2020 року.
Поряд з цим вказує, що ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не наносив, нецензурною лайкою не висловлювався, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Петряєва В.В, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на обґрунтування апеляційних вимог, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, згідно диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає, зокрема, за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії
ВАБ № 406647 від 02 вересня 2020 року, ОСОБА_1 02.09.2020 року близько 16:30 хв у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню свого сина - ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою та вчиняв наклеп, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а. с. 2).
Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу статті 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom ), п.161, Series A заява № 25).
З матеріалів справи вбачається, що до суду був скерований протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 406647 від 02 вересня 2020 рокувідносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. До цього протоколу додано - пояснення
ОСОБА_2 про те, що його батько тривалий час вчиняє домашнє насильство, що виражається у систематичних погрозах фізичною розправою, які супроводжуються нецензурною лайкою, провокуванням конфліктів.
Вказані докази суд поклав в основу своїх висновків щодо винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом із цим, поза увагою суду залишилося те, що наведені вище докази суперечать іншим матеріалам провадження.
При цьому, суд першої інстанції, під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 не надав жодної оцінки поясненням ОСОБА_1 про систематичне насилля зі сторони його сина - ОСОБА_2 .
Крім того, як вбачається із рапорту, який міститься у матеріалах справи, саме ОСОБА_1 викликав співробітників поліції і повідомив про домашнє насильство з боку свого сина - ОСОБА_2 .
Вищенаведене дає підстави вважати про те, що покази потерпілого ОСОБА_2 не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки перший є заінтересованою особою у справі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на те, що ОСОБА_1 вчинялося насильство по відношенню до свого сина - ОСОБА_2 , у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника - адвоката Петряєва В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Петряєва В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду (підпис) І.І.Литвиненко