29.09.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №500/839/19
Апеляційне провадження №22-ц/813/6710/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів- Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Славицька Зося Іларіонівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Воронков Володимир Олексійович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2020 року, постановлене під головуванням судді Жигуліна С. М.,
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на них
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (а.с.1-4).
Позовна заява мотивована тим, що сторони мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У грудні 2015 року вона звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. Розгляд справи тривав до 05 квітня 2018 року, тобто 2,5 роки. Під час розгляду справи відповідач заперечував факт того, що він працює на судах іноземних володільців та має значний дохід (далі - справа №500/7541/15-ц). Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року з ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей стягнуто аліменти в розмірі 7 022 грн., щомісячно, починаючи з 25 грудня 2015 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Зазначала, що на підставі виконавчого листа, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 16 травня 2018 року, державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонним ВДВС ГТУЮ в Одеській області 01 червня 2018 року відкрито виконавче провадження та 15 січня 2019 року складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого станом на 31 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на утримання дітей складає 209 844,46 грн.
Посилаючись на те, що відповідач мав можливість у період 2015-2018 років сплачувати аліменти на утримання дітей, але навмисно заперечував цю можливість та не здійснював сплату аліментів, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за період з грудня 2015 року по грудень 2018 року у розмірі 209 844,46 грн., що відповідає розрахунку державного виконавця від 15 січня 2019 року, на підставі ч.1 ст.196 СК України, згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, та витрати на професійну правничу допомогу (а.с.1-4).
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, з огляду на те, що до набрання законної сили рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у справі № 500/7541/15-ц про стягнення аліментів як такого прострочення здійснення платежів по сплаті аліментів не було, оскільки не було домовленості між батьками про розмір аліментів. При цьому, під час розгляду справи про стягнення аліментів в період з 01 лютого 2016 року по 14 грудня 2017 рік він сплачував аліменти на утримання дітей. Зазначив про відсутність в його діях елементів складу цивільного правопорушення (в тому числі і вини), як обов'язкової умови притягнення платника аліментів до цивільно-правової відповідальності у вигляді пені. Діюче законодавство не містить вимог щодо негайного виконання рішення в частині погашення суми аліментів, яка утворилась за період часу, що передував вирішенню судом по суті спору про визначення розміру аліментів. Отже відсутні правові підстави для стягнення пені за період з грудня 2015 року по 01 червня 2018 року (дата відкриття виконавчого провадження). Крім того, зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, про застосування наслідків яких просив суд (а.с.22-28).
Під час розгляду справи представник відповідача зауважив про незгоду із розрахунком державного виконавця від 15 січня 2019 року та розгляд з цього приводу в суді його скарги на дії державного виконавця в рамках провадження №4-с/500/14/19. Надав суду висновок експерта №19-7993/7994 судово-економічної експертизи від 28 грудня 2019 року, за висновками якої розмір індексації аліментних платежів державним виконавцем розрахований у не відповідності до норм діючого законодавства та встановлено, що станом на 01 січня 2019 року розмір нарахованих ОСОБА_2 аліментних платежів складає 173 927,29 грн. (а.с.42-43,64-79).
Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні від 13 березня 2020 року не заперечувала проти стягнення на користь позивача пені у розмірі 173 927,29 грн., з огляду на вищезазначений висновок експерта та наполягала на періоді з грудня 2015 року по грудень 2018 року (а.с.93, диск звукозапису судового засідання).
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів 173 927,29 грн. та судові витрати 8 000 грн. (а.с.94-95).
Задовольняючи позов, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та, враховуючи розрахунок пені позивача у розмірі 1 130 708,01 грн., з огляду на вимоги ч.1 ст.196 СК України, прийшов до висновку, що підлягає стягненню пеня в розмірі заборгованості -173927,29 грн. Стягуючи судові витрати у розмірі 8 000 грн., суд виходив з доведеності їх понесення позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2020 року та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с.99-104).
Скарга мотивована тим, що судом під час розгляду справи були порушені норми процесуального права та не правильно застосовані норми матеріального права. Зокрема:
-позивачем у встановленому порядку не було зменшені позовні вимоги з 209 844,46грн. до 173 927,29 грн., які розглянув суд першої інстанції;
-суд проігнорував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях від 17 грудня 2019 року. Зокрема, щодо відсутності як такого прострочення сплати аліментів до набрання законної сили судовим рішенням про стягнення аліментів; виникнення правовідносин по сплаті пені з 01 червня 2018 року у день відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення про стягнення аліментів; невелика заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, а внаслідок рішення суду про зменшення розміру аліментів у справі № 500/3753/18, яке згодом було скасовано; державний виконавець неправильно обчислював розмір аліментів, що підтверджено висновком експерта, тому поточної заборгованості зі сплати аліментів не існує;
-суд не врахував вимоги ч.1 ст.549 ЦК України, що застосовується у разі порушення боржником зобов'язання, а в діях відповідача відсутні складові цивільного правопорушення;
-у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення пені за період з грудня 2015 року по 01 червня 2018 року (дата відкриття виконавчого провадження);
-заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності судом проігнорована;
-судом не залучено до участі у справі Ізмаїльський ВДВС, який уповноважений Законом здійснювати розрахунки заборгованості та не вжиті заходи щодо визначення на день прийняття рішення фактичного розміру заборгованості по сплаті аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення. Зазначала, що у позові просила стягнути пеню за період з 25 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 209 844,46 грн. Під час слухання справи про стягнення аліментів у період з 2015 - 2018 рік відповідач мав можливість сплачувати аліменти на утримання дітей, але здійснював оплату у незначному обсязі, намагаючись ввести суд в оману щодо свого матеріального та фізичного стану. А через 2 місяця після винесення судового рішення про стягнення аліментів він звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, після задоволення якого став сплачувати аліменти у меншому розмірі, що і привело до виникнення заборгованості. Отже заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з вини відповідача. Вимоги ст.549 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки виниклі правовідносини регулюються СК України. Щодо ненадання уточнених позовних вимог, пояснила, що новий розрахунок заборгованості та висновок експерта вона отримала перед судовим засіданням, а з огляду на тривалий розгляд справи, погодилась з тим, що сума заборгованості становить у розмірі, який існує на момент ухвалення рішення. Норми цивільного законодавства щодо застосування строків позовної давності не застосовуються до сімейних правовідносин (а.с.121-122).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_6 в інтересах позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2015 року.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 аліменти щомісяця в розмірі 7 022 грн., починаючи з дня подачі позовної заяви з 25 грудня 2015 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.5-6).
16 травня 2018 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів щомісяця у розмірі 7 022 грн.
Постановою ДВС від 01 червня 2018 року було відкрите виконавче провадження № 56506686 по примусовому виконанню зазначеного виконавчого листа.
ОСОБА_2 частково здійснювалась сплата аліментів, стягнутих з останнього відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2018 року зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року, до 2 000 грн. щомісячно на кожну дитину (справа № 500/3753/18).
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року, вищезазначене рішення суду скасоване, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01 січня 2019 року склала:
-за розрахунком державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 15 січня 2019 року становить 209 844,46 грн., з яких сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження 27 733,96 грн. (а.с.7);
-за розрахунком державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 01 листопада 2019 року становить 198 822,46 грн., з яких сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження 16 711,96 грн. (а.с.44);
-за розрахунком державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 16 березня 2020 року становить 173 863,00 грн., з яких сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження 6 464,40 грн. (а.с.108-109).
Із вказаних розрахунків вбачається, що з лютого 2016 року по серпень 2016 року ОСОБА_2 сплачував аліменти на дітей (а.с.7,44,108-109).
З розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, убачається, що за період з 25 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року включно розмір пені складає 1 130 708,01 грн., що перевищує заборгованість за розрахунком держвиконавця від 15 січня 2019 року - 209 844,46 грн. Позивач, враховуючи вимоги ч.1 ст.196 СК України, просив стягнути пеню у розмірі 100 % основної суми заборгованості, а саме: 209 844,46 грн. (а.с.1зворот-4).
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості від 15 січня 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (справа №500/7541/15-ц, провадження №4-с/500/14/19, яке згодом перереєстроване на № 4-с/946/4/20). В рамках цього провадження була проведена судово-економічна експертиза, за результатами якого 28 грудня 2019 року складено висновок експерта № 19-7993/7994, яким встановлено, що:
- розмір індексації аліментних платежів в розрахунку заборгованості від 15 січня 2019 року, складеному держаним виконавцем, розрахований у не відповідності до вимог ст.ст.4,6 Закону № 1282 та п.4 Порядку № 1078;
- розмір індексації аліментних платежів з 25 грудня 2015 року по 01 січня 2019 року складає - 7 413,05 грн., а не -32 308,26 грн., як у розрахунку від 15 січня 2019 року (різниця 24 895,21 грн.);
- розмір нарахованих ОСОБА_2 аліментних платежів необхідних до сплати за період з 25 грудня 2015 року по 01 січня 2019 року станом на 01 січня 2019 року складає - 173 927,29 грн. (а.с.64-79).
Постановою начальника Ізмаїльського міськрайонного відділу ДВС від 16 березня 2020 року було скасовано розрахунок заборгованості від 15 січня 2019 року, у зв'язку з допущенням в ньому помилок (а.с.149).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За правилами ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував аліменти на утримання дітей періодично та не в повному обсязі.
Із змісту позовних вимог та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути пеню, розраховану за період з 25 грудня 2015 року по 31 грудня 2018 року включно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ст.196 СК України, однак неустойку (пеню) помилково обчислив з 25 грудня 2015 року, тобто з моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення аліментів у справі №500/7541/15-ц.
Частиною 1 ст.273 ЦПК України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Враховуючи, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у справі №500/7541/15-ц оскаржене відповідачем не було, відтак, передбачене ч.1 ст.196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло після набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів (06 травня 2018 року), що суд першої інстанції не врахував.
Отже право позивача на звернення до суду із позовом про стягнення пені внаслідок прострочення сплати аліментів, яке кореспондується із обов'язком платника аліментів на його сплату, виникло після набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц (провадження № 61-29262св18), від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц.
Таким чином, колегією суддів встановлена відсутність правових підстав для стягнення пені в період з 25 грудня 2015 року по 31 травня 2018 року, з огляду на те, що судове рішення про стягнення аліментів набрало чинності з 06 травня 2018 року та платіж за травень відповідач мав здійснити до 31 травня 2018 року, а з 01 червня 2018 року у разі не здійснення платежу виникає право на нарахування пені.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Платіж щодо стягнення аліментів є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Отже, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції не застосував таке правило, викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), які є обов'язковими до застосування відповідно до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України
Період, за який підлягає перевірці своєчасність сплати відповідачем аліментів у встановленому судом розмірі, - з травня 2018 рік по 31 грудня 2018 рік.
У справі наявні декілька розрахунків заборгованості по аліментам, які різняться у нарахованій заборгованості станом на 01 січня 2019 рік (а.с.7,44-45,108-109).
Так, аналізуючи розрахунок від 15 січня 2019 року та 01 листопада 2019 року, зокрема графа «Сплачено боржником/стягнуто виконавцем» у період з травня 2018 року по грудень 2018 року, наявна розбіжність у розмірі сплачених аліментів у вересні та грудні 2018 року, оскільки державним виконавцем у розрахунку від 15 січня 2019 року не враховані квитанції про сплату ОСОБА_2 аліментів у вересні 2018 року на 7 022 грн. та у грудні 2018 року на 4 000 грн., що також встановлено висновком експерта від 28 грудня 2019 року (а.с.74).
Позивачем у своєму розрахунку також не враховані зазначені квитанції за вересень 2018 рік та грудень 2018 рік. Крім того, висновком експерта встановлена невідповідність розрахунку розміру індексації аліментних платежів (а.с.64-79). Зазначена невідповідність відобразилась на сумі нарахування щомісячних платежів та розрахунку заборгованості загальної та з моменту відкриття виконавчого провадження.
Суд першої інстанції не з'ясував результат розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо невірного розрахунку заборгованості.
Колегією суддів встановлено, що постановою начальника відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції від 16 березня 2020 року було скасовано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 15 січня 2019 року та державним виконавцем складено новий розрахунок від 16 березня 2020 року (а.с.108,149).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично у вересні 2018 року сплачено 10 544 грн. (квитанції від 17 вересня 2018 року та від 28 вересня 2018 року), у грудні 2018 року - 11 022 грн. (квитанції від 04 грудня 2018 року та від 27 грудня 2018 року), що також підтверджується висновком експерта від 28 грудня 2019 року (а.с.74).
У розрахунках державного виконавця від 01 листопада 2019 року та від 16 березня 2020 року враховані вказані квитанції (а.с.44,108-109).
Судом встановлено з наведених розрахунків, що з травня 2018 року по 31 грудня 2018 року відповідач не в повному обсязі сплачувались аліменти, нараховані державним виконавцем, зокрема сплачено:
місяць 2018 ррозмір аліментів визначений судом сплачено недоплата переплатаКількість днів простроченняРозрахунок пені
травень 7 0226 900 122 -209 (з 01.06.18 по 27.12.2018, з огляду на переплату 27.12.2018)122х1%х209= 254,98
червень7 0223 500 3 522 -89 (з 01.07.2018 по 28.09.2018, з огляду на переплату 28.09.2018)3 522 х1%х89= 3 134,58
липень7 0227 022 - --
серпень7 0227 022 - --
вересень7 02210 544 -3 522 (28.09.18)--
жовтень7 0227 022 - --
листопад7 02207 022 -26 (з 01.12.2018 по 27.12.2018 з огляду на переплату 27.12.2018) -31 (з 01.12.2018 по 31.12.2018)3 878х1%х26= 1 008,28 3 144х1%х31=974,64
грудень7 02211 022 -4 000 (27.12.18) --
Разом56 17653 032 5 372,48
Щодо розміру пені за листопад 2018 рік судова колегія виходила з правила, встановленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц: у разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Так, сума неустойки за травень 2018 рік нараховується з 01 червня 2018 року по 27 грудня 2018 року , у зв'язку з переплатою у грудні. З огляду на те, що за листопад 2018 рік аліменти у розмірі 7 022 грн. повинні бути сплачені до кінця листопада 2018 року, однак відповідачем не сплачені, тому з 01 грудня 2018 року нараховується пеня за вказаний місяць. У грудні 2018 року були проведені дві оплати на загальну суму 11 022 грн.: 04 грудня 2018 року та 27 грудня 2018 року. Із зазначеної суми 11 022 грн. під час розрахунку пені 7 022 грн. - сплачені аліменти за грудень 2018 рік, а залишок 4 000 грн. (11 022-7 022) розподілений на погашення заборгованості за травень 2018 року у розмірі 122 грн. та частково за листопад 2018 рік - 3 878 грн. (4 000 - 122). Таким чином за листопад 2018 рік залишок непогашеної заборгованості складатиме 3 144 грн. (7 022 - 3 878). Підрахунок кількості прострочених днів здійснювався до дня, який передував дню погашення заборгованості (переплата). При цьому період розрахунок здійснений в межах строку, заявлений позовних вимог до 31 грудня 2018 року.
Відносно червня 2018 року: недоплата за місяць склала 3 522 грн., які були сплачені у вересні 2018 року. Так, у вересні 2018 року відповідачем сплачено двома квитанціями від 17 вересня 2018 року та від 28 вересня 2018 року аліменти на загальну суму 10 544 грн., тому кількість прострочених днів з 01 липня 2018 року по 28 вересня 2018 року складає 89 днів.
При обчисленні розміру пені колегія суддів керувалась наявними в матеріалах справи розрахунками від 01 листопада 2019 року, 16 березня 2020 року та 04 травня 2020 року та висновком експерту, з якого вбачаються дати здійснення проплат аліментів.
Сума неустойки (пені) за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2018 року не нараховується, оскільки відсутня заборгованість.
Всього сума нарахованої пені за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року складає 5 372,48 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за положеннями ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, крім випадків передбачених цим Кодексом, до яких не відноситься стягнення пені за заборгованість по аліментам.
Доводи апелянта щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2018 рік ним не доведені. У виниклих правовідносинах діє презумпція вини платника аліментів.
Доводи апеляційної скарги щодо не залучення до участі у справі Ізмаїльський ВДВС, який уповноважений Законом здійснювати розрахунки заборгованості, не ґрунтуються на правовій основі.
Посилання в апеляційній скарзі на не вжиття судом заходів щодо визначення на день прийняття рішення фактичного розміру заборгованості по сплаті аліментів, є необґрунтованими, оскільки процесуальним законодавством саме на сторони покладено обов'язок доведення своїх доводів або заперечень.
Колегією суддів не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_2 щодо наявності станом на 04 травня 2020 року переплати з погашення чергових платежів по аліментам після відкриття виконавчого провадження та загальної суми заборгованості у розмірі 26 893,25 грн. та відсутності його вини у виниклій заборгованості, оскільки позивачем заявлено період нарахування пені до 31 грудня 2018 року. Отже, суд розглядає позовні вимоги в межах позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції лише частково, тому рішення суду підлягає зміні.
Судові витрати
Положеннями ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано:
-додаткова угода про надання правничої допомоги від 26 листопада 2018 року (а.с.80);
-копія квитанції від 11 березня 2020 року на суму 8 000 грн. (а.с.81);
-акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 березня 2020 року (а.с.82).
Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу частково в розмірі 240 грн., виходячи з такого розрахунку:
- 5 372,48х100% / 209 844,46 =3 %. При цьому, позовні вимоги у розмірі 209 844,46 грн. складають 100%, задоволені вимоги у розмірі 5 372,48 грн., що становить 3 % від заявлених вимог.
- 3% х 8 000 / 100%= 240. Судові витрати 8 000 грн., що складає 100%, з яких 3 % - це 240 грн.
Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 березня 2020 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за заборгованість по аліментам задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ):
- за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року включно неустойку (пеню) в сумі 5 372,48 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят дві гривні сорок вісім копійок);
- судові витрати 240 грн. (двісті сорок гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді: