Номер провадження: 22-ц/813/4711/20
Номер справи місцевого суду: 520/12524/19
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Заїкін А. П.
02.10.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 520/12524/19
Номер провадження: 22-ц/813/4711/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», поданою представником - Криловою О.Л., на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В. о 10 годині 25 хвилині 12 листопада 2019 року,
встановив:
У червні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.08.2014 року (далі - Кредитний договір) станом на 30.04.2019 року в загальному розмірі - 124 315,66 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 2 540,00 грн.; - заборгованість по процентам у розмірі - 116 313,32 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 5 462,34 грн.; - штраф (фіксована частина) - 0,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 0,00 грн..
Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до укладеного з ОСОБА_1 кредитним договором № б/н від 21.08.2014 року останній отримав кредит у розмірі - 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі - 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання кредитного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві.
При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Банк згідно з п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, умов договору з обслуговування рахунків. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Пунктом 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунку та про здійсненні операції по картрахунку.
На підставі п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором Позичальник зобов'язаний на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
Згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою боржник доручає списувати з будь-якого відкритого в Банку рахунку, в частості з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Згідно з п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті http:|//privatbank.ua/terms/pages/70/, позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.
На підставі п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з його рахунків, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, які підлягають сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленому Банком розмірі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за договором.
Пунктом 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленому Банком розмірі у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором.
Банк свої обов'язки за кредитним договором виконав у повному обсязі.
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 30.04.2019 року виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторона про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Не виконуючи належним чином вищевказані зобов'язання за кредитним договором, відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у вищевказаному розмірі (а. с. 2 - 4).
Разом з позовом Банк надав суду заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 43) та розгляд справи за відсутності представника Банку, в якій останній не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення за наявності передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстав (а. с. 5).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2019р. відкрито провадження у справі. Визначено провести розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 28.08.2019 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від Банку надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності його представника.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на сайті суду, оскільки відсутні дані щодо реєстрації його місця проживання. Відзиву на позов, заяв та клопотань не надав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.1.2019 року в задоволенні вищезазначеного позову Банку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банк посилається на існування договірних відносин з відповідачем. На підтвердження укладання кредитного договору Банком надана копія анкети-заяви (а. с. 8) про приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг.
У вказаній анкеті-заяві, з якої не вбачається підпису ОСОБА_1 , останній ніби-то погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Банку.
Натомість зазначені Умови (а. с. 9 - 33) не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Суд першої інстанції критично поставився до розрахунку кредитної заборгованості, оскільки він не містить прізвища особи, яка його склала, та сам по собі, без встановлення факту укладання договору, не є належним та допустимим доказом надання відповідачу кредиту та існування у нього заборгованості (а. с. 6).
Що стосується Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою, а також Тарифів Банку, які викладені на банківському сайті, що на думку Банку складає між ним та відповідачем договір, що підтверджується його підписом у заяві, то зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною картою, а також Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті, не підписані позичальником, а тому відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
При цьому суд першої інстанції врахував, що у заяві-анкеті не зазначена не тільки сума кредитного ліміту, а і процентна ставка (а. с. 8).
Суд першої інстанції також зазначив, що стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу видачі відповідачу банківської картки, відкриття карткового рахунку.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що Банком не доведено ті обставини, на які він посилається у позові як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити(а. с. 69 - 70).
Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) Банком надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог (заява-анкета, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, розрахунок заборгованості. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано; 2) відповідач користувався наданими йому Банком кредитними коштами, здійснював погашення кредиту; 3) відповідач не довів, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.01.2020 року відкрито апеляційне провадження. Роз'яснено учасникам справи їх право подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги були направлені ОСОБА_1 за наявною у справі адресою. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до апеляційного суду з приміткою пошти - «За закінченням встановленого строку зберігання».
Направлені повторно ОСОБА_3 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги, повернулися до апеляційного суду з приміткою пошти на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - «За закінченням встановленого строку зберігання».
Після отримання з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області актуальної інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 апеляційним судом на адресу КП «ЖКС «Порто-Франківський», для вручення ОСОБА_1 , були направлені копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги. Одночасно на офіційному сайті Одеського апеляційного суду було розміщене повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Від КП «ЖКС «Порто-Франківський» надійшла відповідь, що за вищевказаною адресою знаходиться адміністративна будівля, в якій зареєстрована комунальна установа «Одеський міський центр обліку бездомних громадян». Тому, вручити ОСОБА_1 направлену апеляційним судом поштову кореспонденцію неможливо.
Вичерпавши усі можливості сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом, ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.10.2020 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (124 315,66 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих учасниками справи і досліджених судом доказів суд невірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов неправильного вищевказаного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 533, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.
На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг.
З наданої Банком дуже неякісної копії Анкети-заяви від 21.08.2014 року (а. с. 8) не вбачається ні вид платіжної картки, ні кредитний ліміт. З великою ймовірністю можна стверджувати наявність підпису ОСОБА_1 вказаної анкети-заяви. Разом з тим, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не спростував того, що він не підписував вказану анкету-заяву. У вказаній анкеті-заяві вказано, що позичальник надав свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , будучи сповіщеним належним чином про розгляд справи (а. с. 52, 58), у суді першої інстанції заперечував ознайомлення та підписання ним доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг. Не надані такі заперечення і апеляційному суду.
Відповідно до п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.1.3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг, у разі порушення держателем картки умов договору або у випадку виникнення овердрафту Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній Банком частці
У відповідності з наданим Банком розрахунком відповідач свої зобов'язання перед Банком не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, станом на30.04.2019 року в загальному розмірі - 124 315,66 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом - 2 540,00 грн.; - заборгованість по процентам у розмірі - 116 313,32 грн.; - заборгованість за пенею та комісією - 5 462,34 грн. (а. с. 6 - 7).
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції відповідач не спростовував посилань Банку на його ознайомлення та підписання Умов та правил надання банківських послуг. Тому, суд першої інстанції помилково застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у вказаній справі відповідач оспорював ознайомлення та підписання доданих Банком до позову Умов та правил надання банківських послуг.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Оскільки відповідачем не спростовані доводи Банку про отримання кредиту та його не повернення (ст. ст. 12, 81 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку, що на користь Банку необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 2 540,00 грн..
Щодо позовних вимог Банку про стягнення процентів та доводів апеляційної скарги про це, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, ознайомлення та підписання яких відповідачем не заперечувалося, передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору він автоматично лонгується на той самий строк.
Відповідно до Анкети-заяви (а. с. 8) платіжну картку ОСОБА_1 отримав - 21.08.2014 року.
Надану Банком до апеляційної скарги довідку про термін дії картки до 03/18 (а. с. 83) апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відсутні докази об'єктивної неможливості надання вказаного доказу суду першої інстанції (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України).
Враховуючи вищевказане, виходячи з відсутності в матеріалах справи відомостей про перевипуск картки, колегія суддів приходить до висновку, що договір діяв до - 21.08.2016 року. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (а. с. 6 - 7) розмір заборгованості по процентам за користування кредитом, яку необхідно стягнути з відповідача на користь Банку, станом на 21.08.2016 року становить - 8 365,06 грн.. Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом є частково доведеними. В задоволенні решти вказаних позовних вимог Банку необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за пенею і комісією та доводів апеляційної скарги про це, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 21.08.2016 року заборгованість за пенею та комісією становить - 2 162,34 грн. (а. с. 6 зворотна сторона). Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо диференціювати окремо відповідні частки пені та комісії. З наявних у справі, наданих Банком доказів неможливо встановити як само формувалась заборгованість за пенею, за які послуги нараховувалася комісія, колегія суддів приходить до висновку, що відповідні позовні вимоги є недоведеними, а отже позовні вимоги Банку у цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по тілу кредита у розмірі - 2 540,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі - 8 365,06 грн., а разом підлягає стягненню - 10 905,06 грн..
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки крім тіла кредиту, яке стягнуто судом першої інстанції, підлягає частковому стягненню проценти за користування кредитом та штрафи, необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь Банку документально підтверджений сплачений судовий збір за подання позову (1 921 грн. а. с. 41) та за подання апеляційної скарги (2 881,50 грн. а. с. 44) пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам (9%) у розмірі - 432,23 грн. = (1 921,00 грн. + 2 881,50 грн.) х 9%.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ - 14360570)заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.08.2014 року, станом на 30 квітня 2019 року, в загальному розмірі - 10 905 (десять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 06 коп., яка складається з: - заборгованість по тілу кредита у розмірі - 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.; - заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі - 8 365 (вісім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 06 коп..
У задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за пенею і комісією - відмовити.
Здійснити остаточний перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ - 14360570)судовий збір у сумі - 432 (чотириста тридцять дві) грн. 23 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе