Номер провадження: 22-ц/813/3537/20
Номер справи місцевого суду: 522/18601/16-ц
Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.09.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД»,
третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року у складі судді Абухіна Р.Д.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Добробут ЛТД», третя особа ТОВ «Прогресбуд-Інвест» про:
- визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ;
- зобов'язання ТОВ «Добробуд ЛТД» виконати умови договору №Г1/И-12 від 05.03.2006, а саме передати ОСОБА_2 об'єкт інвестування (безумовне майнове право на новозбудоване майно як на нерухомість) та документи, що підтверджують здачу об'єкта будівництва (багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_3 ) в експлуатацію.
В позові послалася на те, що ТОВ «Прогресбуд-Інвест» 28.10.2005 уклало договір інвестування з ТОВ "Добробут ЛТД" №ГП5/1-ИД. На підставі вказаного договору ТОВ "Прогресбуд-Інвест" 31.10.2005 уклало договір №ИД-ГП-5/1 про інвестування з ТОВ "Інвест-Прогрес". На підставі вказаного договору ТОВ "Інвест-Прогрес" 05.03.2006 уклало договір інвестування №Г1/И-12 із ОСОБА_3 , згідно якого вона придбала майнові права на квартиру АДРЕСА_4 та на виконання умов якого сплатила 575612,10 грн. Отже, на думку позивача наявні всі підстави вважати, що зобов'язання за договором №Г1/И-12 про інвестування від 05.03.2006, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС» повинен виконати саме ТОВ «Добробут ЛТД». Проте, відповідач не визнає право позивача на майнові права квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі послалася на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд першої інстанції у останньому складі (головуючий суддя Абухін Р.Д.) жодного разу не сповістив позивача про зміну складу суду, дату та час розгляду справи в підготовчому засіданні та про судові засідання під час розгляду справи по суті. Судова кореспонденція наявна в матеріалах справи, яка була повернута у зв'язку із завершенням терміну зберігання не є в розумінні ст. 130 ЦПК України належним сповіщенням учасників справи, що підтверджується правовим висновком, викладеному у постанові Верховного суду від 20.06.2018р. по справі №127/2871/16-ц (посилання в ЄДРСР http://reyestr.court.gov.ua/Review/74895462 ), а тому суд не міг проводити судові засідання, в тому числі 17.10.2018р., а повинен був відкласти судове засідання та здійснити заходи по сповіщенню позивача про час та місце розгляду справи. Суд, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 191 ЦПК України не встановив, що ТОВ «Добробут ЛТД» не надіслав позивачу копію відзиву. З фіскального чеку від 03.05.2018 вбачається, що копія відзиву була надіслана особі - ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 »). В порушення вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України, п. 6 ч. 1 ст. 189 ЦПК України, п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд завершив підготовче засідання не отримавши витребуваних ухвалою суду від 31.10.2016 доказів з КП «БТІ» Одеської міської ради. З матеріалів справи вбачається, що відповідь КП «БТІ» Одеської міської ради надійшла до суду вже після ухвалення оскарженого рішення суду. В порушення вимог п. п. 2, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України суд безпідставно не надав ніякої оцінки (не врахував/не відхилив) наявним в матеріалах справи письмовим доказам наданим позивачем - актам про результати податкових перевірки ТОВ «Добробут ЛТД», з яких вбачається взаємозв'язком між ТОВ «Добробут ЛТД» та ТОВ «ІНВЕСТ-ПРОГРЕС», з яким у позивача був укладений договір № Г1/И-12 від 05.03.2006, та з формальних обставин не врахував наявний в матеріалах вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2013 у справі №522/2160/13, з якого вбачається, що ТОВ «Інвест - Прогрес», ТОВ «Прогресбуд - Інвест» та ТОВ «Прогресбуд» є взаємопов'язаними юридичними особами, які контролювались однією фізичною особою, та які перебували у договірних відносинах з ТОВ «ДОБРОБУД ЛТД», а тому у ТОВ «Добробут ЛТД» наявні зобов'язання перед позивачем за договором №П/П-12 від 05.03.2006, так як «Добробут ЛТД» фактично використовувало гроші позивача під час будівництва об'єкту інвестування. У зв'язку з викладеними порушеннями норм процесуального права судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. ст. 15, 16, 177, 190, 328, 331, 392, 526, 527, 530 - 532 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про інвестиційну діяльність».
22.09.2020 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з впровадженням в країні карантинних заходів.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Враховуючи, що справа з 2016 року знаходиться на розгляді у суді, апелянт свої доводи виклав в апеляційній скарзі, матеріали справи місять всі необхідні докази по справі, а вжиття карантинних заходів в сучасному стані не є перешкодою для явки до суду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутністю тих учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, призначене на 22.09.2020.
Заслухавши суддю-доповідача, представника «Добробут ЛТД», дослідивши доводи наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення, крім того, позивачем не доведено перехід до відповідача прав та обов'язків за інвестиційним договором.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що 05.03.2006 позивачем та ТОВ «Інвест-Прогрес» укладено договір про інвестування №Г1/И-12 за умовами якого позивач придбала майнові права на квартиру АДРЕСА_5 АДРЕСА_3 .
На виконання умов вказаного договору позивач сплатила 575 612,10 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору про інвестування після внесення 100% інвестиційних внесків та протягом 25 робочих днів після закінчення будівництва об'єкту будівництва і здачі його в експлуатацію ТОВ «Інвест-Прогрес» зобов'язалось передати позивачу Об'єкт інвестування та документи по Акту приймання-передачі.
За умовами п. 6.3. договору об'єкт інвестування передається інвестору в момент підписання Акту приймання-передачі.
18.05.2011 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Інвест-Прогрес» у зв'язку із визнанням її банкрутом відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 20.01.2011 у справі №7/548-10-5421.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 була надана для подальшого проектування та будівництва багатоповерхового житлового комплексу ТОВ «Добробуд ЛТД», який став забудовником вказаної земельної ділянки (Договір оренди землі від 01.12.2005 №887 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е.).
Відповідно до пролонгованого Дозволу на виконання будівельних робіт від 01.07.2011 №ОД 12511011509, що виданий Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, - ТОВ «Добробуд ЛТД» та підрядній організації ТОВ «МЕТРОНОМ», яким надано право виконання будівельних робіт з будівництва багатоповерхового житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_3 . Також, Сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 01.04.2014 серія ІУ №165140910391 виданий на ім'я ТОВ «Добробуд ЛТД».
Розпорядженням Приморської районної адміністрації №343 від 16.06.2014 об'єкту багатоповерховому житловому комплексу з паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 (будівельний номер) замовником якого є ТОВ «Добробуд ЛТД» присвоєно поштову адресу м. Одеса, Гагарінське плато 5/2.
Викладені факти свідчать про те, що особою, яка замовила будівництво та власником будинку став ТОВ «Добробут ЛТД», а правовідносини щодо виконання зобов'язання про передачу майна у власність у позивачки виникли з ТОВ «Інвест - Прогрес», оскільки вона здійснила оплату коштів на виконання інвестиційного договору, який уклала з ТОВ «Інвест-Прогрес», при цьому документів, які б свідчили про перехід прав та обов'язків за інвестиційним договором №Г1/И-12 від 05.03.2006 від ТОВ «Інвест-Прогрес» до ТОВ «Добробуд ЛТД» позивач не надала.
У зв'язку з чим заявлена позовна вимога до ТОВ «Добробуд ЛТД» як про визнання права власності на майнові права, так і про зобов'язання виконати умови договору інвестування №Г1/И-12 від 05.03.2006 задоволена бути не може, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про унеможливлення задоволення позову.
Крім того, частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 331 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
На час укладення сторонами договору про фінансове будівництво правовідносини щодо залучення коштів фізичної особи з метою фінансування будівництва, порядок управління цими коштами регулюються Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2013 та Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991.
Позивачка є інвестором за договором №Г1/И-12 про інвестування від 05.03.2006 та згідно умов цього договору має майнові права, які є неспоживною річчю.
Майнове право, як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати таке право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Моментом виникнення майнових прав, а саме суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є моменти набуття права власності, яке позивачкою на спірні квартири не набуте в установленому законом порядку, тому з огляду і на таке її вимоги не ґрунтуються на законі, відповідно задоволенню не підлягають.
Оскільки стаття 331 ЦК України не передбачає набуття права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення, а існує інший спосіб правового врегулювання цього питання, то доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні позову про визнання права власності.
Та обставина, що вироком Приморського районного суду м. Одеси директора ТОВ «Інвест-Прогрес» було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 222 ч. 2 КК України та встановлено, що останнім до групи компаній, в тому числі ТОВ «Прогрес-Строй» залучалось ТОВ «Інвест-Прогрес», яким здійснювалося фактичне управління, не впливає на суть вирішення спору у даній цивільній справі, оскільки вказане не доводить факту переходу обов'язків до відповідача за інвестиційним договором та не впливає на правильність висновку суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови інвестиційного договору. Докази правонаступництва ТОВ «Інвест-Прогрес» ТОВ «Добробут ЛТД» в розумінні цивільно - правових відносин у справі відсутні.
Також не впливають на висновки суду доводи про неотримання відповіді бюро технічної інвентаризації на час вирішення спору, оскільки підстави відмови у позові не пов'язані з технічними характеристиками об'єкту.
Разом із тим, апелянт у скарзі посилається на те, що суд не сповістив позивача про зміну складу суду, дату та час розгляду справи в підготовчому засіданні та про судові засідання під час розгляду справи по суті. Судова кореспонденція наявна в матеріалах справи, яка була повернута у зв'язку із завершенням терміну зберігання не є в розумінні ст. 130 ЦПК України належним сповіщенням учасників справи.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п.1,2 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2018 було закрито підготовче судове засідання у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.10.2018.
Однак, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять ні доказів повідомлення позивача про день, час і місце розгляду справи, ні заяви позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест», про визнання майнового права, зобов'язання виконати зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест», про визнання майнового права, зобов'язання виконати зобов'язання відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.10.2020.
Головуючий:
Судді: